Психологічний аналіз особистості як суб’єкта злочину

Поняття віктимної поведінки.

Віктимологією (з грец. «вчення про жертву») називають науку, що займається дослідженням жертви. Ціль кримінальних віктимологічних досліджень- виявлення причин і умов, при яких людина виявляється жертвою злочину.

Завдання віктимології, як науки:

1. розробка загальної теорії формування віктимності (психології жертви)

2. розробка методів і технік корекції загального рівня віктимності

3. розробка методів і технік роботи з постравматичним стресовим розладом у жертв

Основними поняттями віктимології є віктимна поведінка, віктимністть та віктимізація.

Під віктимною (віктимогенною) поведінкою розуміють таку поведінку, при якій жертва певним чином сприяє скоєнню злочину, свідомо чи несвідомо створює об’єктивні та суб’єктивні умови для криміналізації, зневажаючи запобіжними заходами.

Віктимність або виктимогенність - придбані людиною фізичні, психічні і соціальні риси, що можуть зробити її схильною до перетворення в жертву злочину

З певною часткою умовності прийнято виділяти психологічні аспекти віктимності (спеціальну віктимність) і віктимність загальну, позв'язану зі статтю, віком, соціальною роллю і соціальним статусом жертви

.Досить складно провести конструктивний поділ між цими двома видами віктимності. Наприклад, у ряді досліджень установлено, що:

- жертву вбивства характеризують необачність, надмірна ризикованість, конфліктність, схильність до агресії, егоцентризм, зловживання спиртним, найчастіше жертва знайома зі злочинцем;

- жертви зґвалтувань часто нерозбірливі в знайомствах, ексцентричні, або, навпаки, нерішучі, особистісно незрілі, не мають досвіду статевих відносин, інфантильні;

- жертви насильства (катування) у більшості випадків знайомі зі злочинцем і знаходяться в тій або іншій залежності від нього (дружина, співмешканка, дитина, мати); по характеру вони часто слабовільні і не мають стійких життєвих позицій, сформованих інтересів, часом ведуть аморальний спосіб життя, нерідко їхній соціальний статус вище статусу мучителя;

- жертви шахраїв надмірно довірливі, некомпетентні, легковірні, у ряді випадків жадібні або відчувають матеріальні труднощі, нерідко марновірні.

Віктимізація - процес придбання віктимності.

Прийнято розглядати чотири рівні віктимізації:

а) безпосередні жертви, тобто фізичні особи;

б) родини;

в) колективи, організації;

г) населення районів, регіонів.

Як це не дивно, дотепер немає чіткого визначення поняття "жертва".

Найбільш типовим є визначення жертви як людини (сторони взаємодії), що втратила значимі для неї цінності в результаті впливу на неї іншої людини (сторони взаємодії), групи людей, певними подіями й обставинами.

Завдання: уявіть, що вам прийшлося мати справу з людиною, яка стала жертвою злочину. Запишіть особливості її поведінки. Кожен учасник читає свої записи. Інші члени групи вгадують жертвою якого злочину стала людина.

Типи жертв:

1. Агресивні жертви. Цю групу складають жертви, поведінка яких полягає в нападі на причинителя шкоди або інших осіб (агресивні ґвалтівники) або агресії в інших формах - образі, наклепі, знущанні і т.д. (агресивні провокатори). Різновиди:

- агресивні ґвалтівники загального плану. Їхня агресивність виражається в нападі, але не має жорстко обмеженої адресности.

- вибірково агресивні ґвалтівники. Їхня агресія реалізується в нападі на особу, як правило, стабільно позв'язану з нападаючим.

- агресивні провокатори загального плану. Їх агресивна поведінка не позв'язана з фізичним насильством і не має твердої адресности.

- вибірково агресивні провокатори. Їх агресивність реалізується без застосування фізичного насильства і, як правило, спрямована на стабільно позв'язану з потерпілим особу.

2. Активні жертви. У цю групу входять жертви, поведінка яких не позв'язана з нападом або поштовхом у формі конфліктного контакту, але заподіяння їм шкоди відбувається при їхньому активному сприянні: свідомі підбурювачі, необережні підбурювачі, свідомі самопричинители, необережні самопричинители.

3. Ініціативні жертви. У цю групу входять жертви, поведінка яких приводить до заподіяння їм шкоди: ініціативні за посадою, ініціативні по суспільному становищу, ініціативні в силу особистісних якостей.

4. Пасивні жертви. У цю групу входять особи, що не чинять опору, протидії злочинцеві по різних причинах: об'єктивно не здатні до опору (стабільно або тимчасово), об'єктивно здатні до опору.

5. Некритичні жертви. У цю групу входять особи, що демонструють необачність, невміння правильно оцінити життєві ситуації: з низьким освітнім рівнем, низьким інтелектом, неповнолітні, похилого віку, хворі, у тому числі психічно хворі, некритичні без очевидних "формалізованих" якостей.

Залежно від характеру і ступеня вираженості особистісних якостей людини, що визначають його індивідуальну виктимную схильність, жертви розрізняються за типами:

- Універсальний (универсально-віктимний) тип характеризується явно вираженими особистісними рисами, що визначають високу потенційну уразливість у відношенні різних злочинів.

- Вибірковий (вибірково-віктимний) тип - сюди відносяться люди, що володіють високою уразливістю у відношенні визначених видів злочинів.

- Ситуативний (ситуативно-віктимний) тип - люди цього типу володіють середньою віктимністю, і вони стають жертвами в результаті збігу ситуативних факторів.

- Випадковий (випадково-віктимний) тип - сюди відносяться люди, що стали жертвами в результаті випадкового збігу обставин.

- Професійний (професійно-віктимний) тип включає людей, віктимність яким визначається їх професійною зайнятістю.

Анектот: Слідчий звертається до жінки, яка подала заяву про зґвалтування «Опишіть гвалтівнка».

«- Ну в першу чергу він – ідот!».

«Ви сказали ідіот?»

«Ну звичайно! Він нічого не вмів і мені довелося йому допомагати»

Дата добавления: 2014-01-04