Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації

Найдревнішими у людській цивілізації вважаються піктографічні школи (від гр. pictos - писаний фарбою, мальований і gramma - пишу; мальоване письмо). Ці школи виникли за 7 тис. років до н.е. на території нинішньої Мексики. У той час там проживали племена інків та майя. Тому у деяких історичних дослідженнях цей період називають культурою майя.

ШУМЕР – рання рабовласницька держава, яка існувала з V до кінця II тисячол. до н. е. на території Дворіччя (між річками Тигр i Євфрат). Школи у Шумері виникли у середині III тисячол. до н. е.

Шумери перетворили піктографічне письмо (першим історичним типом письма була піктографія, тобто малюнкове письмо) у клинопис, який являв собою передачу інформації за допомогою комбінації різноманітних вертикальних і горизонтальних клиновидних рисок. Ця система письма була складною і тяжкою для вивчення. Вона нараховувала біля 600 знаків.

Школи у шумерів виникали з метою підготовки писарів – людей, які вміли користуватися клинописом. Власної назви вони не мали і називалися “будинки глиняних табличок“ (е-дуби), вчитель – “батько будинку глиняних табличок“, учень – “син будинку глиняних табличок“. Це тому, що писали шумери на глиняних табличках (по мокрій глині).

Тексти на знайдених вченими глиняних табличках свідчать, що у шумерських школах вивчали відомості з ботаніки, зоології, географії, математики, астрономії.

Школи:

- писців читання і письмо двома мовами – шумерською і аркадською; історія географія, геологія, ботаніка, математика, зоологія, медицина, міфологія, право, діловодство, музика, співи, література;

- жерців – письмо, читання, танці, музика, вправи літературного характеру, переписування, заучування поетичних та релігійних текстів.

ДАВНІЙ ЄГИПЕТ (ІІІ – ІІ тис. до н.е.). Школи у Єгипті виникають у III тисячол. до н. е. Приблизно у цей час тут з’являється і писемність.

Єгиптяни використовували для письма папірус. Саме письмо було ієрогліфічним, тобто – “священним“ (ієрогліф – священний знак). Воно було надзвичайно складним (нараховувало близько 700 різних ієрогліфів).

У Єгипті існували двірцеві школи, школи для жерців, школи писарів, школи для різних службовців.

Найпершими тут виникли, як i в Шумері, школи для писарів. Учень спочатку вправлявся у письмі на глиняних табличках або навощених дощечках і тільки тоді, коли набував достатніх навичок, йому давали папірус. Писарі використовували спрощений варіант письма – ієратичне.

Лише у школах для жерців вивчали ієрогліфічне письмо, яке вважалося священним. У цих школах все огорталося містикою і таємничістю, тут передавали уміння відправляти релігійні культи, а також повідомляли наукові відомості з математики, астрономії, географії і медицини, які трималися у таємниці від інших людей.

У II тисячол. до н. е. виникають перші навчальні заклади у КИТАЇ. Про них дізнаємося з найдавніших китайських записів, зроблених на кістках і панцирах черепах. На рубежі II i I тисячол. до н. е. з’являються літописи на бамбукових і дерев’яних дощечках. Важливі документи з VIII ст. до н. е. записували на дорогому шовку. У Стародавньому Китаї писали ієрогліфічним письмом, яке нараховувало кілька десятків тисяч ієрогліфів. Навчання грамоти тривало багато років, воно було доступне лише дітям чиновників і багатіїв.

Першими китайськими школами були общинні школи, які згодом поділялися на центральні і місцеві. Для підготовки різних чиновників відкривалися спеціальні навчальні заклади: юридичні, математичні, медичні, художні. З розвитком науки у Китаї виникають вищі аристократичні школи, де навчали, передусім, ораторському мистецтву, філософії, релігійної моралі, астрономії, медицини тощо.

На рубежі I i II ст. н. е. у Китаї вперше було запроваджено систему державних екзаменів на зайняття державних посад: хто хотів у майбутньому стати вченим або чиновником, повинен був складати ряд екзаменів впродовж кількох років. Тому вся розумова освіта, як правило, спрямовувалася на підготовку до здачі цих екзаменів.

Крім державних існували також приватні школи. Першу приватну школу (у світі) відкрив Конфуцій (523 р. до н.е.).

Мета виховання за Конфуцієм – благородна людина, морально вихована, освічена, розвинута розумово, фізично, естетично, яка поєднує у собі глибокі знання і належну поведінку.

Людей за природними можливостями поділяв на: «синів неба» - наділених вродженою мудрістю, «благородних мужів» - тих, хто завдячуючи освіті набув знання, «чернь» - не здатних до важкого процесу осягання знань.

Основні принципи етико-політичного вчення (конфуціанства) – «шість мистецтв»: 1) належна поведінка в суспільстві, групі, 2) уміння підпорядкувати обов’язку себе і оточуючих, 3) повага і належна покора старшому (за віком, посадою), 4) принцип гуманності, людяності, 5) знання, 6) вірність.

Значення освіти: практична необхідність, моральна потреба, розкриття людських здібностей, розвиток «духовного слуху», радість повсякденного існування.

Зміст освіти: навчання читанню, умінню розмірковувати, поведінці, відданості, довірі.

Засоби навчання: самостійно виконувати «чорну роботу»: читати, вчити напам’ять, розмірковувати і вправлятися в мистецтві.

Методи: діалоги учителя з учнями, класифікація і порівняння фактів і явищ, наслідування зразків, навчання умінню самостійно ставити питання і шукати на них відповіді.

Принципи навчання – повага до учнів, прийняття їх такими якими вони є, власний приклад – основа виховання, терпимість, єдність учіння і життя, рівність усіх людей як учнів, відмова від примусу.

Конфуцій вважав, що природне в людині – матеріал, з якого при правильному вихованні можна зробити ідеальну особистість. Стабільність держави ґрунтується на вихованні згідно із соціальним призначенням.

У II тисячол. до н. е. виникли школи в ІНДІЇ. Про їх існування свідчать Веди – найдавніша пам’ятка релігійної індійської літератури. Веди були складені санскритом – стародавньою індійською мовою.

В Індії була розвинута усна традиція, яка до останнього часу залишалася її характерною рисою. Вже у III ст. до н. е. тут існували два алфавіти – кхароштхі та брахмі. Останній є джерелом всіх пізніших індійських алфавітів.

Матеріалом для письма в Індії служило пальмове листя. На півночі країни для письма використовували внутрішню сторону берести.

У Ведах збереглися відомості про школи для двох вищих станів ("варни"): школи брахманів та школи кшатріїв.

На час навчання учні жили у будинку вчителя. Навчання у школі тривало 10-12 р. Для учня день розподілявся на дві частини. Частина дня виділялася для виконання різних господарських обов’язків у домі вчителя, обумовлених при вступі дитини до школи. Інша частина дня призначалася для шкільних занять. Заняття полягали, передусім, у заучуванні напам’ять віршів, гімнів й інших релігійних текстів. Письмо у школах прививалося, як і у суспільстві в цілому, дуже повільно.

У різні періоди у древньоіндійських школах вивчалися: граматика, література, математика, історія, медицина, етика, танці, музика, філософія, красномовство.

Дата добавления: 2014-01-04