Основні поняття й визначення ринкової економіки

Кожний житель Землі, кожна людина відчуває нестачу чому-небудь. Всім, незалежно від віку, статі, суспільного становища й професії, необхідна їжа, одяг, житло. Багато хто мають потребу в лікуванні, освіті, розвагах. Необхідний також транспорт, захист від ворогів, допомога в старості.

Нестаток (рос. «нужда») -це почуття людиною недостачі чого-небудь.

Нестаток - поняття досить неоднозначне. Під нестатком у їжі можна розуміти й бажання з'їсти шоколадку, і почуття, що відчуває голодуючий бідняк.

Конкретизацію нестатку дає поняття потреби. Потреба — це нестаток, що прийняв специфічну форму стосовно до якостей конкретної людини, насамперед відповідно до її особистості й культурного рівня.

Відтак, всі хто відчуває потребу розваг, можуть різко відрізнятися по відповідній потребі: один іде в театр, інший - на дискотеку, а третій – на стадіон.

Людина, що володіє певними потребами, називається споживачем.

Наявність потреби ще не говорить про можливості її задоволення. Для того щоб задовольнити потребу, потрібні відповідні ресурси, насамперед гроші.

Потреба, підкріплена матеріальною можливістю її задоволення, називається попитом.

Задоволення попиту досягається за допомогою товарів: речей і послуг. Речі мають матеріальний характер. Це їжа, одяг, житло. Послуги - нематеріальні. Це торгівля, освіта, лікування.

Таким чином, під товаром розуміється річ або послуга, здатні задовольнити потреби людини й, що досить важливо, за які споживач готовий заплатити гроші.

Виробництво товарів здійснюється на підприємствах — спеціально створюваних для цієї мети майнових комплексах.

До складу підприємства як майнового комплексу входять всі види майна, призначені для його діяльності. Вони утворюють капітал підприємства.

Діяльність, що здійснюється за допомогою підприємства, спрямована на задоволення потреб населення в товарах (роботах і послугах) і та що має за мету одержання прибутку, як уже згадувалося, називається підприємницькою діяльністю, коротше — підприємництвом. Особи, що займаються підприємницькою діяльністю, іменуються підприємцями.

Під прибутком розуміється різниця між доходами (виторгом від реалізації товарів і від інших джерел) і витратами (витратами капіталу).

Дохід – це кількість коштів, отриманих від реалізації товарів

Витрати – кількість коштів, витрачених на виробництво (або придбання) цих же товарів.

Прибуток є метою підприємництва, стимулом підприємця для заняття бізнесом. Однак цим роль прибутку не обмежується. Прибуток потрібен підприємцеві не тільки як джерело його збагачення. Отриманий прибуток направляється в першу чергу на розвиток підприємства, на вдосконалювання бізнесу, поліпшення властивостей товарів, підвищення якості послуг. Розвиток та постійне вдосконалення необхідні для виживання підприємця в конкурентній боротьбі за вибір споживача.

Під пропозицією розуміється кількість товару, що пропонується продати за даною ціною, на даний момент часу.

Ціна — це грошове вираження цінності товару, що утворюється під впливом об'єктивних і суб'єктивних обставин. Головною об'єктивною обставиною є стихійно складне на ринку співвідношення пропозиції та попиту на товар. Суб'єктивні обставини визначаються насамперед знаннями й досвідом підприємця, його вмінням вигідно продати свій товар.

Під конкуренцією розуміється суперництво, боротьба між підприємцями за місце на ринку і відповідно одержання найвищого прибутку.

Ведення підприємницької діяльності є реалізацією найважливішого, основного права підприємця-громадянина — права власності. Підприємець виступає як власник свого підприємства й вироблених на ньому товарів. Право власності — це право володіння майном, що дає власникові можливість визначати зміст і напрямки використання майна, що йому належить, у тому числі й права на його продаж.

При передачі (продажу) товару від підприємця споживачеві право власності на цей товар здобуває споживач.

Перехід товару від підприємця (виробника товару або торговця) споживачеві являє собою обмін: споживач одержує товар, а підприємець — гроші (або інші цінності). У більшості випадків цей обмін є непрямим: товари надходять у певну сферу (сферу торгівлі, яка має декілька рівнів, оптова та роздрбна), з якої споживачі вибирають те, що їм потрібно

Відносини на ринку між продавцями й покупцями товарів регулюються за допомогою так званого ринкового механізму — набору правил і способів ведення ринкової діяльності. Головними із цих правил є вимоги ринкових свобод: продавець вправі вибирати для продажу той товар, що хоче, продавати тому, кому вважає потрібним, і по самостійно встановлюваній їм ціні; покупець же вправі купувати те, що йому потрібно, у того, у кого хоче, за ціною, що його влаштовує.

Дата добавления: 2014-01-04