КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Суть і структура політичної системи суспільства
Політична система суспільства Політична система суспільства — цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних ролей, відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підвладних кодексу політичних, соціальних, юридичних, ідеологічних, культурних норм, історичним традиціям і установкам політичного режиму. Політична система включає організацію політичної влади, відносини між державою і суспільством, характеризує хід політичних процесів, що включають інституалізацію влади, становище політичної діяльності, рівень політичної творчості в суспільстві, характер політичної участі, неінституційних політичних відносин. Політична система суспільства — одна із складових частин сукупної суспільної системи, яка взаємодіє з іншими її сферами: соціальною, економічною, ідеологічною, етнічною, правовою, культурною, що створюють її суспільне оточення, її суспільні засоби поряд з її природним оточенням і природними ресурсами (демографічними, просторово територіальними), а також зовнішньополітичним оточенням. Зрозуміло, політична система суспільства — сукупність взаємодіючих сфер: інституційної {політичні інститути), нормативно-регулятивної {режим політичний), інформативно-комунікативної {політичні комунікації) та ін. Політичні інститути — різновидність соціальних інститутів. Політичні інститути — сукупність політичних установ з організованою структурою, централізованим управлінням., виконавчими структурами тощо (інститут влади — уряд, законодавчі збори, парламент, держава, міська рада, префектура та ін.). У політичній сфері діють політичні інститути: держава, політичні партії, групи інтересів — найрізноманітніших соціальних спільностей, верств, що мають певну мету і вимоги до політичної влади (професійні спілки, молодіжні та жіночі рухи, творчі спілки та об'єднання, етнічні та релігійні спільності, різні асоціації та ін.). Групи інтересів — добровільні об 'єднання, організації, створені для вираження і репрезентування інтересів різних верств суспільства, що входять до них. Політичні інститути забезпечують відтворення, стабільність і регулювання політичної діяльності, збереження ідентичності політичної спільності навіть при зміні її складу, посиленні соціальних зв'язків і внутрігрупо-вої згуртованості, здійснюють контроль за політичною поведінкою тощо.
Держава — основний політичний інститут Провідним інститутом політичної системи, що зосереджує максимальну політичну владу, є держава. Держава — політична організація суспільства, яка об'єднує все населення і репрезентує його інтереси, волю. Держава — джерело права та закону, організуюча сила життя суспільства і діяльність самої держави, її владних структур у системі політичних та суспільних відносин. Держава — виразник інтересів і волі економічно панівної верстви, оберігає її домінуюче становище в суспільстві, створює умови використання всіх ресурсів: людських, матеріальних, природних в інтересах розвитку суспільства та ін. Держава всіх епох і типів характеризується рядом стійких, за-іальноісторичних ознак і функцій: обов'язкове формування правлячих сил на тій чи іншій соціальній і класовій основі,- процес, що в сучасних умовах має тенденцію демократизації (за рахунок політичних партій, суспільних і громадських рухів, виборних носіїв влади та ін.), наявність політичної організації; політичної системи; розгалужених власних структур; розширення політичного простору за межі державної території; підтримання з усіма державами взаємовигідних відносин; утримання внутрішнього миру і порядку, стабільності в суспільстві; регулювання соціальних, класових, національних, економічних відносин, досягнення добробуту тощо
Отже, держава— основний політичний інститут, що має чіткі риси і якості політичної влади, які роблять її стійкою. В сучасних умовах в Україні ставлення до влади, владних структур далеко неоднозначне. Народ зневірився «слабкістю» влади, дедалі більше стає пасивним в реалізації політичних проблем, навіть у процесі формування органів державної влади. Держава прагне до жорсткого нормативно-правового регулювання відносин з громадянами, суворо стежачи за додержанням правових актів, припиняючи будь-які відхилення від утверджених в суспільстві законів і правил. Відмінною рисою держави виступає не тільки прагнення до відтворення владних структур, але й поширення впливу на інші соціальні інститути, забезпечення їх соціальної і політичної діяльності, забезпечення їх правового та іншого захисту. Політичний режим — сукупність засобів та методів, що визначають здійснення влади і відображають становище прав та свобод громадян як відносини владних структур до правових основ своєї діяльності. Політичний режим — система конституційних (законних) порядків та конкретне втілення політичної системи і політичної організації суспільства. Курс — вираження політичної мети — має пріоритет перед політичним режимом, що обумовлює засоби реалізації політичної мети. Який політичний курс, такий зміст і характер політичного режиму. Норми — основні правила участі громадян в типах політичних процесів. Норми діляться на два типи: норми-закони і норми-звички. Функції оцінки і орієнтації особи, спільності здійснюють соціальні норми. Та соціальні норми не обмежуються тільки функціями оцінки і орієнтації. Норми здійснюють регулювання поведінки і соціальний контроль за поведінкою. Норми мають яскраво виражений вольовий характер.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 405; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |