Prerequisites

ВАЖНО

29.11.2011

Постмодерн, соціальная дія, соц..взаємодія, соц.. відносини, соц. інститути.

1. Понятійний апарат, соц.. дія, сої. взаємодія, інститут, відносини. Хто написав, коли, мають сенс чи ні,

2. Творчі роздуми. Актуальні питання

Соціальні спільноти і групи

1. Соц. спільнота, як предмет соц.. аналізу

2. Соц. група, класифікація соц.. груп.

1. Соц. спільнота, як предмет соц.. аналізу

Будь який соціальний зв'язок поєднує людей у спільності. Є деякі форми стійких об’єднань людей. Кожен є членом певної спільності.

Чому соціологія має вивчати соц.. спільноти?

1. Соц. спільноти – необхідний спосіб існування людей. Фактично людина в спільності, як такій, створює соціальне буття.

2. Завдяки спільнотам створюються умови життя, що виокремлюють людину в тваринного середовища.

3. Соціальні спільноти і групи є самими суб’єктами суспільного життя.

4. Залежно від того, з яких груп складається суспільство, в якому ієрархічному положенні вони знаходяться один до одного, багато в чому залежить тип держави, його суспільно-політичний устрій. Соціологів, в першу чергу, цікавить – хто є лідером в суспільстві, які групи підкоряються. Від ідеології залежить той чи інший суспільний порядок.

Щепанський: «Коли мі кажемо про певну множинність індивідів, ми можемо сказати, що під множинністю розуміється кількість людей, що володіють спільною однакою, яка виділена зовнішнім спостерігачем, тому може і не усвідомлюватись членами цієї спільноти. Цією ознакою може бути будь що. Кожна можність, як така, може набувати форми соціальних категорій. Соціальні категорії – це вже певний різновид множиностей. Коли ми кажемо про соціальні категорії, ми розуміємо, що вони не обов’язково об’єднані соціальним зв’язком. Будь-яка професійна, вікова та статева множинність не обов’язково поєднана соціальним зв’язком, але вони вже можуть бути об’єктом вивчення. В соц.. категоріях іноді встановлюються соціальні контакти і коли вони стають стійкими, ця соціальна категорія може перетворитись на спільність».

Щепанський виділив: Множинність, Соціальну категорію, Соціальну спільноту.

Його ідею розвивав Штомпка. Він більш точно охарактеризував ці категорії (табличка в підручнику).

(Познайомитись з Макєєвим «Соціологія», Ефендієвим)

Під спільнотами можна розуміти соціальні класи, соціальні прошарки, групи, будь-які колективи. Ми навіть можемо розуміти і сім*ю, як особливу соціальну групу. Соціальна спільнота охоплює різні форми соціального зв’язку. Суспільство виступає, як певна складана система, що має в своєму складі різні соціальні спільноти, групи, організації, має певні норми та цінності.

Соціальна спільнота – це не проста сума індивідів і не будь-яка група людей, а це більш або менш стійке і цілісне соціальне утворення, суб’єкти якого об’єднані спільним інтересом і знаходяться ц взаємодії один з одним. Так і з’являється певне соціальне.

Соціальні спільноти, як правило, є історичними, вони на відміну від інститутів і організацій, виникають не штучно, а історично, внаслідок спільного життя людей.

В контексті підструктур суспільства можна виділити такі спільноти:

1. Соціально - демографічні

2. Етнічні

3. Професійні

4. Конфесійні

5. Соціо-культурні

6. Соціально - територіальні і т.д. (тема Соц. структури)

Соціальні спільноти виникають з необхідністю, обумовленою потребами суспільного розвитку природно і історично.

Соціальна спільнота виступає посередником, єднальною ланкою для життя людини у суспільстві. Людина фактично долучається до суспільства в цілому. Соціальні спільноти утворюються з масових соціальних груп.

Вони повинні мати:

1. статистичний характер,

2. імовірнісну природу,

3. ситуативний характер спілкування,

4. різнорідність,

5. повинні характеризуватися аморфністю.

2. Соц. група, класифікація соц.. груп.

Соціальна група – це сукупність людей, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою приналежність до такої групи і вважаються членами цієї групи з точки зору інших.

