ТЕМА 11. Страхування. Страховий ринок

1. Економічна природа і сутність страхування
2. Функції та принципи страхування
3. Класифікація страхування
4. Страховий ринок і його структура

1. Економічна природа і сутність страхування

Термін “страхування” має латинське походження, в основі якого “securus” і “sine cura”, що означають “безтурботний”; також поняття “страхування” досить часто пов’язують зі словом “страх”, а тому вживають у значенні “підтримка”, “гарантія успіху”, “захист”. Зародження страхових відносин відбулося ще за тисячі років до нашої ери. Найдавнішою формою страхового захисту було взаємне страхування; а у XІІІ ст. воно поступово поширювалося в Італії, Англії, Німеччині, де значного розвитку набували торгівля, грошові розрахунки, морське судноплавство. Із розвитком ринкових відносин змінюється і посилюється роль страхування. Разом із необхідністю страхування класичних ризиків з’являється потреба у страхуванні підприємницьких, фінансових, кредитних, банківських, валютних та нових специфічних ризиків перехідного етапу.

Сутність страхування доцільно розглядати в таких аспектах:

1) як гарантію захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб. Офіційне, законодавчо регламентоване нормами права, визначення терміну “страхування” наведено в Законі України “Про страхування”: страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення цих фондів. Відповідно, рух грошових коштів між суб’єктами страхових правовідносин відбуваються під впливом обов’язкових норм, законів, встановлених державою; такі цивільно-правові договірні відносини передбачають обов’язок страховика здійснювати страхові виплати при настанні страхових подій згідно з договором страхування, а відтак і гарантують захист майнових інтересів громадян та підприємств;

2) як економічну категорію: страхування є системою економічних (перерозподільчих) відносин, що охоплює формування спеціального грошового фонду за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб і використання цього фонду для відшкодування збитків внаслідок несприятливих подій (ризиків). Тому страхування можна вважати фінансовими відносинами, але водночас страхування охоплює й особливі фінансові відносини, які дають підстави відрізняти страхування від інших економічних категорій, саме:

• перерозподільчі відносини між учасниками формування страхового фонду;
• наявність страхового ризику, тобто страхуванню властивий імовірнісний характер відносин;
• солідарне розкладення збитку між учасниками страхування;
• поверненість страхових платежів, мобілізованих у страховому фонді.

3) як вид діяльності (бізнесу): в ринковій економіці страхування здійснюється на комерційних засадах (за винятком державного соціального страхування) і виступає важливим напрямком підприємницької діяльності., яка приносить прибуток. Джерелом прибутку страховика є доходи від страхової діяльності, від розміщення тимчасово вільних коштів в об’єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, банківські депозити, акції, облігації;

4) як форму фінансового посередництва, оскільки страхування створює для всіх учасників рівні права та можливість отримати вигоду й надає впевненості у розвитку бізнесу;

5) як метод нейтралізації ризиків, оскільки кошти, мобілізовані в страхових фондах страхових компаній є вагомим джерелом компенсації можливих фінансових втрат у випадку

настання ризикових подій.

Згідно із Законом України “Про страхування” до об’єктів страхування належать майнові інтереси, пов’язані з:

· життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

· володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

· відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

До суб’єктів страхування відносяться: страховики, страхувальники, застраховані та вигодонабувачі. Страховики – фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Тобто, страховики – це спеціалізовані організації, які за певну плату (страхову премію) приймають на себе зобов’язання відшкодувати збитки, завдані страховою подією, або виплатити страхову суму страхувальникам чи особам, яких вони зазначили у договорі страхування. У страхових відносинах може брати участь декілька страховиків. Страхування об’єкта за одним спільним договором кількома страховиками називається співстрахуванням. Страховик може страхувати ризики з виконання всіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика, ці дії страховиків називаються перестрахуванням. У таких відносинах виділяються двох суб’єктів: перестрахувальник – страховик, що передає другому страховику договір страхування і перестраховик – страховик, який приймає договір страхування і зобов’язання за ним.

Страхувальники – це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування, сплачують страхові премії і мають право на отримання відшкодування в разі настання страхового випадку.

Застраховані – це особи, що беруть участь в особистому страхуванні, об’єктом страхового захисту у яких є життя, здоров’я і працездатність. Застрахована особа, яка сплачує страхові внески, є одночасно страхувальником.

Вигодонабувачі – особи, зазначені страхувальником у договорі страхування для отримання страхового відшкодування або страхової виплати у разі, якщо страхувальник чи застрахована особа не зможе скористатися належними сумами самостійно.

Дата добавления: 2014-01-04