Індекси знань Найменування індексів знань

А Загальний

Б Природничі науки

В Фізико-математичні науки

Г Хімічні науки

Д і т.д. Науки про землю і т.д.

Всього: 21

Ці інформаційно-пошукові мови застосовуються при організації бібліотечних фондів. Основою інформаційно-пошукового апарату бібліотек є каталоги і картотеки.

Каталог (catalog, catalogus - перелік, список) у загальному вигляді представляє собою список, що містить в собі визначену інформацію про певні об'єкти, складений з метою полегшення їх пошуку за якоюсь ознакою. Бібліотечний каталог – список наявних у бібліотеці видань, який розкриває склад та зміст бібліотечного фонду і сприяє його кращому використанню.

Картотека (з грец. theke – сховище, ящик) - сукупність, набір карток - носіїв інформації, об'єднаних, систематизованих і розміщених в певному порядку. В бібліотеці застосовуються картки з описом наявних літературних джерел, які формують різні каталоги.

Одним з основних і обов’язкових каталогів кожної бібліотеки є алфавітний. У ньому картки розставлені в алфавітному порядку за прізвищами авторів, а серед книг одного автора – за назвами творів. Він розкриває авторський фонд бібліотеки. При розшуку матеріалу треба прийняти до уваги те, що якщо книгу написали 1-3 автори – вона описується за прізвищем першого автора, якщо більше 3 – то за назвою. В алфавітному каталозі картки розставлені «буква за буквою»; якщо перші букви однакові, то за другою літерою, і т.д.

Обов’язковим каталогом є систематичний. У ньому фонд розкривається за змістом. Література подається за галузями знань, які розміщені у певній послідовності, за певною системою. Така послідовність дає можливість підібрати книги з певної галузі знань.

Довідковий апарат систематичного каталогу включає посилання, відправлення, довідкові картки та алфавітно-предметний покажчик. Посилання вказує, де знаходиться література з близького чи суміжного питання («див. також»), відправні картки («див.») показують в якому відділі знаходиться література з даного питання. Алфавітно-предметний покажчик – путівник за систематичним каталогом і картотекою: перелік термінів, понять, галузей знань, відображених в каталозі.

Тематичний каталог призначений для ефективного пошуку документів за рахунок їх попередньої класифікації за певними ознаками, коли документ відносять до тих чи інших тем. В тематичному каталозі заводяться рубрики, які називаються темами. У кожної теми можуть бути підтеми і так далі. Наприклад, в тематичному каталозі може бути заведена тема "Економічна наука". В темі "Економічна наука" можуть бути заведені підтеми "Економічна теорія", "Макроекономіка", "Мікроекономіка" тощо. Кожний документ може бути віднесений до одної або до кількох тем одного або кількох тематичних каталогів. Предметний каталог концентрує близькі за змістом матеріали в одному місці, що дуже зручно для дослідника.

Крім основних каталогів створюються допоміжн і: каталог періодики, картотеки статей і рецензій.

В залежності від призначення каталоги можуть бути читацькі й службові. Читацькі каталоги розраховані на читачів. Вони знаходяться в читацькій зоні бібліотеки. Службовими каталогами користуються працівники бібліотеки.

Ключем до каталогів бібліотеки є бібліографічний посібник – це перелік бібліографічних записів, тобто, відомостей про книгу або статтю з газети, журналу, збірника праць тощо, упорядкованих та об’єднаних за визначеним принципом. Так само, як каталоги й картотеки, бібліографічні посібники є джерелами інформації про видання.

Існують 3 основних види бібліографічних посібників:

1. Бібліографічний покажчик - список опублікованих документів (книг, газетних і журнальних статей тощо), об'єднаних якою-небудь ознакою і забезпечених допоміжними індексами, що полегшують пошук і групування матеріалів.

Варіантами бібліографічного покажчика є бібліографічні довідники, типові каталоги, плани і каталоги видавництв, бібліографічні бюлетені, літописи книжкових палат.

Збір та обробку цих матеріалів в Україні здійснюють Книжкова палата України, Український інститут науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ), Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського та інші бібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного або регіонального рівня. Виданням Книжкової палати України є бібліографічні покажчики: «Літопис книг», «Літопис газетних статей», «Нові видання України» тощо.

Найбільш часто зустрічаються бібліографічні покажчики, засновані на тематичній єдності документів (Автоматизація управління), об'єднані ім'ям історичної особи (Ф. Тейлор), територіально, за спільним видавництвом або періодичним виданням (Анотований покажчик публікацій журналу "Економіка України" за 2000-2010 рр.), або хронологічно (Бібліографічний покажчик нової української літератури (1798-1883 р.). Зустрічаються й інші способи відбору та об'єднання документів, які входять в бібліографічні покажчики.

За своїм призначенням бібліографічні покажчики поділяються на рекомендаційні (не претендують на повноту і адресовані широкому колу читачів) та наукові, які прагнуть до вичерпного огляду документів щодо заявленої теми і призначені для спеціалістів.

За повнотою бібліографічні покажчики бувають наступні. Оглядові покажчики показують, що видано з питання, яке цікавить дослідника; часто це сигнальні покажчики без анотацій і рефератів. Цінність їх - у оперативності інформації про вихід у світ вітчизняної і зарубіжної літератури. Реферативні покажчики містять публікації рефератів з коротким викладом змісту первинного документа, фактичними даними і висновками.

За хронологічними рамками описуваних матеріалів бібліографічні покажчики діляться на ретроспективні та поточні.

