Завдання які повинна вирішити концепція сталого розвиту в Україні

Чотири виміри сталого розвитку

Дефініція сталого розвитку

ТЕМА 1. Підприємницькі ризики: сутність і класифікація

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. Теоретичні засади та загальні положення курсу

1.1. Дефініція сталого розвитку

Мета дисципліни - формування теоретичних знань для вільного оперування сучасними поняттями в галузі сталого розвитку, які необхідні для правильного сприйняття руху технічного прогресу та забезпечення безпечних умов існування людства в майбутньому.

Теоретичні основи концепції сталого розвитку базуються на наукових поглядах В. Вернадського (вчення про ноосферу), Е. Леруа, П. Тейяр де Шардена та їх послідовників; дослідженнях Д. Медоуз та його співавторів, здійснених в 1972 р. і присвячених «Межам зростання». Вирішальне значення мали Протокол Монтрьо (Швейцарія), підписаний у 1986 p., і Доповідь Гру Харлем Брундланд (Brundtland Report) — голови Комісії ООН з питань навколишнього середовища та розвитку, яка мала назву «Наше спільне майбутнє»

Серед численних визначень поняття «сталий розвиток» заслуговує на увагу визначення X. Брундланд, згідно з якою сталий розвиток – це такий розвиток, що забезпечує задоволення поточних потреб людини і не створює ризик того, який потреби майбутніх поколінь не будуть задоволені.

Вернадський В. розглядав вчення про ноосферу, стадію еволюції біосфери Землі, на якій, в результаті перемоги колективного людського розуму почнеться гармонійний розвиток і людини як особистості, і об'єднаного суспільства, і відповідно зміненого людиною навколишнього середовища».

Вимоги життя обумовили поглиблення цієї теорії в різних наукових напрямах і аспектах. Сталий розвиток в інтерпретації сучасних вчених вбачається як перехідний процес від постіндустріального суспільства до ноосфери. Процес ноосферогенезу поняття більш широке та акцентує увагу на значущості розуму й інтелекту, раціональній організації управління переходом до сфери розумного способу життя, інтелектуально-інформаційних аспектах. Праці в галузі сталого розвитку були абстраговані від цих аспектів, а висвітлення в них проблематики, що обговорюється, дозволяє уявити становлення інформаційного суспільства як рух на шляху до сталого розвитку. Багатоаспектність становлення сфери розуму сконцентровано на вирішенні завдань виживання цивілізації та збереженні біосфери як головних завдань сучасності у процесі ноосферогенезу.

Як вдало зазначив російський науковець О. Урсул, спираючись на вчення В. Вернадського, сталий розвиток як процес «стартує» в суспільстві постіндустріальному, а «фінішує» у сфері розуму. У зв'язку з цим можна стверджувати, що процес сталого розвитку у часі не має меж.

Більш пізні визначення поряд із наведеним пропонують так званий інтрагенераційний підхід, заснований на принципі справедливого доступу до природних ресурсів усіх членів суспільства (соціальних груп і господарюючих суб’єктів, країн, регіонів), а також окремих людей.

В Україні визначення поняття «сталий розвиток» на державному рівні зафіксовано у проекті Закону «Концепція переходу України до сталого розвитку» (1997 р.). У документі зазначається, що сталий розвиток - це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності природного середо­вища, створення можливостей для рівноваги між її потенціалом і вимогами людей усіх поколінь.

Головною ідеєю забезпечення сталого соціально-економічного розвитку у цілому в теперішній час є управління потоками ресурсів і, насамперед, ресурсів природних. Саме вони є найбільш вагомою і цінною складовою туристичних ресурсів, забезпечуючи передумови як виробничої туристичної діяльності, так і безпосередньо подорожуючих.

Концепція сталого розвитку припускає біоцентричний (антропо-центричний) варіант забезпечення життєвих потреб суспільства. Екологічна безпека планети стає ключовою проблемою людства, що передбачає гарантоване збереження біосфери у збалансованому стані, споживання природних ресурсів без перевищення межі їх можливого відновлення, а також мінімізацію або вилучення з господарського обороту невідновлюваних ресурсів взагалі.

