Головна проблема підприємництва

Потреби людей, про які йшла мова вище, необмежені. Не в тому розумінні, що людина здатна з'їсти гору їжі або зносити величезну кількість одягу. Необмеженість потреб визначається, по-перше, тим, що населення Землі постійно обновляється, а нові люди приходять у мир зі своїми потребами; по-друге, необмеженість потреб обумовлена тим, що потреби кожної окремої людини безупинно ростуть і розвиваються. Це зростання пов'язане з постійною появою нових видів матеріальних і духовних благ і можливостей їхнього одержання:

Наприклад, ще десять-двадцять років тому більшість наших людей спокійно жила без мобільного зв’язку, комп’ютерів, Інтернету. Сьогодні нове покоління молодих людей без цього не уявляє своє життя.

Так само й у відношенні до їжі й одягу, побутової техніки й меблів, засобів пересування, якості медичної допомоги, освіти і т.д. Недарма говорять, що «людині потрібний увесь світ».

Таким чином потреби людини обмежені кількісно, але необмежені якісно.

Для задоволення постійно зростаючих потреб людей потрібні відповідні виробничі ресурси.

Виробничими ресурсами, або факторами виробництва, називають матеріальні й духовні цінності, необхідні для виробництва товарів (речей і послуг). До них відносять землю, капітал, працю.

Під землею тут розуміється як безпосередньо земельні угіддя (орні та інші землі, земля під забудову, під дороги, для розміщення виробництв та ін.), так і взагалі природні ресурси – вода, надра, ліси і т.д.

Капітал — це власність, створена людиною, матеріальна і інтелектуальна (духовна). До матеріальної власності (капіталу) відносяться приміщення й спорудження, устаткування, матеріали й сировина, транспортні засоби, гроші й інші цінності. До інтелектуальної власності (капіталу) ставляться добутки науки, літератури й мистецтва, відкриття й винаходи, нові технології й промислові зразки, торговельні марки. Сюди варто віднести також і «know-how» («знаю як») з нововведення, не закріплені як відкриття або винаходи.

Праця — це фізичні й розумові здатності людини, які витрачаються у процесі виробництва товарів.

Підприємницькі здібності ( підприємницький потенціал ) — це вміння підприємця раціонально використати землю, капітал і працю. Це потенційна можливість максимально ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Сюди відноситься вміння приймати найкращі (щонайвигідні) рішення, прогнозувати ситуацію, вміння ризикувати та інше. Формування й використання цього потенціалу — це практично і є суттю поняття «підприємництво», яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

Необхідність раціонального використання ресурсів викликана їхньою обмеженістю. Обмеженість ресурсів варто розуміти не як недостачу їх у природі, а як слідство постійної нестачі коштів на їх придбання й використання. Справа в тому, що на ті самі кошти (а вони завжди обмежені) можуть бути придбані всілякі ресурси.

Основна проблема підприємництва – це проблема вибору, як в умовах необмежених потреб краще використати обмежені ресурси для одержання найбільш можливого прибутку. Рішення основної проблеми передбачає відповідь на три питання:

- що з цих ресурсів виробляти?

- як виробляти?

- для кого виробляти?

Вибір припускає рішення підприємця, маркетолога й менеджера, що дають відповіді на всі ці питання.

Нагадаємо, що вибір ведеться в умовах необмежених потреб на товари й обмежені ресурси на їхнє створення.

При виборі «що виробляти?» ураховується наявність необхідних факторів виробництва.

При виборі «як виробляти?» ураховуються технічні й технологічні можливості підприємства.

При виборі «для кого виробляти?» ураховуються запити ринку.

Основна проблема підприємництва вимагає оптимального рішення, тобто максимізації якого-небудь одного показника (найчастіше прибутку) при накладенні обмежень на інші (як правило, ресурси).

Вирішення основної проблеми припускає економічне зростання, зайнятість населення й повноту використання ресурсів. Під економічним зростанням при цьому розуміється збільшення обсягу продукції (з урахуванням якості) на душу населення.

Вирішення основної проблеми пов'язане з певними витратами. Причому оптимальне рішення аж ніяк не припускає, як іноді думають, одночасну мінімізацію цих витрат. («максимум надоїв при мінімумі корму»). Вирішення може бути отримане двома шляхами:

1. Одержання максимального прибутку при даному рівні витрат

2. Одержання конкретного прибутку при мінімальних витратах.

Дата добавления: 2014-01-04