Екіпіровка для занять оздоровчою ходьбою

Визначення часу занять.

Медичний контроль.

Організація занять оздоровчою ходьбою.

Приступаючи до занять оздоровчою ходьбою, потрібно перш за все вирішити наступні організаційні питання:

— отримати дозвіл на заняття у лікаря (пройти медичний контроль);

— визначити час занять;

— підібрати необхідний одяг і взуття;

— вибрати і виміряти протяжність траси;

— розучити спеціальні вправи;

— навчитися визначати швидкість ходьби;

— засвоїти методи самоконтролю;

Кількість медичних протипоказань для занять оздоровчою ходьбою дуже невелика. Але, незважаючи на це, підміняти поверхневою самооцінкою кваліфікований огляд не рекомендується.

Первинний медичний контроль дуже важливий, оскільки фіксує початковий рівень показників функціонального стану на початок занять, щоб потім поетапно стежити за їх змінами під час проходження регулярних поточних оглядів.

Краще всього звернутися у спеціалізований фізкультурно-спортивний диспансер, або у поліклініку за місцем проживання. Досвідчений та сумлінний фахівець зробить ряд обстежень, тестів та проб для визначення функціонального стану організму та рівня фізичної підготовленості; проаналізувавши отриману інформацію, він надасть рекомендації стосовно режиму тренувань, обсягу та інтенсивності навантажень. Хороший лікар запропонує також прийти на повторне обстеження через певний час для контролю стану здоров’я та корекції програми тренувань.

Час занять кожна людина підбирає індивідуально, виходячи з власного режиму дня, звичок, погодних умов, місцевості проживання і т. ін.

Головне в екіпіровці для оздоровчої ходьби – взуття. Воно може бути як повсякденне, так і спортивне. Взуття повинне служити свого роду ресорою при ходьбі.

Взуття для ходьби повинне мати міцний задник і потовщену підошву під п'ятою. При плоскій підошві нога як би провалюється при опусканні стопи п'ятою на ґрунт. Таке провалювання може привести ще незміцнілі ноги новачка до перерозгинання в колінному суглобі; це позначиться на стилі ходьби і на її швидкості, може привести до виникнення больових відчуттів в м’язах та зв’язках, а в окремих випадках навіть і до травми.

Бажана деталь взуття - супінатор, тобто спеціальна прокладка, що підтримує зведення стопи. Його наявність дуже корисна, оскільки при тривалій ходьбі стопа відчуває значне навантаження і починає уплощатися. Лікарі встановили, що навіть у спортсменів-професіоналів при тривалих тренуваннях на жорсткому ґрунті внутрішнє повздовжнє зведення стопи може опуститися на 6 - 8 мм, а відновлюється воно тільки через 48 годин.

При заняттях оздоровчою ходьбою неприйнятне будь-яке взуття з гострими носками, оскільки пальці ноги будуть позбавлені можливості повноцінно відштовхуватися від поверхні землі. Абсолютно не годиться для швидкої ходьби і взуття з відкритою п'ятою - босоніжки, сабо і тому подібне

Не бажано займатися також у взутті, яке має високий підйом з шнуруванням, оскільки при ходьбі утруднюється робота гомілковостопних суглобів і натираються ноги в кісточках.

Для оздоровчої ходьби можна з успіхом використовувати багато видів взуття з м'якою литою підошвою. Перевагу слід надавати моделям, які мають супінатор.

При заняттях оздоровчою ходьбою не прийнятне жіноче взуття на каблуках, оскільки вони не дають можливості повністю розгинати суглоби ніг при збільшенні швидкості ходьби.

Спеціальне взуття для оздоровчої ходьби рекомендується носити з шкарпетками з натуральних матеріалів (бавовна, вовна), які добре вбирають піт і оберігають від розтертої шкіри.

Одяг для ходьби прийнятний як повсякденний, так і спеціальний спортивний. Він має, передусім, забезпечувати свободу рухів, оскільки збільшення швидкості ходьби пов'язане із збільшенням амплітуди руху багатьох ланок тіла. Одежа також має добре вбирати вологу (піт). У вітряну або дощову погоду бажано використовувати вітрозахисний і водовідштовхувальний костюми.

4.4. Вибір траси і визначення її протяжності.

Підбираючи трасу для оздоровчої ходьби, потрібно керуватися передусім логічними принципами: наприклад, шукати місце, де повітря містить більше кисню, чим вихлопних і промислових газів. Для початківців бажано також, щоб траса пролягала по рівній місцевості.

Спеціальні тренування рекомендується проводити в лісі або в парку. Окрім можливості набуття відмінної фізичної форми, такі заняття є прекрасним видом активного відпочинку.

Підібравши відповідну трасу для занять, слід визначити її протяжність.

На вулицях міста можна звернутися за допомогою до власників авто і виміряти трасу за показниками лічильника кілометражу автомобіля. Можна скористатися картами міст, орієнтуючись по вказаному на них масштабу, або визначити відстань за допомогою gps-навігатора.

У багатьох парках є спеціально розмічені траси-теренкури, так звані «траси здоров'я».

Як варіант, можна виміряти трасу за кількістю пройдених кроків. Спочатку слід визначити середню довжину кроку, дотримуючись звичайного режиму і швидкість ходьби. Для цього можна кілька разів пройти точно відміряний відрізок (наприклад 100-метрову доріжку стадіону) і поділити протяжність шляху на отримане число кроків. Це і буде середня довжина кроку. Потім слід пройти намічену трасу, прагнучи зберігати приблизно ту ж швидкість, і порахувати, скільки вийде кроків. Зручніше рахувати здвоєні кроки, тобто кроки тільки правою або лівою ногою, а отримане число потім подвоїти. Помноживши пройдену кількість кроків на середню довжину кроку, обчислюється приблизна протяжність траси.

Дата добавления: 2014-01-04