Соціальна група характеризується існуванням спільних цілей, інтересів, завдань, і як правило, виконанням певної суспільно-цінної функції в загальній структурі суспільства.

Для соціальних груп можна вивести наступні характеристики:

1. Стійка взаємодія, що сприяє міцності і стабільності у просторі та часі

2. Відносно-висока міра згуртованості

3. Виразна однорідність складу, тобто наявність тих ознак, що характерні для всіх членів групи.

Соціальні групи повинні входити до ширших спільностей, таких як структурні утворення.

Мертон виділяв 3 ознаки, що характеризують соціальну групу:

1. Взаємодія

2. Членство

3. Ідентичність

Н. Смелзер відмічає, що часто ми пояснюємо поведінку людини в залежності від того – членом якої групи він є (стигматизація).

Соціальну групу можна розглядати, як маленьку частину соціальної спільноти.

Петер Хофштеттер: характеризує групи на інтегровані та не інтегровані.

Дві характеристики інтегрованої (згуртованої) групи:

1. Коли група має більше внутрішніх контактів ніж зовнішніх

2. Коли існує чіткий поділ ролей та завдань.

(Читати Асп «Ведення в соціологію»)

Становлення соціальної групи.

Становлення соц.. групи – це складний процес соц.. дозрівання, пов'язаний з усвідомленням свого положення, спільності інтересів, цінностей, формуванням групової свідомості і норм поведінки.

Саме це перетворює будь-яку соц.. групу на суб’єкт соц.. дій. Важливими ознаками є само ідентифікація та відстоювання інтересів.

Класифікації соціальних груп.

Штомпка пропонує 7 різних критеріїв і 3 підходи до її виділення:

1. Об’єктивні

2. Суб’єктивні

3. Синтетичні

Соц. групи за мірою організованості:

1. Формальні – мають чітку структуру, впорядковану ієрархію, чітко прописані ролі

2. Неформальні – не мають чітких структур.

За кількісним складом:

1. Великі -

2. Малі – постійність, стійкість, міцність контактів (сім*я)

За характером взаємодії соц.. групи можуть бути:

1. Первинні – сім*я, близькі родичі

2. Вторинні –

Іноді окремо виділяють референтні групи – це та група, ідеали і цінності якої ми приймаємо.

До поняття референтної групи відносять:

1. Група, яка служить в якості об’єкта порівняння або еталона при оцінці власного становища

2. Група, цінності і відносини якої засвоюються індивідом, тобто це так звана група ідентифікації (якірна група)

3. Група, членом якої індивід прагне стати.

В цьому контексті референтна група – це цільова група.

Квазігрупа. характеризується спонтанністю утворення, неусталеність взаємозв’язків, відсутністю різноманітності у діях і короткостроковістю спільних дій. Вони існують нетривалий час.

Під квазігрупами пояснити натовп, соціальні кола.

6.12.2011

Культура як соціологічне явище

1. поняття культури та особливості її дослідження в соціології

2. види та функції культури

3. елементи культури та культурні універсалії

1)Феномен культури лише як одна з категорій

У сучасному світі соціо-гуманітарного знання поняття культура займає одну з ключових позицій. Часто поняття культура та суспільство навіть не розводяться.

Термін культура прийшов до нас з древнього Риму та означав обробку землі.

Соціологи почали цікавитися цим феноменом з кінця 19 століття та під впливом культурологічних, антропологічних і тд досліджень ввійшов до науки.

Культура может мати певні риси:

1 під культурою розуміють те що відрізняє людину від тварини

2це те що створено людиною як соціальною істотою. Тут йде мова про протиставлення культури та природи.

(Єфєндіїв)

Культура не предається на генетичному рівні а передається через виховання та навчання. Тут мова може йти про соціалізацію. Культури від людини до людини передається за допомогою знаків, символів…

Не існує якоїсь еталонної культури з якою можна було б порівнювати інші культури.

Культура – це специфічний спосіб організаціі розвитку людської життєдіяльності представленний у продуктах матеріальної і духовної праці в системі матеріальних норм, цінностей, у сукупності відносин людей до природи між собою і самих до себе.

Культура – це явище, властивості, елементи людського життя, що якісно відрізняють людину від природи. Ця відмінність пов’язана зі свідомою перетворюючою діяльністю людини.

