Поняття та класифікація інновацій

ТЕМА 8. ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

1. Поняття та класифікація інновацій.

2. Інноваційні процеси.

3. Організаційні структури для реалізації інновацій.

4. Оцінка ефективності інновацій та інноваційної діяльності.

Важливими напрямами забезпечення сталого функціонування і розвитку підприємств є впровадження прогресивних технологій, розробка нових продуктів, організаційних і управлінських рішень. Це можливо за допомогою науково-технічних досягнень, які поширюються у виробництво у формі інновацій.

Інновації – це нові та удосконалені продукти, послуги або процеси, які впроваджуються шляхом зміни об’єкта управління з метою отримання економічного, соціального, науково-технічного або іншого виду ефекту. Під об’єктом управління розуміється персонал, економічні ресурси, структура управління, споживачі, знання та інформація, які використовуються в процесі інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність – це діяльність, направлена на пошук, розробку, впровадження результатів наукових досліджень в новий або удосконалений продукт, послугу або процес з подальшим їх розповсюдженням для отримання прибутку. Інноваційна діяльність складається з наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у своїй сукупності ведуть до створення інновації „під ключ”, тобто повністю готової до реалізації на ринку. Вона охоплює весь комплекс відносин в дослідженнях, виробництві, обміні й споживанні.

Інноваційна діяльність передбачає проходження декілька етапів, що зображено на рисунку 8.1. Вона починається з виникнення, задуму генерації нової перспективної ідеї (І), яка після перевірки можливості її реалізації і придатності використання (ІІ), шляхом створення і комплексного випробування дослідного зразка на ринку (ІІІ і ІV), з врахуванням побажань споживачів і усуненням виявлених проблемних характеристик (V) втілюється в новий товар, продукцію, технологію, нову організаційну форму (VІ), і за допомогою комплексу маркетингу (VІ) дозволяє досягти певний ефект (VІІ – завоювання ринку, збільшення прибутку).

Кожна із стадій інноваційної діяльності має свою організаційну форму, свою специфіку управління та цільове призначення. Але вдосконалення інноваційного механізму лише на окремому етапі не підвищує результативності процесу в цілому.

І ІІ ІІІ

ІV V VI

VII

Рис. 8.1. Етапи інноваційної діяльності

Отже, інноваційна діяльність складається з процесу взаємозв’язаних етапів, особливості яких пропонується розглянути більш детально.

На етапі генерації ідеї, потрібно враховувати, що нові перспективні ідеї повинні розроблятись і використовуватись відповідно до часових меж цілей і підприємства, вчасно й у повному обсязі. Потрібно враховувати й вплив інновацій на інші елементи виробництва, бізнесу в цілому. Розробляючи інновації для якого-небудь з елементів бізнесу, варто планувати зміни і в інших елементах. Тобто організація інноваційної діяльності передбачає, що будь-яка інновація стосується усіх служб підприємства.

На етапі перевірки можливостей реалізації інновації відбуваються підготовчі зміни, що стосуються організаційної структури підприємства, його традицій, кадрової політики, економічних показників, структури і складу клієнтів тощо, а якщо інновації стосуються засобів праці, то лише після організаційних змін повинна відбуватися заміна устаткування. Одночасно із цим існуюча матеріально-технічна база забезпечує безперервність виробничого процесу до повного впровадження нового обладнання. Аналіз можливостей для реалізації нової ідеї повинен передбачати наявність ресурсів у підприємства (банку знань, матеріальних, фінансових ресурсів) щоб бути здатним розробляти і реалізовувати інновації.

Етап аналізу придатності до використання інновацій передбачає виявлення характеру попиту на них – потенційного чи реального. Багато вчених пов’язує появу інновацій, насамперед, з науковими відкриттями. Але, з іншого боку, всі операції і дії підприємства зумовлені їх економічною доцільністю. Це означає, що поява будь-яких інновацій свідчить про їх необхідність. Потреба підприємства в інноваціях визначається його стратегічними цілями, що можливо тільки тоді, коли ці інновації прямо чи опосередковано будуть придатними задовольняти існуючі чи потенційні ринкові потреби.

