Закрепи,

Блювота,

Нудота,

4. сухість у роті,

5. виражене напруження м'язів живота.

6. Часто є затримка виходу газів,

8. відсутність кишкової перистальтики,

9. хворобливість при пальпації живота.

Надалі погіршується загальний стан, з'являється блідість, холодний липкий піт, загальна слабкість, неспокій, частий пульс, дихання поверхневе часте, загострені риси обличчя, збільшується кількість лейкоцитів в крові, падає артеріальний тиск, підвищується температура тіла.

Гострий живіт - це сигнал про навислу над людиною смертельну небезпеку. Тому хворих з явищами гострого живота негайно відправляють в хірургічне відділення лікарні. Перед транспортуванням хворого з гострою патологією органів черевної порожнини йому необхідно ввести серцеві лікарські засоби, на живіт покласти міхур з льодом. їжа і пиття заборонені. Які-небудь болезаспокійливі або наркотичні засоби не можна застосовувати, оскільки це замаскує клінічну картину захворювання і ускладнить своєчасне розпізнавання в госпітальних умовах. Забороняється застосування послаблюючих засобів і клізм, які посилюють перистальтику кишечника, і сприяють швидшому поширенню інфекції.

Для правильної оцінки болю в животі та визначення суті патологічного процесу необхідно:

• визначити місце максимального відчуття болю та його іррадіацію;
• з’ясувати обставини, з якими пов’язане виникнення болю та його зменшення (порушення дієти, різкі рухи, фізичне навантаження, хвилювання, блювання, дефекація тощо);
• виявити супутні розлади травлення (здуття, блювання, діарею), співвідношення цих явищ у часі, співпадання зі зміною кольору шкіри, сечі, калу.

При фізикальному дослідженні хворого необхідно звернути увагу на:

• зовнішній вигляд;
• вираз обличчя, міміку, поведінку (скутість чи рухливе занепокоєння), ходу, вимушену позу, участь живота в диханні, колір шкіри, слизові оболонки, стан зіниць;
• зони шкірної гіперальгезії, перкуторної болючості, болючості окремих органів при пальпації, напругу передньої черевної стінки, симптом Щоткіна-Блюмберга;
• здуття живота, наявність чи відсутність перистальтики, м’язової напруги, жовтяниці;
• зміни в інших органах і системах – наявність атеросклерозу аорти і вінцевих артерій (інфаркт міокарда, тромбоз мезентеріальних судин), запах ацетону з рота, розм’якшення очних яблук (діабетична прекома), ціаноз, набряки, болючість із рівною поверхнею печінки (серцева недостатність).

Найбільш частими причинами виникнення гострого болю в животі, при яких діагностують синдром гострого живота:

І. Захворювання органів черевної порожнини:
• защемлення гили стравохідного отвору діафрагми;
• перфорація виразки шлунка або кишки;
• жовчнокам’яна хвороба та гострий холецистит (печінкова колька);
• гостра кишкова непрохідність;
• гострий апендицит;
• гострий панкреатит, панкреатонекроз;
• гострий тромбоз мезентеріальних судин.

II. Гінекологічні захворювання:
• позаматкова вагітність;
• перекручення ніжки кісти;
• гострий аднексит;
• апоплексія яєчника.

ІІІ. Захворювання нирок і сечових шляхів:
• сечокам’яна хвороба;
• гострий пієлонефрит;
• інфаркт нирки.

IV. Інші хвороби:
• захворювання нервової системи;
• гостра пневмонія;
• спонтанний пневмоторакс;
• інфаркт міокарда;
• розшаровуюча аневризма аорти.

Лікування

Фактори, що визначають особливості лікування на догоспітальному етапі:

• недостатня виразність клінічної симптоматики, особливо на ранніх стадіях захворювання;
• відсутність у сімейного лікаря можливості для тривалого спостереження за пацієнтом з оцінкою динаміки розвитку й змін клінічних симптомів і синдромів;
• вирішення питання своєчасної госпіталізації;
• доцільність вибору оптимальної терапії до та під час транспортування хворого у лікувальний заклад.