Під культурою розуміємо певні зразки поведінки, відмінну від природи якість людини, показник розвину тості суспільства.

Поняття культура використовується:

1для характеристики особливостей поведінки, свідомості та діяльності людей у певних сферах життя.

2культура може фіксувати спосіб життєдіяльності окремого суб’єкта.(особиста культура, культура групи чи суспільства)

Існує дофіна різних класифікацій та підходів до поняття культури.

Основні концепції культури в сучасній соціології:

Ідеалістична концепція. Шпенглер. Для нього культура – певна сукупність ідей що циркулюють в суспільстві. Це пене абстрактне визначення всієї інтелектуальної та духовної діяльності людини.

Реалістичний підхід. Тайлор. Вважалось що культура це атрибут людської поведінки що виражений в інститутах, людській праці, традиціях та звичках. Культура охоплює матеріальні та нематеріальні артефакти а не лише ідеї.

Матеріалістичний(Марксистський). В основі суспільства – базис, культура це певні продуктивні сили та відносини, це продукт історії та народжується в суспільно-історичній практиці. Функція культури – вироблення матеріальних артефактів. Матеріальні предмети, ідеї все це має сенс лише з практичною діяльністю людини та перетворення природи.

Функціоналізм. Малиновський, Ратко-Ліффі-Браун. В основі лежить поняття функція. Сутність будь-якого артефакту пов’язана з її функцією. Ми повинні розуміти що кожен елемент культури функціонально-необхідний для задоволення людських потреб.

Фрейдим(психоаналітичний напрямок). Фрейд, Юнг. Культура визначаж всю сумму досягнень що відрізняють життя людини від тварин. Також культура слугує захистом людини від природи та врегулювання відносин між людьми. Сама культура та суспільство це сублімовані біологічні інстинкти. Становлення культури пов’язане з едіповим комплексом. Культура – це сукупність норм та заборон що пригнічують людські інстинкти, з цього випливає що культура є репресивною та деформує особистість. Чим більше придушення і сублімація тим вищий рівень культури.

Символічний напрямок. Кліфорд Гірц, Парсонс. Основними елементами культури є символи.

Аксеологічний(ціннісний) підхід. Сорокін. Центр дослідження соціології – цінності та ціннісні орієнтації.

Метою соціологічного вивчення культури є встановлення виробників культурних цінностей, каналів та засобів їх поширення, оцінити вплив ідей на соціальні дії, на формування соціальних груп та їх розпад. Соціологи можуть підходити до культури з її предметної сторони (культура як статичне утворення), з ціннісної сторони(увага творчим початкам людини), діяльнісної сторони(певні динаміка змін культури), символічної сторони, з ігрової сторони (культура як певні правила гри), культура з текстової сторони (увага мові) як способу передачі інформації, культурних символів, цінностей.

Рівні дослідження культури (Зборовський)

1 емпіричний. Норми, вироблення норм та цінностей

2 теоретичний. Форми культури в суспільстві. Тут виходимо на високу, народну та масову культуру і тд.

3 дослідження якостей та характеристик культури в різних сферах суспільного життя. Найрозповсюдженіший рівень.

Соціологів цікавлять конфлікти в культурі:

-Аномія (Дюркгейм),

-культурне запізнення(Огборн). Зміни в матеріальній культурі випереджають зміни в духовному житті.

-теорія стороннього вплиу. Малиновський казав про конфлікти в культурі спричинені внесенням нової культури в певне середовище та їх взаємодією з вже існуючою культурою.(читати Штомпку).

2) Види та функції культури.

Види:

За суб’єктами:

-національна

-групова

-суспільна

-особистісна і тд

За функціональною роллю:

-загальна. Мова йде про певні загальні норми

-спеціальна. Мова йде про професійну культуру

За генезисом:

-народна

-елітарна

-масова

Деякі дослідники вважають що справжньою культурою є елітарна культура.

За видами:

-матеріальна

-нематеріальна

За характером

-світська

-релігійна

Функцій культури дуже багато

Основні:

1 Комунікативна пов’язана з нагромадженням і трансляцією соціального досвіду через покоління.

2 Регулятивна відповідає за створенням системи орієнтирів і контролю

3 Інтегруюча. Створюється певна система значень, символів, цінностей і вони визначаються як важлива умова стабільності соціальної системи.

