Періодизація розвитку особистості

№ п/п	Період	Вік	Характеристика
1.	Фаза новонаро-дженості	1-2 місяці	Виникають умовні рефлекси на окремі подразники, слухова та зорова зосередженість. Формується диференційоване ставлення до фізичних предметів і до людини
2.	Стадія немовляти	До 1 року	Провідною є потреба в спілкуванні. Розвивається апарат тонкої емоційної чутливості відносно дорослих
3.	Перехід до раннього дитинства	1-3 роки	Різке зростання незалежності дитини від дорослого (оволодіває ходінням та предметними діями). Зв'язок між дорослим і дитиною опосередковується предметами. Центральна лінія психічного розвитку - предметна маніпулятивна діяльність. Формується пізнання, спілкування, праця у вигляді самообслуговування. Усвідомлення себе окремою людиною, діячем, з'являється "Я"
4.	Дошкільне дитинство	4-6 років	Реалізується новий тип діяльності - гра. Суспільні мотиви вперше підпорядковують собі індивідуальні мотиви поведінки дитини. Починається процес утворення мотиваційної сфери, її опосередкування свідомістю
5.	Молодше шкільне дитинство	7-10 років	Головна потреба - набуття певного суспільного становища, реалізація суспільно значущої діяльності, якою є систематична навчальна діяльність у школі. Провідна діяльність -навчальна. Усвідомлення свого нового місця в системі суспільних відносин
6.	Підлітковий вік	11-14 років	Відбувається якісна перебудова особистості, змінюються стосунки з дорослими, підліток засвоює нові суспільні норми поведінки. Виникає криза, що виявляється в різкому протиставленні себе дорослим, внутрішній дисгармонії, потягу до самостійності. Провідна потреба - вибіркове спілкування з однолітками. Спілкування знову стає провідною діяльністю. Центральне психічне новоутворення - почуття дорослості. Інтенсивно формується власна особистість
7.	Старший підлітковий вік	15-17 років	Потреба зайняти своє місце в дорослому світі, обрати напрям професійного становлення, підготуватися до професійної діяльності. Провідна діяльність - навчання, але таке, що забезпечує підготовку до майбутнього дорослого життя, засвоєння основ наук, які є базовими для майбутньої професійної діяльності. Основні напрямки пошуків - професійне і моральне самовизначення
8.	Перехід до юності	17-18 років	Суттєва перебудова особистості, пов'язана зі змінами в житті молодої людини. Перехід від пізнання світу до його перетворення
9.	Юнацький вік	18-23 роки	Відбувається саморозвиток, свідоме самовдосконалення, особистісне самовизначення. В перший підперіод встановлюються дружні стосунки з оточенням; у другий півперіод провідною діяльністю стає конкретне професійне самовизначення
10.	Молодість	24-30 років	Перший стан - час пошуків себе, вироблення індивідуальності, усвідомлення себе як дорослої людини з відповідними правами й обов'язками, формування конкретного уявлення про майбутнє життя. Постає завдання спеціалізації в обраній професії або свідомої зміни професії
11.	Перехід до розквіту	Близько 30 років	Відбувається велика криза в житті людини, коли її уявлення про життя розходяться з дійсністю, життя перестає здаватися легким і зрозумілим, іноді перебудовується вся особистість. Це наслідок окремих помилок у попередній період
12.	Розквіт	31-40 років	Період найвищої працездатності й віддачі. Виникає потреба передати людям те найкраще, що накопичено, напрацьовано
13.	Зрілість	40-55 років	Досягає вершини професійної майстерності, певного становища в суспільстві. Знову постає питання сенсу життя, але у специфічній формі, підбиття підсумків прожитого

Наступними періодами є старість

а) похилий вік

б) старечий вік

в) довголіття.

Провідна потреба - передача молодому поколінню набутого досвіду. Реалізується у спілкуванні з іншими людьми. Виявляється потреба в колективі, у повазі до себе. Провідною є діяльність із самообслуговування. Накопичений упродовж життя досвід, сформовані раніше особистісні якості, життєва мудрість - усе це має полегшувати адаптацію людей старечого віку до нової ситуації становлення особистості

Самі особистісні новоутворення вини­кають не на пустому місці - їх поява на певній стадії підготовлена усім процесом поперед­нього розвитку особистості. Новоутворення можуть виникнути і ствердитися, якщо в минулому уже були створені відповідні психо­логічні і поведінкові умови.

Проблема співвідношення біологічного (природного) і соціального у структурі особистості людини є однією з найбільш складних і дискусійних у сучасній психології.

Природні й соціальні якості не можуть існувати окремо та бути протиставлені одна одній як самостійні підструктури особистості. Вони утворюють єдність.

Виховання має вирішальну роль у формуванні особистості. Виховання особливо ефективне, якщо воно збігається з впливом обставин. Проте вплив виховання і обставин можуть бути протилежними, а також суперечити природній організації людини.

Стати високорозвиненою особистістю - значить якісно роз­винути у себе її невід'ємні якості, зайняти гідне місце у житті, у суспільстві, реалізувати особисті можливості. Суспільство завж­ди таке, який тип особистості переважає у його громадян. Сус­пільство і життя в ньому не можуть стати кращими, якщо люди не стануть кращими, і водночас, якщо саме суспільство не ство­рить умови для цього.

Морфологічні і функціональні особливості будови мозку, органів чуття і руху називають задатками.

Достовірною є гіпотеза про те, що задатки підкоряються загальним генетичним законам. Прояв здібностей знаходиться в прямій залежності від конкретних прийомів формування відповідних знань та вмінь, які історично виробилися людьми.

Як правило, визначають такі види здібностей: репродуктивні, творчі; за структурою: загальні, спеціальні.

Вчені здавна намагались вивчати здібності людини. Платон, Декарт вважали, що здібності є успадкованими. Вчений Галь століття тому складав френологічну карту, де визначав 27 ділянок на голові людини, які свідчать про розвиток певних здібностей. Філософ Шопенгауер вважав, що всі люди є здібними.

Задатки - це успадковані можливості до розвитку здібностей. Прояв здібностей можливий в різному віці: у В.Моцарта в 3р.; у О.Пушкіна в 9р.; у М.Лермонтова в 13р.; в І.Аксакова в 56р.; в І.Крилова в 40р.. Є приклади, що показують, що здібності можуть бути прихованими: І.Шаляпіна не прийняли до консерваторії, А.Чехов в шкільному віці погано писав твори. Здібності можуть розвиватись за умови активної діяльності (Едісон працював по 16 годин на добу; А.Макаренко рекомендував працювати по 14-16 годин на добу.

Під вихованістю у педагогіці розуміють комплексну властивість особистості, яка характеризується наявністю і ступенем сформованості соціально цінних якостей і властивостей, що відображають її розвиток.

Вихованість школярів — показник ефективності і якості навчального процесу. Якості особистості школяра є результатом інтеріоризації зовнішніх впливів у внутрішні, вираз єдності зовнішніх і внутрішніх факторів виховання і розвитку.

Діагностування вихованості — це розпізнання і вивчення істотних ознак вихованості, їх комбінацій, форм вираження як реалізованих цілей виховання. Діагноз встановлюється тоді, коли педагог ще не володіє повною інформацією про вихованість учня, а робить висновок на основі її суттєвих проявів з метою встановлення причин, що перешкоджають досягненню бажаного ступеня розвитку якостей і властивостей особистості; визначення факторів, які сприяють успішній реалізації цілей виховання.

Дата добавления: 2013-12-12