При гострих хірургічних захворюваннях, першими проявами яких є біль у животі, необхідна якнайшвидша госпіталізація у хірургічний стаці-онар, бо від того, скільки часу минуло від початку захворювання до гості-талізації, залежить кількість ускладнень і летальних випадків. Так, смерт-ність серед госпіталізованих через 24 години від початку захворювання перевищує більш ніж вдвічі смертність серед пацієнтів, яким надавалась допомога протягом першої доби. Основним правилом при гострому болю у животі є проведення термінових заходів з визначення причини болю і, за необхідності, – термінова госпіталізація, тому такий хворий підлягає негайній евакуації до стаціонарного лікарняного закладу.

Термінова госпіталізація доцільна за наявності хоча б однієї з таких ознак:

• гострий біль у животі, який розвинувся раптово;
• неодноразове блювання, яке не приносить полегшення;
• захисна напруга м’язів черевної порожнини;
• позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга;
• тяжкий загальний стан пацієнта – запалі очі, загострений ніс, незрозуміле занепокоєння, судинний колапс, затримка випорожнень і газів або тяжкий пронос, виражений метеоризм.

Медична допомога на догоспітальному етапі при гострих хірургічних захворюваннях передбачає:

• виявлення та оцінку життєво небезпечних симптомів і синдромів;
• підтримання життєдіяльності організму хворого протягом часу, необхідного для транспортування пацієнта у стаціонар;
• швидке і цілеспрямоване транспортування пацієнта у стаціонар.

При підозрі на гострий живіт показане голодування. Враховуючи не-можливість внутрішньовенного введення різноманітних розчинів, інколи доцільно дати хворому неміцний солодкий чай. Якщо є можливість забез-печити місцеве охолодження живота (міхур з льодом), це варто зробити, не забуваючи про необхідність загального зігрівання хворого. Промивання шлунка, очисні клізми при підозрі на гострий живіт протипоказані. При болю у животі, зумовленому гострими захворюваннями черевної порожнини, на догоспітальному етапі введення наркотичних і ненаркотичних анальгетиків є протипоказаним. Їх застосування може призвести у подальшому до діагно-стичних помилок, ціною яких може бути життя пацієнта. І хоча прибічники призначення медикаментів стверджують, що раннє призначення анальгетиків є профілактикою розвитку больового шоку і повинно проводитись для ліку-вання неспецифічного больового синдрому, така думка є необґрунтованою і хибною. У разі швидкої доставки хворого у стаціонар до остаточного визна-чення діагнозу призначення антибактеріальних засобів слід уникати. Можуть бути призначені при печінковій або нирковій кольках, синдромі подразне-ного кишечнику, якщо у лікаря немає сумніву щодо правильності встанов-леного ним діагнозу. Інфузійна терапія на догоспітальному етапі може бути засобом для безпечного транспортування пацієнта. Внутрішньовенна інфузійна терапія може проводитись перед та під час транспорування хворого у стаціонар. Найбільш необхідним є проведення інфузійної терапії при шокових станах, перфорації пептичної виразки, гострій кишковій непрохідності, гострому панкреатиті, перитоніті, внутрішньоочеревинній кровотечі.