Різні напрямки визначали різні ядра культури.

3)Елементи культури та культурні універсалії.

В якості елементів культури можуть виступати: цінності, норми, мова, переконання, знання, обряди, звичаї, традиції.

Мова – ретранслятор культури

Цінності – мова йде про певні стандарти що слугують для самовизначення особистості та суспільства. Є цінності-засоби (інструментальні цінності). Будь-які цінності слугують певни орієнтиром діяльності і входять до системи соціального контролю.

Правила моралі, зразки поведінки (мода)

Міф, релігія та ідеологія – це соціально-історичні уявлення про світ(Ефєндіїв 360-386).

Коли кажемо про культурні універсалії згадуємо що культура це спосіб адаптації людей до навколишнього середовища. А чи існують спільні риси та повторення у різних культур? Джордж Мердок проводив емпіричне дослідження різних культур і прийшов до висновку що існує певний перелік універсалій що існують у всіх культурах. Він дослідив 600 культур. Він вважає що суспільна праця, спорт, ритуали, правила взаємодії чоловіків та жінок і тд притаманні всім культурам. Його теорія критикувалася.

Культурна універсалія – риси культури що зустрічаються у всіх відомих спільнотах як історичного минулого так і сучасності.

13.12.2011

Девіація та соціальний контроль

1 Категорія соціальний контроль у соціології

2 Соціологічне пояснення девіації

3 Види та функції девіації, наслідки девіації,соціальні патології

1. Соціальний контроль – це процес і механізм спостереження або нагляду з метою забезпечення функціонування соціальної системи відповідно до прийнятих норм

Тема соціального контролю пов’язана з проблемами суспільства та особистості а не культури. На думку більшості вчених соцконтроль осягається поєднанням деяких компонентів: слухняність, примус, дотримання норм і тд.

Парсонс, Фуко.

Парсонс представник структурного функціоналізму. Вважав що соціальний контроль потрібен як протидія девіантній поведінці з метою підтримання соціальної стабільності що здійснюється за допомогою накладання санкцій. Кожен елемент системи повинен відповідати за гармонізацію та стабілізацію діяльності системи. Отже кожен елемент системи оцінюється з тз підтримки рівноваги.

Парсонс вважав що повинні існувати органи соціального контролю.

В центрі уваги Фуко було те як поведінка індивіда регламентується в певному культурному середовищі.

Соціальний контроль повинен включати 3 головні елементи:

1 норми

2 санкції

3 влада

4 цінності.

Це певне уявлення про щось важливе та значне, уявлення про ідеал, те що визначає життєдіяльність людини. Цінності визначають зміст цілеспрямованої діяльності, вони орієнтують людину.

Соціальні норми. Норми можуть бути формальні та неформальні приписи того як треба поодитися в суспільстві, ідеальні зразки чи стандарти що приписують поведінку в конкретних ситуаціях. Норми можуть проявлятися як стандарти поведінки але з іншого боку як очікування відповідної поведінки.

Функції норм:

1 норми регулюють процес соціалізації

2 інтегрують індивідів в групи а самі групи в суспільство

3 контролюють поведінку що відхиляється

4 слугують зразками поведінки

Норми можуть розрізнятися за масштабом: це можуть бути норми що характеризують одну группу, або норми що виникають в спільнотах та суспільстві.

Певна міра непокори нормам існувала завжди.

Конформізм – тип соціальної поведінки що характеризує пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку, пануючих думок, безпринципне і некритичне дотримання будь-якого зразку що володіє найбільшою силою тиску, податливість особи реальному або уявному тиску соціальної групи. Внутрішньо індивід може і не підтримувати ту чи іншу систему. Конформізм – мета соціального контролю але конформізм це не мета соціалізації бо останнє передбачає внутрішню згоду та прийняття загальноприйнятих норм.

Санкції – засоби заохочення і покарання що стимулюють людей дотримувати соціальні норми. Санкції це розгалужена система винагород за виконання норм конформізм і покарання за відхилення від норм.

Соціальний контроль може бути в двох формах:

- формальний

- неформальний

Особи що виконують соцконтроль – агенти соціального контролю.