Серед вітчизняних науковців основні положення концепції обумовили дискусію щодо відповідності його змісту перекладу українською мовою «sustainable development». У філософському енциклопедичному словнику й інших енциклопе­дичних виданнях зазначено, що розвиток - це необоротні, закономірні та спрямовані зміни в матеріальних та ідеальних об'єктах. Тільки одночасне поєднання всіх трьох таких властивостей виділяє розвиток з інших змін.

Розрізняють дві форми розвитку, між якими існує діалектичний зв'язок: еволюційна, що обумовлена поступовими якісними змінами об'єкта, і революційна, яка характеризується швидкими (стрибкопо­дібними) якісними змінами в його структурі. Виділяють прогресивну лінію розвитку (прогрес) і спадаючу (регрес). Розвиватися прогре­сивно означає кращати, удосконалюватися, підніматися на більш високий ступінь, а розвивати - сприяти виникненню чи посиленню чого-небудь, зростати, міцніти. Синонімами слова «розвиток» є «зростання», «процес зростання», однак не «розквіт» і «процві­тання».

Відповідно до визначення розглянутого поняття розвиток повинний бути стійким, тобто стабільним. Стабілізація (лат. стійкий) означає спрощений, приведений у постійний, стійкий стан підтримки такого стану, а також сам стан сталості, стійкості, сталий – не змінюється, що зберігає той самий склад і розмір, однакові форму та величину; незмінний; що не припиняється та триває увесь час, безупинний; розрахований на тривалий час, призначений для трива­лого функціонування, не тимчасовий. Синонімами слова «стійкий» є «постійний», «незмінний», «безупинний», «тривалий». Термін «стійкий» означає постійно незмінну величину в динамічному ряді; «розрахований на тривалий час». Це суперечить самій сутності процесу розвитку.

Таким чином поєднання термінів «розвиток» і «стійкий» та «сталий» не повною мірою відповідають концепції «sustainable development», яка передбачає розумне регулювання природних і соціально-економічних процесів. Термін «стійкий розвиток» не відображає основних засад концепції збалансованого економічного, соціального й екологічного розвитку, активного управління діяльністю людини як на локальному, так і на регіональних рівнях, у тому числі шляхом обмежень. Більш точним у цьому випадку був би термін «збалансований розвиток», тобто такий, який передбачає збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегративної гео- та соціально-економічної системи. Збалансованість - це пропорційність; баланс-кількісне співвідношення між елементами системи, що визначає збереження її якісних характеристик.

Отже, сталий (гармонійний, збалансований) розвиток - це розвиток, що забезпечує визначений тип рівноваги, тобто баланс між його соціально-економічними та природними складовими. Не вдаючись до термінологічних дискусій, можна вважати, що сталий (безупинний, інтегрований, екологічний) розвиток - це такий необхідний варіант розвитку, при якому економічні, екологічні та соціальні цілі врівноважуються й інтегруються, а темпи економічного зростання не перевищують темпів відтворення природних ресурсів, причому основним показником такого розвитку вважається поліпшення якості життя.

Протягом останніх десятиріч наростаюча деградація довкілля поступово веде до розуміння того, що економічний розвиток має межу, обумовленну екологічним станом планети. Конференція ООН, присвячена проблемам навколишнього середовища, що відбулась в Стокгольмі в 1972 р., стала початком діяльності із захисту довкілля в планетарному масштабі.

У 1992 р. Конференція ООН з питань довкілля та розвитку (UNCED) в Ріо-де-Жанейро визначила цілі та пріоритети політики довкілля та розвитку, які треба втілювати в рамках міжнародного співробітництва. Десять років потому (2002 р.) країни-учасники зустрілись в Йоганнесбурзі, щоб оцінити прогрес в питаннях сталого розвитку.

Існує велика кількість визначень концепції сталого розвитку. Кожний автор, залежно від власної сфери знань (економіка, екологія та ін.), дає своє визначення.

Сталий розвиток - це:

· ... ситуація, коли вектор розвитку постійно зростає. Можна сформулювати потрібні умови (для сталого розвитку) як наявність запасу природного капіталу (1988р.);

· …підтримка росту загального рівня економіки, що визначається як рівень економічного благополуччя на одну людину (1989р.);

· …рівень споживання, що може залишатись незмінним протягом тривалого часу, без негативного впливу на основні фонди (1991р.);

· …комплекс дій, що, як очікується, покращать життя людини та залишать його на досягнутому рівні (1995р.);

· …процес управління соціальними потребами без зниження якості соціальних механізмів забезпечення рівня життя (1997р.);

· … раціональний підхід до економічної політики, що показує повагу до майбутніх поколінь, додаючи екологічний аспект до процесу прийняття рішень, та націлений на постійне збільшення участі всіх зацікавлених сторін (2000р.)