Проривна виразка шлунка й дванадцятипалої кишки

Перфорація — найтяжче ускладнення виразкової хвороби, яке полягає у руйнуванні виразковим процесом усіх шарів стінки шлунка чидванадцятипалої кишки. При цьому клінічна картина залежить від того, куди відбувається перфорація - у черевну порожнину чи и сусідній орган.Звичайно за 2—3 дні перед перфорацією (продромальнин період) у хворого посилюється біль в епігастрії, іноді підвищується до субфебрильноїтемпература тіла, з'являється озноб, нудота, можливе блювання. Біль при перфорації виразки дуже сильний («кинджальний»), супроводиться явища-ми колапсу: холодний липкий піт на чолі, страдальницький вираз обличчя з блукаючим, поглядом, землистий відтінок шкіри обличчя, холодні кінцівки, поверхневе часте дихання, спрага, сухий язик. Пульс спершу сповільнений (вагусний), через 2—3 год прискорений (тахікардія). Артеріальний тиск знижується вже у перші години. Блювання виникає порівняно рідко і свідчить проти перфорації на користь іншого гострого захворювання, можливо, гострого панкреатиту. Під час об'єктивного дослідження черевної порожнини виявля-ється виражена перкуторна і нальпаторна болісність в епігастрії; позитивний симптом Щоткіна—Блюмберга, який спершу локалізується в зоні епігас-трію, а через декілька годин поширюється в мезогастрій або на всю черевну порожнину. Дошкоподібне напруження м'язів передньої черевної стінки, яке спостерігалося в момент перфорації, поступово зменшується, але наро-стають прояви метеоризму і перитоніту. Хворий займає вимушене поло-ження, яке зменшує його страждання: лежить на спині або на правому боці із зігнутими й приведеними до черева стегнами, іноді займає колінно-ліктьове положення. При перкусії черевної порожнини відзначається зникнення печінкової тупості (повітря зі шлунка через отвір, який утворився у стінці шлунка, виходить у черевну порожнину і піднімається догори, під діафрагму, що й утворює тимпанічний звук над печінкою). При рентгенологічному дослідженні виявляють серпоподібну тінь над печінкою (внаслідок розташування між печінкою і діафрагмою повітря, яке вийшло зі шлунка). При розвитку перитоніту загострюються риси обличчя, шкіра набуваєземлистого відтінку, язик стає дуже сухим, спостерігається невпинне блю-вання сумішшю кавового кольору, черевна порожнина здувається. Якщо хворого вчасно не прооперувати, то настає смерть внаслідок гнійного перито-ніту.Завдання фельдшера полягає, у якомога швидшій госпіталізації хворого у хірургічне відділення.

Гострий апендицит

Найчастіше червоподібний відросток розташовується донизу від сліпої кишки і медіально, іноді спускається в малий таз і досягає сечового міхура, прямої кишки, яєчників, маткових труб. Відросток може знаходитись медаль-ніше сліпої кишки, розташовуватись на передній поверхні сліпої і висхідної кишки, досягаючи нижньої поверхні печінки і жовчного міхура. Нерідко (в 9-15% спостережень) відросток розташовується на задній поверхні сліпої киш-ки (ретроцекально) і навіть ретроперитонеально. Описані випадки його роз-ташування в стінці сліпої кишки.

У питаннях етiологїї та патогенезу гострого апендициту ще багато невиясненого. Очевидно, що гострий апендицит - це неспецифiчне запалення червоподiбного вiдростка. Існують рiзнi теорiї виникнення:

· застою,

· глистної iнвазїї,

· ангiоневротична,

· iнфекцiйна,

· алергiчна та iншi.

Остання бiльше пояснює етiологiю, а нейрогенна, судинна та iнфекцiйна - патогенез гострого апендициту.

Важливим є зроблений 1953 року на конференцiї хiрургiв, присвяченiй проблемi гострого апендициту, висновок про iснування функцiональної стадiї в розвитку гострого запалення червоподiбного вiдростка. Це пiдтверджено значною кiлькiстю спостережень, коли в оперованих хворих з приводу гострого апендициту з яскраво визначеною клiнiчною картиною, у вiдростку нiяких морфологiчних змiн не знаходили. Саме це, а також науково доведене значення цього органа для всього органiзму, дає пiдстави переглянути деякi питання лiкувальної тактики.