Сам контроль набуває 2 форми:

-зовнішній. Сукупність певних механізмів що гарантують дотримання певних загальноприйнятих норм поведінки(формальних та неформальних)

-внутрішній (самоконтроль)

Санкції

Позитивні Формальні Офіційне визнання з боку формальних структур	Негативні формальні Покарання, догани
Неформальні позитивні Вітаннячка всякі	Негативні неформальні Глузування, апелювання до совісті

Між нормами та існує об’єктивна взаємозалежність. Кожна норма повинна покриватися відповідним числом і кількістю санкцій та агентів соціального контролю. Якщо норма не підкріплена то вона не є діючою.

Соціальний контроль йде через соціалізацію, через груповий тиск(в первинних групах соціалізації), соціальний контроль через примус.

Соціалізація – включення індивіда в життя суспільства в ході якої від засвоює пені зразки поведінки, норми та цінності що йому необхідні для успішного існування та функціонування в конкретному суспільстві.

ЗМІ та соціалізація, які шляхи та механізми пливу

Девіація

Девіація – поведінка що виходить за певні рамки як у позитивний так і негативний бік.

Девіації існували у всі часи існування людства, це звичне явище в суспільстві. Порівняння різних культур показують що одні й ті самі дії в різних соціокультурних середовищах можуть або схвалюватися або не схвалюватися.

«Поняття норми і відхилення завжди визначаються соціально.» Г.Беккер

Поняття девіації:

-біологічне. Ч.Ломброзо, В.Шелдон. Фізині відхилення є причиною девіації.

-психологічне. Причини девіацій в конфліктності яка притаманна самій особистості

-соціологічне. Дюркгейм, Мертон.

Ральф Дарендорф. Девіація як результат конфлікту інтересів між різними прошарками та групами. Правлячий клас може встановити будь-які норми які йому вигідні. Мертон під деіацією вбачав наслідок неузгодженості між заявленими в суспільстві соціально-схвалювальними цілями та неефективність законних способів їх досягнень.

Функції соціальної девіації:

1 підтверджує культурні цінності та норми

2 уточнює межі дозволеного

3 спонукає до соціальних змін

4 реакція згуртовує людей

Поширення девіації ще не означає що ту чи іншу девіацію буде введено в рівних нормах.

Коли кажемо про соціальні патології мова йде про більше небезпечні форми девіації.

Теорія стигматизація(навішування ярликів), цією проблемою займались Гофман, Танненбауман. Стигматизація лише посилює девіацію. Запускається коло девіантної кар’єри. Якщо людиною скоюється правопорушення воно з часом може поширюватися як норма поведінки для певної людини.

Етапи кар’єри:

1 випадкове порушення норми

2 наступні порушення норми що вже є мотивованими

3 арешт і закріплення ролі девіантна

4 постійна реалізація закріпленої та засвоєної ролі девіантна

Види девіацій:

1 злочинність

2 алкоголізм

3 наркоманія

4 суїцид

5 проституція

Только сложные системы при структурном изменениях в связях между элементами образуют совершенно новое качественное состояние.

Чем проще система тем будет происходить изменения.

Порядок и хаос социальных систем

ü Неотделимые категории.

ü И порядок и хаос имеют структуру.

ü Хаос сменяет порядок и наоборот.

ü Из хаоса возникает самопроизвольно относительно устойчивые структуры, которые могут <растворяться> в хаосе

ü Между хаосом и порядком должен быть баланс (<правило золотого сечения>)

Систему возможно описать с помощью моделей

· Модель- приближенный образ реальности.

· Правила построение модели;

v Изобразить структуру связей <крупными мазками>, т.е. приближенно;

v По мере увеличения знаний об объекте, усложнить(таким образом уточнить) характер элементов и связей между ними.

Моделирование-ограниченное разнообразие, упрощенное до такого состояния, чтобы стал понятен способ функционирования объекта.

Принцип построения социальной системы

1. Жесткий детерминизм- весь мир как часовой механизм(принцип Ньютона)

2. Относительность, вероятность, дополнительность.

Человек и общество-это часть природы

Принцип построение социальной системы

Ø Регенерация (восстановление разрушительной системы)

Ø Самосохранение- защита и противостояние внешней среды

Ø Размножение

SSD1 (may be taken concurrently)

Дата добавления: 2014-01-04