Екологічна освіта

Особливим сегментом екологічного ринку є екологічна освіта, підвищення екологічної кваліфікації й екологічна сертифікація персоналу підприємств, корпорацій, державних установ. Екологічна освіта має пріоритетне значення в глобальному процесі екологізації суспільства. Держава повинна всіляко підтримувати недержавні форми надання послуг екологічній освіті.

Сьогодні активно розвиваються як формальна екологічна освіта (в школах, вищих навчальних закладах, інститутах підвищення кваліфікації), так і неформальна (за допомогою засобів масової інформації, кіно, музеїв, виставок, заходів природоохоронних товариств тощо).

Екологічна освіта, як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повинна спрямовуватися на формування екологічної культури, як складової системи національного і громадського виховання всіх верств населення України (у тому числі через екологічне просвітництво за допомогою громадських екологічних організацій), екологізацію навчальних дисциплін та програм підготовки, а також на професійну екологічну підготовку через базову екологічну освіту.

Суть екологічної освіти полягає в тому, щоб кожна людина могла усвідомити пріоритетні загальнолюдські цінності, щоб кожна людина знала про основні джерела порушення природної рівноваги, щоб кожна людина віддавала собі звіт за скоєне як перед самим собою, так і перед сім’єю, суспільством, державою в цілому. Все це виходить з того рівня загальнодержавної культури, яку закладено було освітою і вихованням, а саме від рівня екологічної культури.

Згідно “Концепції екологічної освіти в Україні” складовими компонентами екологічної освіти є - екологічні знання, екологічне мислення, екологічний світогляд, екологічна етика.

Кожному компоненту відповідає певний рівень екологічної зрілості: від елементарних екологічних знань, уявлень дошкільного рівня до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації на всіх рівнях, особливо вищих. Умовно поділяють наступні узагальнені рівні екологічної зрілості - початковий (інформативно-підготовчий), основний (базово-світоглядний), вищий, профільно-фаховий (світоглядно-зрілий).

Особливу небезпеку становить розрив між екологічними знаннями та можливістю керівників підприємств приймати управлінські рішення, основані на недостатній освідомленості про екологічні наслідки господарської діяльності в конкретній місцевості, регіоні, країні, світі. За статистикою, 15% керівничої еліти світу приймає рішення, від яких залежить доля 85% ресурсів планети, по збереженню та відновленню чи забрудненню довкілля. Недостатність екологічних знань у всіх сферах суспільства лежить в основі більшої частини порушень природоохоронного законодавства і є причиною бездіяльності керівництва і неадекватної реакції населення. Тому відіграє значну роль і екологічна підготовка спеціалістів управлінського апарату.

Специфіка підготовки управлінця-еколога (а не еколога-управлінця) полягає в тому, що він не повинен бути вузьким спеціалістом у галузі охорони води, повітря, лісів чи у галузі екологічних проблем промисловості, енергетики чи сільського господарства. Він повинен володіти екологічними знаннями в багатьох галузях екології, щоб у нього склалося системне бачення екологічних проблем і можливість їх уникнення у послідуючій практичній діяльності, приймати компетентні рішення по відверненню збитків оточуючого середовища в умовах ризику і невизначеності.

Тому надання освітніх послуг в цій галузі є актуальною задачею, необхідність вирішення якої постійно зростає. Спектр потенційних послуг лежить в межах від школярів до керівників підприємств та державного апарату.

Найбільш поширеними підприємницькими послугами в цій сфері є спеціалізовані курси по підвищенню кваліфікації, які організовуються для різних сфер спеціалістів. Їх мета, в більшості, надати вузькоспеціалізовані знання в певному напрямку, для подальшого виконання конкретних видів робіт. Наприклад: курси екологічних аудиторів.

Але залишається практично незаповненою ланка послуг з екологічної освіти широких верств населення, формування екологічної свідомості та культури.

Дата добавления: 2014-01-04