Класифікація

Однією з найбільш розповсюджених в клінічній практиці є класифікація, запропонована В.І.Колесовим (1972). За цією класифікацією виділяють:

1) гострий простий (поверхневий, катаральний) апендицит;

2) деструктивний апендицит:

· флегмонозний,

· гангренозний,

· перфоративний;

3) ускладнений апендицит:

· апендикулярний інфільтрат,

· периапендикулярний абсцес,

· розлитий гнійний перитоніт,

· інші ускладнення гострого апендициту (пілефлебіт, сепсис та інші).

Апендикулярна коліка, яка у класифікації В.І.Колесова виділена в окрему нозологічну форму, є не що інше, як порушення функції червопо-дібного відростка і має певні клінічні ознаки без морфологічних проявів запалення.

Клініка та діагностика

Захворювання починається без передвiсникiв, найчастiше в другiй половинi дня або вночi. Постiйним i обов'язковим симптомом гострого апендициту є бiль. На початку приступу гострого апендициту бiль локалiзується в епiгастральнiй дiлянцi, навколо пупка (вiсцеральний бiль), а потiм він переміщується й утримується у правiй здухвиннiй дiлянцi (симптом перемiщення болю Волковича-Кохера (Kocher). Біль в епігастрії пояснюється розповсюдженням больових відчуттів від червоподібного відростка по сонячному сплетінню в перші години захворювання. Локалiзацiя болю залежить вiд варiантiв розташування червоподiбного вiдростка, а його iнтенсивнiсть - вiд ступеня морфологічних змiн у ньому. Але повного паралелiзму мiж iнтенсивнiстю болю й морфологiчними змiнами в стiнцi вiдростка може не бути. Бiльше того, з початком гангрени i омертвiння нервового апарату біль затихає.

Біль носить частiше постiйний характер, посилюється при деструктивних формах апендициту, iррадiює у праву ногу. Біль супроводжується нудотою та одноразовою блювотою. У ряді випадків супутниками гострого апендициту є затримка газiв, здуття живота. Дуже рiдко, переважно в дiтей, бувають рiдкі випорожнення кишечника. Болюче й часте сечовидiлення може спостерiгатися при переходi запального процесу з червоподiбного вiдростка на сечовий мiхур або правий сечовід.

Захворювання протiкає на фонi загальної слабкостi, недомогання, пору-шення апетиту й сну, але загальний стан залишається задовiльним. Характер-ним є пiдвищення температури тiла до 37,2-37,6С. Пульс стає частiшим від-повiдно до температури тiла, але з початком розвитку перитонiту ця вiдпо-вiднiсть порушується.

Слiд пам'ятати, що при гострому апендицитi можуть бути порушення всiхорганiв травлення, а тому їх дослiдження потрiбно починати з ротової порожнини.

Огляд починається з язика. Вiн може бути обкладений бiлими або сiрими нашаруваннями, сухий при деструктивних формах. При оглядi живота вияв- ляють його вiдставання в актi дихання правої половини вiд лiвої. Активнi рухи (покашлювання, напруження, швидкi повороти на бiк, пiдняття голови й плечового пояса без допомоги рук) супроводжуються болем у правiй здух-виннiй дiлянцi.

Поверхневу пальпацiю проводять однiєю або двома руками, всiєю долонею. Це допоможе виявити болючу зону й напруження м'язiв передньої черевної стiнки. Захисний симптом напруження м'язiв (defans musculorum) ряд авторiв вважає найважливішим симптомом усiх абдомiнальних катастроф.

Глибоку пальпацiю, як i поверхневу, слiд розпочинати з лiвої здухвинної дiлянки. Рiзкий біль у животi зумовлює необхідність обережного її проведення. Вона допоможе виявити ряд симптомiв, наявнiсть iнфiльтрату в проекцiї слiпої кишки.