2. Бібліографічний список – це простий алфавітний або хронологічний перелік бібліографічних записів без довідкового апарату, як правило, по вузькій темі чи питанню. Одним з різновидів бібліографічного списку є пам’ятки читачеві, створювані переважно регіональними бібліографічними центрами.

3. Бібліографічний огляд (есе, нарис) – це зв'язне оповідання про літературні джерела. У бібліографічному огляді характеристика літератури доповнюється необхідними роз’ясненнями і фактичними відомостями. Наприклад, найбільші бібліотеки і інформаційні центри країни готують на допомогу вченим і спеціалістами огляди, що знайомлять з результатами і перспективами розвитку окремих галузей науки і техніки. Для читачів-неспеціалістів складаються рекомендаційні огляди. Варіантами бібліографічного огляду є бесіди і розповіді про книги.

Поряд з інформаційними виданнями органів НТІ для інформаційного пошуку слід використовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи, бази і банки даних, Internet. Через службу Internet можна отримати різноманітну інформацію. Не випадково говорять, що Internet знає все.

Досить популярним за останні роки стало використання інформаційної WEB-сторінки комп’ютерів. Чи не є мережа WEB противагою бібліотеці?

Ця мережа дає можливість змінити найбільш важливі основи створення, розповсюдження і застосування знань у світі - в короткі терміни. Мільйони людей користуються мережею WEB для оперативного пошуку інформації, перевірки та дискусії.

Привабливість Інтернет і WEB в тому, що користувачі мають доступ до інформації без будь-якої допомоги, участі чи керівництва другої особи (викладача, бібліотекаря) і можна використати в будь-який час доби, не потрібно нікуди їхати, тим більше, що інформація може отримуватись за потребою.

І все ж мережа WEB не є універсальною заміною бібліотеки.

В чому ж недоліки WEB?

1. Не вся інформація розміщена на сторінках WEB, a та, що є дуже коротка за обсягом, зміст який міститься в цифровій формі дуже обмежений порівняно з друкованими матеріалами.

2. WEB - не завжди відповідає стандартам достовірності. Більшість матеріалів публікована без рецензій, без перевірки, гарантій (наприклад, з медицини, це думки і бачення окремих авторів).

З. WEB - не має каталогізації (описання змісту, форми), є лише мінімальна структура інформаційних матеріалів.

4. Не забезпечується ефективний пошук інформації фундаментальних наукових знань, і вона більше підходить для обміну свіжою інформацією і спілкування.

В майбутньому бібліотека буде існувати як:

- спеціально встановлені фонди документів, які повинні знаходитись в приміщенні бібліотек;

- як фізичний простір для матеріалів в нецифровій формі і як пункт доступу для тих, хто не може дозволити собі мати необхідні засоби для отримання інформації;

- накопичення метаданих або опису змісту матеріалів, для посилання та полегшення пошуку інформації;

- збереження документів і пов’язаних з ними метаданих;

- сфера доступу та послуги по інструктуванню.

Автоматизована інформаційно-пошукова система (АІПС) - сукупність мовних, алгоритмічних і технічних засобів, призначених для автоматичного зберігання, пошуку та видачі необхідної інформації. Складається з двох компонентів: абстрактної АІПС (сукупність інформаційно-пошукової мови, правил індексування і критерію семантичної відповідності) та інформаційно-пошукового обладнання (технічних засобів пошуку і видачі інформації). Ці системи не передбачають завершальної обробки даних і призначені для пошуку текстів (документів, їх частин, фактографічних записів) в сховищах (базах даних) за формальними характеристиками. Тому в роботі АІПС можна виділити два основних етапи: перший – збір і зберігання інформації, другий – пошук і видача інформації користувачам.

Накопичення і зберігання великих інформаційних масивів - баз даних, дозволяє систематизувати документи за ознаками певної тематики, а також формувати банки даних, для оперативного багатоцільового використання відповідної інформації.

Відомо, що в практиці міжнародних організацій у процесі обміну інформацією та при вирішенні завдань міжнародних економічних, науково-технічних, культурних, спортивних та інших зв’язків використовуються скорочені назви країн - блоки буквеної та цифрової ідентифікації країн. Міжнародна організація з стандартизації (ІSО) розробила коди для кожної країни. Щодо України традиційно вживають такі блоки буквеної та цифрової ідентифікації:

- двобуквений алфавітний код України - UА - рекомендований Міжнародною організацією з стандартизації (ІСО) для міжнародних обмінів, який дає змогу утворювати візуальну асоціацію із загальноприйнятою назвою України і будь-якого посилання на її географічне положення або статус;

- трибуквений алфавітний код України - UКR - використовується в особливих випадках як більш доцільний;

- цифровий порядковий код - 804 - присвоєний Статистичним бюро Організації Об'єднаних Націй і використовується для статистичних розрахунків.

Ці блоки ідентифікації України зафіксовані для використання Міжнародною організацією з стандартизації у стандарті ІSО 3166-88 «Коды для представления названий стран».

ООН у своїй роботі також користується цими трьома блоками ідентифікації України.

Зважаючи на те, що ці блоки добре відомі у світі, а також із метою уніфікації скороченої назви нашої країни, Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) за погодженням із Міністерством закордонних справ України вважає за доцільне закріпити в законодавчому порядку використання міністерствами, відомствами, підприємствами і установами алфавітних кодів UА та UКR і цифрового порядкового коду 804.19.

ТЕМА 5. Проведення дипломного дослідження (2 год.)

Дата добавления: 2014-01-04