Найбільш розповсюдженим та загальноприйнятим визначенням сталого розвитку залишається визначення з доповіді Світової комісії з питань навколишнього середовища та розвитку (WECD, 1987 р.) – «Наше спільне майбутнє»: сталий розвиток – це розвиток, що задовольняє потреби сьогодення і гарантує таку ж можливість майбутнім поколінням.

Таке визначення фокусується на: концепції потреб, особливо бідного населення світу, яким потрібно надати найвищий пріоритет; концепції обмеження можливостей оточуючого середовища у задоволенні теперішніх і майбутніх потреб.

З вищенаведеного визначення можна зробити висновок, що коли ми говоримо про сталий розвиток, ми не фокусуємось виключно на екологічних питаннях. Сталий розвиток сприймається як процес, що гармонійно поєднує використання ресурсів, напрямки інвестування, аспекти технологічного розвитку та інституційні зміни з потребами теперішнього і прийдешніх поколінь.

Міжнародні організації IUCN, UNEP та WWF у 1991 році запропонували інший підхід. Сталий розвиток вони визначили як: «шлях розвитку, що справді покращує якість життя людей і в той самий час зберігає природне різноманіття планети… сталий розвиток означає жити гармонійно з іншими людьми та з природою».

У цьому визначенні акцент зроблено на покращенні якості життя людей та важливості гармонійного співіснування з природою. На Світовій конференції з розвитку сталого туризму, що мала місце у Ланцароте в 1995 р., було прийнято Хартію розвитку сталого туризму. Згідно із Хартією сталий розвиток - це процес управління глобальними ресурсами, результатом якого має бути їх збереження, що, в свою чергу, призведе до збереження природного та культурного багатства.

Вищенаведене визначення підкреслює потребу зберігати природну та культурну спадщину, і в той же час приділяє увагу раціональному управлінню природними ресурсами.

1.2. Чотири виміри сталого розвитку

Cталий розвиток має чотири виміри, які тісно пов’язані між собою:

1. Соціальний, що показує взаємозв’язок людей, зокрема рівність та повагу до правінших.

2. Економічний, тісно пов’язаний із системами, що забезпечують виживання людини (робота та гроші).

3. Екологічний (природний), який фокусується на системах, що підтримують життя планети.

4. Політичний (інституційний), що означає демократичне правління і прийняття рішень з питань використання природного та створеного людиною середовища.

Сталий розвиток має деякі характеристики, що відрізняють його від інших форм розвитку, які з’явились протягом останніх десятиліть, такі як класична модель і модель необмеженого розвитку.

1. Прямий зв’язок з навколишнім середовищем. Людська діяльність та використання ресурсів не можуть перевищувати можливості екосистеми. Перевищення цієї здатності призводить до деградації довкілля. Перебування людської раси на цій планеті можливе лише за умови, що всі наші дії не перевищуватимуть можливості екосистеми.

2. Передбачення майбутніх потреб. Ми маємо моральний обов’язок зберегти для майбутніх поколінь можливість забезпечити власні потреби з ресурсів навколишнього середовища, яке має наше покоління.

3. Збереження та покращення якості життя. Якість життя означає не лише матеріальний, але й соціальний, моральний, духовний аспекти. Тому якість має включати всі ці аспекти.

4. Рівні можливості. Всі адміністративні одиниці та соціальні групи в країні повинні мати рівні права, можливості та обов’язки. Особлива увага повинна приділятись бідним та людям з особливими потребами.

5. Принцип обережності. Якщо існує сумнів з приводу екологічного впливу якихось дій чи проектів із розвитку, то вибір, в першу чергу, має бути на користь захисту довкілля.

6. Потреба співвідносити всі дії з впливом на довкілля. Щоб вирішити серйозні проблеми навколишнього природного середовища, необхідно брати до уваги всі їх аспекти.

Таким чином, досягнення сталості - це складний процес, що включає в себе кооперацію на різних рівнях (національному, науковому, місцевому та ін.).

Дата добавления: 2013-12-11