Перкусiю виконують, починаючи з областей, вiддалених вiд правої здухвинної дiлянки. При гострому апендицитi характерна перкуторна болючiсть в дiлянцi слiпої кишки (симптом Роздольського), а при наявностi випоту або iнфiльтрату - притуплення звуку.

Проводячи рукою вздовж черевної стiнки через сорочку хворого від епігастральної ділянки до правої здухвинної ділянки і різко зупинивши рух пальців над ділянкою можливого ураження парієтальної очеревини, можна виявити різке посилення болю - позитивний симптом Воскресенського (симптом “сорочки”, симптом ковзання).

Таким чином, бiль, напруження м'язів й гiперстезiя шкiри у правiй здухвиннiй дiлянцi складають характерну для гострого апендициту трiаду Дьєлафуа (Dieulafoy).

Аускультацiя покаже деяке ослаблення кишкових шумiв i зникнення їх при перитонiтi.

Об'єктивне обстеження спрямоване на додаткове подразнення вісцеральної чи парієтальної очеревини, що викликає посилення болю при втягненні їх у запальний процес. Cеред симптомів, що свідчать про ураження вісцеральної очеревини, частим є симптом Сітковського (при поверненні хворого на лівий бік з'являється або посилюється біль у правій здухвинній ділянці). Механізм цього симптому пов'язаний з переміщенням сліпої кишки, червоподібного відростка й натягуванням його брижечки. До цієї ж групи відноситься й симптом Ровзінга, який пов'язаний з появою болю у правій здухвинній ділянці при нанесенні поштовхів у лівій здухвинній ділянці, в зоні нисхідної кишки. Сигмовидну кишку лівою рукою притискують до задньої стінки живота. Механізм симптома Ровзінга пов'язаний з ретроградним переміщенням газів по товстій кишці і розширенням сліпої кишки. Симптом Блюмберга-Щоткіна полягає в тому, що при швидкому віднятті пальців руки, які придавлювали передню черевну стінку, виникає різкий біль. Симптом перевіряється обережно, починаючи з лівої здухвинної ділянки. Не будучи патогномонічним для гострого апендициту, цей симптом свідчить про втягування в запальний процес очеревини. Симптом Габая полягає в тому, що в ділянці петитового трикутника справа натискають пальцем і швидко віднімають. У цей час з'являється біль. Симптом позитивний при гострому ретроцекальному апендициті. Найбільш інформативні при гострому апендициті є симптоми, при яких викликаються подразнення як парієтальної, так і вісцеральної очеревини. Симптом Бартомьє (Bartomier)-Міхельсона полягає в тому, що у багатьох хворих при пальпації правої здухвинної ділянки на лівому боці біль посилюється. Симптом Образцова перевіряється в положенні хворого на спині. Пальпаторно знаходять найбільш болюче місце в правій здухвинній ділянці і в цьому місці фіксують пальці руки. Хворого просять підняти випрямлену праву ногу до кута 30-45. При цьому біль посилюється й хворий опускає ногу. Цей симптом особливо цінний при ретроцекальному знаходженні червоподібного відростка.

Усі вище названі симптоми оцінюються за чотирьохзначною системою: від'ємний, слабо позитивний, позитивний і різко позитивний. Обстеження кожного хворого потрiбно закiнчувати дослiдженням через пряму кишку в чоловiкiв та через пiхву в жiнок. Це дасть змогу розпiзнати тазове розташування червоподiбного вiдростка, тазовi iнфiльтрати i провести диференцiйну дiагностику гострого апендициту з патологiєю внутрiшнiх статевих органiв у жiнок.

Обов'язковим у дiагностицi гострого апендициту є дослiдження кровi й сечi. Лейкоцитоз i зсув лейкоцитарної формули кровi влiво доповнюють уяву про характер процесу, а змiни в сечi (еритроцити й лейкоцити) можуть свiдчити про ретроцекальне розташування вiдростка або тазове його розташування i перехiд запального процесу на сечоводи i сечовий мiхур. У сумнiвних випадках аналiз кровi виконують у динамiцi - через 4-6 годин, враховуючи клiнiку захворювання, загальний стан, температурну реакцiю.