Після виявлення можливостей для реалізації інновацій в разі підтвердження їх придатності до використання переходимо до етапу створення дослідного зразка. При розробці зразка необхідно оптимізувати всі витрати, пов’язані з його створенням, таким чином, щоб досягти максимального прибутку або ефекту.

На етапі випробування дослідного зразка на ринку потрібно приділити увагу фіксації недоліків і переваг, які будуть визначати реальні та потенційні споживачі предмету інновацій, і врахувати їх на етапі удосконалення проблемних характеристик.

Коли всі попередні стадії успішно завершені, переходимо до етапу виробництва, на якій особливу увагу потрібно приділити організації і контролю за дотриманням всіх якісних характеристик інновації. Визначальна роль на цьому етапі буде належати персоналу інноваційного відділу, відділу якості, відділу головного технолога, відділу технічного контролю, кожний з яких, виконуючи свої безпосередні обов’язки, буде впливати на процес управління інновацією.

На етапі реалізації інноваційних продуктів (послуг) персоналу відділу маркетингу потрібно правильно обрати маркетингову концепцію і інструменти її реалізації (програми стимулювання збуту, рекламу, місце реалізації) щодо інноваційного продукту (послуги).

Якщо на всіх попередніх етапах були дотриманні всі зазначені правила, то кінцевим результатом інноваційної діяльності підприємства буде досягнення мети цієї діяльності: отримання прибутку, завоювання більшої частки ринку, створення позитивного іміджу і т.д.

Об’єктами інноваційної діяльності є:

Ø інноваційні програми та проекти;

Ø нові знання та інтелектуальні продукти;

Ø виробниче обладнання та процеси;

Ø інфраструктура виробництва й підприємництва;

Ø організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери.

Ø сировинні ресурси, засоби їх видобування й перероблення;

Ø товарна продукція;

Ø механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи України, фізичні і юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Інноватор – особа, яка ініціює процес впровадження інновації і бере на себе відповідальність за його реалізацію.

Підприємство будь-якої форми власності, в якому понад 70% обсягу продукції (у грошовому виразі) за завітний період є інноваційна продукція визнається інноваційним підприємством.

Сутність інновації залежить від методу конкретної науки, мети дослідження або просто від наших життєвих уявлень. У зв’язку з цим розрізняють такі основні типи (види) інновацій:

– товарна – введення нового продукту.

– технологічна – нові технології виробництва старих чи нових продуктів. Це зміни перш за все в засобах чи методах організації виробництва.

– ринкова – створення нового ринку товарів або послуг;

– економічна – зміни у фінансовій та бухгалтерській сферах діяльності, зміна методів та способів планування всіх видів виробничо-господарської діяльності, зниження виробничих затрат і покращання кінцевих господарських результатів, зростання економічного стимулювання і матеріальної зацікавленості працівників, мотивації та оплати праці, оцінці результатів діяльності.

– управлінська, спрямована на покращання організаційної структури управління підприємством, стилю і методів прийняття рішень, використання нових засобів обробки інформації і документації, раціоналізацію канцелярських робіт.

– торговельна – зміни в торговій діяльності, тобто використання нових методів цінової політики у взаємовідносинах з постачальниками і замовниками, пропозицію нової продукції і послуг, надання чи пошук фінансових ресурсів у формі кредитів чи позик, застосування нових методів розподілу прибутку та інших накопичених ресурсів.

– юридична (правова) – спрямована на розроблення нових нормативно-правових документів, які б визначали та регулювали усі види діяльності підприємств, організацій та фізичних осіб, створюючи відповідні умови для розвитку.

– соціальна, пов’язана з покращенням умов та характеру праці, соціального забезпечення, надання послуг, психологічного клімату і характеру взаємовідносин на підприємстві чи між його окремими організаційними підрозділами.

– екологічна – впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.

За ступенем новизни виділяють:

§ базові інновації – поява нового способу виробництва чи раніше невідомого продукту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі;

§ поліпшувальні інновації – впровадження нових видів виробництв, що реалізують інноваційний потенціал базової інновації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випускається;

§ псевдоінновації – характеризуються дуже незначними змінами порівняно з попередніми виробами і скоріше є проявами реклами та моди.

Дата добавления: 2014-01-04