Соціально-економічна модернізація України

В) Національний рух в Західній Україні

Західноукраїнські землі перебували у складі Австро-Угорщини. Посилення експлуатації селян, свавілля поміщиків викликали соціальне напруження в цьому регіоні, яке виливалося в активні методи народної боротьби. У 1810-1825 рр. активізувався опришківський рух, у 1812-1851 рр. – виступи селян під проводом Лук’яна Кобилиці, у 1831 р. – «холерні бунти».

Основним носієм української національної ідеї було греко-католицьке духовенство. У 1816 р. священик Іван Могильницький заснував «Товариство священників» з метою розповсюдження релігійних текстів українською мовою. Він створив також «Граматику» української мови.

Центром національного життя і національного руху в Галичині стало місто Львів. Тут у 1830-1837 рр. діяло напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угрупування «Руська трійця». Його засновниками були випускники Львівського університету Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. Метою своєї культурно-просвітницької діяльності вони ставили боротьбу проти національного гноблення, вивчення та поширення знань про життя, традиції та історію українського народу, перетворення української мови на літературну. У 1837 р. гурток видав альманах «Русалка Дністровая», в якому висловлювалися ідеї єдності українського народу та державності. Внаслідок переслідування з боку влади об’єднання розпалося.

Революційна хвиля 1848-1849 рр. охопила і Австрійську імперію. У 1848 р. тут було скасовано кріпосне право. Проголошено Конституцію. Скликано парламент, в якому інтереси українців представляли 39 депутатів. У 1849 р. парламент було розпущено, конституцію невдовзі відмінено.

В умовах пожвавлення революційного руху у 1848 р. українська інтелігенція та уніатське духовенство утворили у Львові «Головну Руську Раду» на чолі з єпископом Якимовичем. Ця перша політична організація в Західній Україні вимагала української автономії в Галичині. Для сприяння розвиткові української культури Рада утворила культурно-освітнє товариство «Галицько-Руська матиця». Пізніше, у 1851 р., в умовах реакції Рада була розпущена.

Протягом 1848-1852 рр. у Львові випускалася перша газета українською мовою «Зоря Галицька».

Наприкінці ХІХ ст. почали формуватися перші політичні партії у Західній Україні:

- 1890 р. – Русько-українська радикальна партія на чолі з І.Франком та М.Павликом. Мета – створення незалежної української держави,

- 1899 р. – Українська національно-демократична партія на чолі з Є.Левицьким та В.Охримовичем. За незалежну українську державу,

- 1899 р. – Українська соціал-демократична партія (М.Ганкевич, С.Вітик), що стояла на засадах марксизму.

Таким чином, наприкінці ХVІІІ - у ХІХ ст. на українських землях відбувається національне відродження. На арену суспільно-політичної боротьби проти самодержавства, кріпосного права виходить інтелігенція (студенти, вчителі, професори, письменники, журналісти), греко-католицьке духовенство. Активізується селянська боротьба. Зростає свідомість українців, значних успіхів сягає українська культура. Національно-визвольний рух пройшов шлях від культурно-просвітницького до політичного етапу, висунувши за мету політичну самостійність України.

У ХІХ ст. Російська та Австрійська імперії, переживаючи кризу феодально-кріпосницької системи, переходять до реформування державного устрою. В Австро-Угорщині реформи було здійснено в 1848-1849 рр., в Росії – в 60-70-х рр. ХІХ ст.

Наддніпрянська Україна. 19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ підписав маніфест про скасування кріпосного права. Суть реформи: ліквідація особистої залежності селян від поміщиків, викуп селянських наділів. Також були проведені земська, судова, військова та інші реформи, які сприяли розвитку системи місцевого врядування, піднесення ролі закону, переходу до буржуазного суспільства.

У 60-70-х рр. ХІХ ст. відбувався промисловий переворот, тобто перехід від мануфактур до фабрик і заводів. Особливо швидкими темпами розвивалися вугільна, залізорудна і металургійна промисловість (Донецько-Криворізький басейн). Нарощували виробництво традиційні галузі промисловості по переробці сільськогосподарської продукції – цукрова, винокурна, мукомельна. Зростало виробництво сільськогосподарських машин. Будувались залізниці. Зростали міста – Одеса, Київ, Харків, Катеринослав.

Незважаючи на процес індустріалізації, в Україні переважало сільське господарство. Україна мала статус «європейської житниці». Зростало сільськогосподарське виробництво.

Різко зросла кількість населення. Однак українське суспільство залишалось аграрним. Селянство складало близько 74% населення Наддніпрянської і близько 90% населення Західної України.

Західна Україна. Господарство було аграрним. Темпи розвитку промисловості залишалися низькими. Провідними галузями були нафтодобувна, деревообробна та харчова промисловість. Повільно йшов процес зростання міст. Найбільше місто – Львів. Загалом економіка Західної України була відсталою і носила колоніальний характер.

Таким чином, реформи створили умови для прискореного капіталістичного розвитку України. Однак українська нація формувалась як аграрна нація. Це пояснюється передусім імперською політикою Росії та Австро-Угорщини.

Дата добавления: 2013-12-11