Методи зіставлення інвестицій у часі

Аналіз ефективності капіталовкладень ґрунтується на оцінці грошей у часі. Відправним пунктом такої оцінки є абсолютно доведене положення, що одна гривня, одержана фізичною чи юридичною особою сьогодні, є ціннішою, вагомішою, дорожчою за гривню, яка буде отримана у майбутньому. Існують кілька обставин, що зумовлюють вищу цінність однієї й тієї ж суми грошей сьогодні порівняно з наступним періодом. В умовах нестабільної економіки серйозною обставиною є інфляція, під дією якої гроші знецінюються з швидкістю, пропорційною її темпу. Тому не випадково в умовах інфляції процентні ставки за кредит значно зростають і розглядаються як захід, що протидіє знеціненню виданої в кредит суми грошей, оскільки остання повертається кредитору в більшому розмірі.

Цінність нинішніх грошей порівняно із завтрашніми зростає через об’єктивно існуючу втрату економічної вигоди при невикористанні готівки. Якщо, наприклад, власник грошей вирішив позичити їх на тривалий час іншій особі з умовою, що остання повертає їх тією ж сумою, це означає, що кредитор знецінив свої кошти. Адже він міг їх вкласти в певну справу й одержати завдяки цьому додатковий дохід на авансований капітал. У гіршому варіанті він міг би одержати додатковий прибуток у вигляді процентів, просто поклавши свої гроші в банк на зберігання. Потріб­но враховувати і ту немаловажну обставину, що кредитори завж­ди ризикують тим, що їх боржники за певних обставин можуть не повернути наданий їм кредит. Тому проценти за кредит правомірно розглядати і як плату за ризик, на який наважуються влас­ники грошей.

Існують два методи зіставлення інвестицій у часі — метод складних процентів і дисконтування. Перший дає можливість оцінити наявні гроші в майбутньому. Кількісно ця оцінка залежить від двох факторів — процентної ставки і періоду, на який ведеться розрахунок. Безпосередньо визначити майбутню вартість грошей (МВГ) можна за формулою:

МВГ = ПВГ(1 + i) ⁿ,

де ПВГ —поточна вартість грошей; i — процентна банківська ставка за певний період (місяць, квартал, рік); n —число періодів (місяців, кварталів, років).

Якщо, наприклад, підприємство поклало в банк 100 тис. грн при банківській ставці 15 %, через чотири роки на його рахунку буде 100 (1 + 0,15)⁴ =174,9 тис. грн. Якби ці гроші не були покладені в банк, а були, скажімо, інвестовані в купівлю матеріалів для майбутнього будівництва, їх вартість не зменшилася б, але вони не принесли б додаткового доходу. Але якщо уявити, що зазначена сума коштів не була покладена в банк і не інвестувалася, через чотири роки, враховуючи інфляційні процеси, вартість цих грошей з позицій їх купівельної спроможності зменшується пропорційно темпу інфляції. Наведена інформація є надто цінною для підприємств, оскільки дає змогу зробити правильний вибір при інвестуванні коштів або прийнятті рішень, пов’язаних з використанням готівки.

Для того щоб переконатися в цьому, наведемо такий приклад. На основі діагностики сучасного стану ґрунтообробної техніки спеціалісти підприємства прийшли до висновку, що через три роки її потрібно буде замінити новим комплексом машин орієнтовною вартістю 200 тис. грн. Спеціалістам потрібно знати, чи буде підприємство мати достатньо власних коштів для такої закупівлі, чи можливо, йому доведеться брати на певну суму кредит, коли відомо, що на початку звітного періоду підприємство поклало на депозит 60 тис. грн під 15 % річних і далі щорічно воно в змозі виділяти по 20 тис. грн та класти їх у банк під указаний відсоток. Очевидно, що для грошей, покладених на початку звітного року, п = 3 рокам, для грошей, які будуть покладені на депозит на початку другого року, п = 2 і на початку третього — п = 1. Тоді майбутня вартість грошей, покладених на початку звіт­ного року, становитиме 60 (1 + 0,15)³ = 91 тис. грн, на початку другого — 20 (1 + 0,15)² = 26,4 тис. грн і на початку третього — 20 × 1,15 = 23 тис. грн. Отже, на кінець третього року підприємство матиме вільних грошей 140,4 тис. грн (91 + 26,4 +23). Тепер стає очевидним, що для закупівлі ґрунтообробної техніки підприємству потрібно буде брати кредит на суму 60 тис. грн (200 – 140).

Метод дисконтування застосовується в тому разі, коли є необхідність знати, яку суму коштів потрібно вкласти в даний час, щоб отримати необхідну суму грошей у майбутньому. Іншими словами, за його допомогою визначається поточна цінність грошей, коли відома їх майбутня цінність:

ПВГ = МВГ: (1 + i) ⁿ.

Якщо скористатися даними попереднього прикладу і підставити їх у наведену формулу, одержимо 174,9: (1 + 0,15)⁴ = 100 тис. грн.

Дата добавления: 2014-01-04