Поняття екологічного ринку, його структура

Тема 3. Екологічний бізнес і ринок

Питання теми

3.1 Поняття екологічного ринку, його структура.

3.2 Екологічний менеджмент і аудит

3.3 Екологічна сертифікація і маркування

3.4 Рекреація

3.5 Екологічний інжиніринг

3.6 Фінансові екологічні послуги

3.7 Екологічна освіта

Ринок має багато сегментів. Це ринки товарів, у тому числі природних ресурсів, послуг, праці й капіталів. Ринки знань, ідей, матеріалізованих у патенти, ліцензії.

Ринок можна визначити як глобальний взаємовигідний конкурентний обмін усім, що є економічною, екологічною й соціальною цінністю.

Функції ринку:

- Регулююча: ринок, як регулятор виробництва, через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво — це спричиняє розширення асортименту товарів та послуг;

- Стимулююча — ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;

- Розподільча — доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

- Алокаційна — ринок забезпечує виробництво оптимальної кількості товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

- Інтеграційна — ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

- Інформаційна: саме ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит; кожна фірма може регулювати власне виробництво.

- Посередницька

- Сануюча (оздоровча): ринок очищає суспільне виробництво від економічно слабих та не життєздатних господарських одиниць.

На сучасному етапі розвитку суспільства сформувалися поняття й інфраструктура екологічного ринку (ринку екологічних товарів і послуг) - конкурентний обмін усім, що спрямоване на збереження, відтворення і раціональне використання навколишнього середовища, заощадження природно-ресурсного потенціалу, поліпшення життя людей та забезпечення екологічної безпеки. Це ринок екологічних технологій, робіт, товарів, послуг, знань, екологічної інформації.

[Екологічне підприємництво: Навч. посібник / В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький та ін. — К.: Мета, 2001.]

Екологічні товари (за О.В. Прокопенко) – економічні продукти, тобто результати людської праці (господарської діяльності), що подані в матеріально-предметній формі (матеріальні продукти), у духовній чи інформаційній формі (інтелектуальні продукти) або у вигляді виконаних робіт і послуг, виробництво і споживання яких сприяє зниженню інтегрального екодеструктивного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту при одночасному підвищенні економічної ефективності у сферах їх виробництва і споживання.

Екологічне підприємництво – ринково-орієнтована діяльність суб’єктів підприємництва (фізичних та юридичних осіб), що здійснюється з метою забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, поліпшення якості життя людей та отримання фінансової вигоди (прибутку).

Сферу екологічного бізнесу й ринку формують такі основні напрямки діяльності:

1. Екологічний менеджмент і аудит

2. Екологічна сертифікація і маркування

3. Рекреація та туризм

4. Екологічний інжиніринг

5. Фінансові послуги в екологічній сфері (кредитування, лізинг, страхування)

6. Екологічна освіта, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів

3.2. Екологічний менеджмент і аудит (ЕМіА).

Особливе місце на екологічному ринку посідають екологічний менеджмент і аудит. Ряд дослідників називають їх основними, системоутворюючими елементами ринкового середовища в області природоохоронної діяльності й природокористування. Це пов’язане з багатостороннім призначенням та функціями цього напряму. Розглянемо їх детальніше.

На сьогоднішній день існують декілька понять, що характеризують управлінську діяльність в сфері охорони навколишнього середовища. Це екологічний менеджмент, екологічне управління, екологічне адміністрування.

Основна суперечність виникає між поняттями екологічний менеджмент та екологічне управління. Іноді їх називають синонімами, одночасно є спроби розмежувати ці два поняття. Для розмежування використовують ознаки розходження співвідношення і ступінь уваги до внутрішнього і зовнішнього середовища організації. В англомовній літературі таке розходження робиться для чіткого розмежування понять «управління бізнесом» (management) і «управління в державному секторі» (administration). Щоправда, існують і симбіози - public management, business administration і ін. І тут кінцевим виходом інвентаризації визначень може стати глосарій основних термінів по видах управління, наведений в таблиці

[Семенов В.Ф., Михайлюк O.Л, Галушкіна Т.П. та ін. Екологічний менеджмент. Навчальний посібник. - Київ, Центр навчальної літератури, 2004. - 516 с.].

Таблиця - Терміни видів управління

Поняття	У широкому розумінні	У вузькому розумінні
Управління	Уся система класів, відносин і явищ управління в природі і суспільстві	Технологічна організація об'єкта управління
Менеджмент	Загальний принцип соціального управління; влада і мистецтво управління людьми	Управління виробництвом, діяльність по організації досягнення поставлених цілей
Адміністрування	Адміністративно-державне управління; соціально - політичний менеджмент	Розробка і постановка цілей, визначення політики організації
Управління	Ієрархічна система інститутів влади	Безпосереднє управління людьми

Саме слово “менеджмент” походить з англійської мови й означає “управління”, “керування”. Цей термін виник на початку ХХ ст. у США, коли американський дослідник Ф.У. Тейлор запропонував розглядати управління підприємством як науку. З того часу поняття менеджменту значно еволюціонувало, виникли різні види менеджменту, у тому числі й екологічний менеджмент. Незважаючи на багатозначність цього поняття, у наш час воно переважно означає управління локального рівня. Термін “екологічний менеджмент” розглядається в більшості в таких значеннях:

а) як сукупність методів і засобів управління природоохоронною діяльністю підприємства;

б) як система управління окремим природним комплексом, що підлягає особливій охороні;

в) як частина загальної системи управління, яка включає організаційну структуру, діяльність з планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для формування, здійснення, аналізу та актуалізації екологічної політики конкретної організації.

