Інтелектуальна власність та Інтернет

ВОІВ сприяє підписанню нових міжнародних угод та модернізації національних законодавств, заохочує адміністративне співробітництво між країнами, надає технічну допомогу розвиваючимся країнам і утримує служби, які полегшують міжнародний захист винаходів, знаків та промислових зразків.

При ВОІВ діє центр по арбітражу та посередництву. З 1999 року ВОІВ надає послуги по врегулюванню суперечок, які виникають при реєстрації та використанні найбільш поширених типових назв доменів в Інтернеті (.com,.net,.org). ВОІВ здійснює управлання 21 угодою, які охоплюють основні аспекти інтелектуальної власності.

Інтернет створено в США з метою надання більш швидких та ефективних засобів роботи військовим, дослідникам і викладачам. Проте вже незабаром вияви­лися додаткові аспекти застосування Інтернету, завдяки яким ця мережа почала збільшуватися лавиноподібно (з двох тисяч базових комп'ютерів у 1985 р. до двохсот міль­йонів на початку третього тисячоліття. Ця мережа обслуговує численну армію корис­тувачів у всьому світі і їх кількість неперервно зростає. Інтернет дає змогу за лічені хвилини або навіть у режимі реального часу розповсюджувати й одержувати різнома­нітну інформацію, яка містить також і об'єкти авторського та суміжних прав: програми для ЕОМ, бази даних, аудіо-і відеозаписи тощо. Усі ці об'єкти надзвичайно вразливі, оскільки в Інтернеті величезна кількість часто дуже цін­ної з економічного погляду інформації перебуває в режи­мі вільного доступу і тому майже безплатно тиражується серед численних споживачів. Тобто на сьогодні є реальні умови порушення прав суб'єктів інтелектуальної влас­ності в Інтернеті.

У Женеві 1996 р. підписано Договір ВОІВ про авторське право та Договір про виконання і фонограми. Ці договори укладалися для врахування значних змін у розповсюдженні інформації на сучасному етапі й доповненні існуючих у цій сфері договорів, а саме: Бернської та Римської конвенцій та угоди TRIPS (див. Тема 7).

Договори 1996 р. насамперед спрямовано на вирішення питань, зумовлених сучасними цифровими технологіями, зокрема розповсюдженням об'єктів через електронну ме­режу, тому їх іноді називають Інтернет-договорами.

Одним з питань, пов'язаних з використанням Інтернету, є порушення авторських прав і прав на засоби індивідуа­лізації осіб - знаки для товарів і послуг, а також фірмові найменування. Суперечки про порушення прав на засоби індивідуалізації найчастіше викликають щодо неправомір­ного використання в найменуваннях доменів (адрес осіб в Інтернеті) - позначень, які повністю або частково відтворю­ють фірмові найменування або знаки для товарів і послуг.

Практика свідчить, що під час вибору найменувань до­менів у Інтернеті власники інформаційних ресурсів на­магаються зупинитися на максимально простих і логіч­них іменах, що асоціюються у споживачів з конкретним учасником господарського обігу або його діяльністю, який функціонує в конкретному географічному регіоні, держа­ві або у всьому міжнародному інформаційному просторі.

Так, для особи, зареєстрованої в Україні й діючої на українському ринку, з комерційної позиції та зручності для користувачів доцільно мати найменування домену пате.иа; для міжнародної корпорації - пате.сот, для організації, що має регіональний ринок збуту товарів або надання послуг, наприклад у Києві, - пате.кiev.иа, де пате - назва особи (юридичної, фізичної): сот - міжна­родне найменування домену першого рівня, яке зазвичай використовують комерційні організації, иа - географічне найменування домену першого рівня, яке відповідає двосимвольному коду країн світу, виділеному Україні згідно з міжнародним стандартом І8О 3166-1; кіеv.иа - географічне найменування домену другого рівня, вибране в системі ре­єстрації найменувань в Україні.

Отже, найменування доменів - це апаратно-програмний засіб індивідуалізації осіб, який дає змогу споживачам про­сто й ефективно знаходити у віртуальному просторі відомі їм у господарчому обігу найменування.

Можливість вільного вибору найменування домену по­роджує й протиправне явище - кіберксвотинг (англ. cybersquatting), яке позначає реєстрацію найменувань доменів, що збігаються із засобами індивідуалізації або подібні до них, з їх наступним недобросовісним використанням як для власних комерційних цілей, так і для пропозиції щодо продажу самим правовласникам засобів індивідуалізації. Якщо в першому випадку подібні дії можна кваліфікува­ти як недобросовісну конкуренцію, то у другому притягти порушника до відповідальності досить важко, і сторона, зацікавлена в придбанні відповідного найменування до­мену, часто вимушена його купувати у власника цього на­йменування (див., наприклад, Патенты и лицензии. - 2001. - № 4. - С. 20-26).

Дата добавления: 2014-01-04