г) як діяльність громадських екологічних організацій;

Є також такі визначення:

Екологічний менеджмент (Environmental management) – це ініціативна та результативна діяльність економічних суб’єктів, спрямована на досягнення їх власних екологічний цілей, проектів та програм, розроблених на основі принципів ефективності екологічної діяльності суб’єкта.

Екологічне управління – ініціативна та результативна діяльність економічних суб’єктів, головним чином спрямована на виконання обов’язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку та реалізацію відповідних проектів та програм екологічного спрямування.

Тобто поняття менеджмент охоплює діяльність по досягненню власних (добровільних) цілей, а управління – законодавчих (обов’язкових) вимог. [посилання]

Система ЕМіА в міжнародній практиці регламентується стандартами серії ISO 14000 (остання версія ISO 14000:2004). Основними в серії є ISO 14001 "Системи управління навколишнім середовищем - Вимоги та настанови щодо застосування" та ISO 14004 «Загальні настанови щодо принципів, системи і методики застосування». В нашій державі діє Закон України «Про екологічний аудит», який має певні розбіжності з вимогами міжнародних стандартів. Детальніше це буде розглянуто в окремому курсі «Екологічний менеджмент і аудит».

Поява ISO 14000 - серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях - називають однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив.

Система стандартів ISO 14000, на відміну від багатьох інших природоохоронних стандартів, орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації речовини і т.п.) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати певні технології, вимога використовувати "найкращу доступну технологію"). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту - environmental management system, EMS). Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації повинні бути введені і дотримуватися процедури екологічного менеджменту, повинні бути підготовлені відповідні документи (екологічна політика та інші), повинен бути призначений відповідальний за область EMS (менеджер з охорони навколишнього середовища).

Основний документ серії - ISO 14001 не містить ніяких "абсолютних" вимог до впливу організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі (екологічний політиці) має оголосити про своє прагнення відповідати національним стандартам.

Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000, як міжнародні стандарти, не повинні втручатися у сферу дій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є "організаційні" підходи до якості продукції, (приміром, концепція "глобального управління якістю" - total quality management), згідно яким ключем до досягнення якості є вибудовування належної організаційної структури і розподіл відповідальності за якість продукції.

Рішення про розробку ISO 14000 є результатом Уругвайського раунду переговорів по Всесвітній торговельній угоді і зустрічі на вищому рівні з питань довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (TC 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO). Моделлю для стандартів послужили британські стандарти BS 7750, опубліковані в 1992 році. Система стандартів ISO 14000 побудована на моделі міжнародних стандартів систем контролю якості продукції (ISO 9000) відповідно до яких на даний момент сертифіковано більш ніж 70000 підприємств і компаній по всьому світу. Перші стандарти з серії ISO 14000 були офіційно прийняті та опубліковані в кінці 1996 року.

Документи, що входять у систему, можна умовно розділити на три основні групи:

- принципи створення і використання систем екологічного менеджменту (EMS);

- інструменти екологічного контролю й оцінки;

- стандарти, орієнтовані на продукцію.

У трьох названих областях розроблені й розробляються наступні документи:

1. ISO 14001 Системи екологічного менеджменту (EMS) - специфікації і керівництво з використання

2. ISO 14004 EMS - Загальні керівництво за принципами, системам і методам

3. ISO 14014 Керівництво за визначенням "початкового рівня" екологічної ефективності підприємства. Має використовуватися перед створенням формальної системи екологічного менеджменту Інструменти екологічного контролю і оцінки

4. ISO 14010 Керівництво по екологічному аудиту - Загальні принципи екологічного аудиту

5. ISO 14011 / 1 Посібник з екологічного аудиту - Процедури аудиту - Аудит систем екологічного менеджменту

6. ISO 14 012 Керівництво по екологічному аудиту - Критерії кваліфікації екологічних аудиторів 7. ISO 14031 Керівництво по оцінці екологічних показників діяльності організації Стандарти, орієнтовані на продукцію

8. ISO 14020 (Серія документів) Принципи екологічного маркування продукції

9. ISO 14040 (Серія документів) Методологія "оцінки життєвого циклу" - оцінки екологічного впливу, пов'язаного з продукцією, на всіх стадіях її життєвого циклу

10. ISO 14050 Глосарій

11. ISO 14060 Керівництво по обліку екологічних аспектів в стандартах на продукцію

Дата добавления: 2014-01-04