При апендикулярнiй колiцi характерна поява ниючого болю у правiй здухвиннiй дiлянцi при збереженнi задовiльного загального стану хворого й нормальної температури тiла. Лише пальпацiя може виявити незначний біль у цiй дiлянцi, симптом Блюмберга-Щоткiна вiд'ємний. Біль самостiйно проходить через 2 - 4 години. Саме при цiй формi допускаємо призначення спазмолiтикiв i десенсибiлiзуючих препаратiв пiд постiйним контролем хiрурга за хворим. Це дозволить у деяких випадках уникнути операцiї й зберегти для хворого, особливо в молодому вiцi, вiдросток як орган, що вiдiграє певну роль як в iмунному захистi, так і в процесах травлення (покращення перистальтики). При цьому слiд використати такий неiнвазiйний метод дослiдження, як теплобачення. З допомогою портативного радiометра в динамiцi реєструється потiк iнфрачервоного опромiнення при наростаннi запальних явищ в червоподібному відростку.

Гострий простий (катаральний) апендицит проявляє себе болем помiрної iнтенсивностi, нудотою, одноразовою блювотою. Може бути позитивний симптом Волковича-Кохера. Загальний стан хворого залишається задовiльним. Язик вологий, температура пiдвищується до 37,2-37,4С, пульс вiдповiдає температурi. При пальпацiї чiтко визначається поболювання у правiй здухвиннiй дiлянцi, захисна напруга м'язiв, гiперстезiя шкiри (трiада Дьєлафуа). Симптом Блюмберга-Щоткiна вiд'ємний. У той же час такi симптоми, як Ровзiнга, Сiтковського, Бартомьє-Мiхельсона, Образцова, будуть позитивними. В аналiзах кровi хворого буде лейкоцитоз (до 10-12·10⁹/л), зсув лейкоцитарної формули вліво.

При деструктивних формах апендициту (флегмонозному, гангренозному, перфоративному) загальний стан хворих погiршується в залежностi вiд ступеня iнтоксикацiї, симптом Блюмберга-Щоткiна позитивний, як i iншi симптоми. Змiни в аналiзах кровi i сечi наростають, температура висока, нерiдко гектична, а з розвитком перитонiту клiнiка вiдповiдає цьому ускладненню апендициту.

Гострий апендицит при його ретроцекальному розмiщеннi не дає такої чiткої картини, що призводить до несвоєчасної дiагностики i госпiталiзацiї хворих у стацiонар. Бiль може локалiзуватись як у правiй здухвиннiй дiлянцi, так i у правiй поперековiй дiлянцi, iррадiюючи в стегно. Напруження м'язiв у правiй здухвиннiй дiлянцi незначне або зовсiм вiдсутнє. Навiть глибока пальпацiя не виявляє значного поболювання, не визначенi симптоми подразнення очеревини. При натискуваннi в поперековiй дiлянцi справа виявляється біль, позитивний симптом Пастернацького. Лише симптом Образцова визначається бiльш постiйно. Запальний процес з вiдростка, при такому його розташуваннi, може розповсюджуватись як в черевну порожнину, так i в заочеревинний простiр з розвитком заочеревинної флегмони, дiзуричними розладами, появою еритроцитiв в сечi внаслiдок втягування в запальний процес сечоводу.

Гострий апендицит при розташуваннi вiдростка в малому тазi вiдзначається стертiстю та атипiзмом клiнiчної картини. Бiль незначний, локалiзується внизу живота. Нерiдко у хворих спостерiгається пронос, тенезми, дизуричнi явища. Захисна напруга м'язiв черевної стiнки визначена незначно. Велику цiннiсть у цьому випадку мають ректальне та вагiнальне дослiдження, якi дозволяють виявити зону рiзкого болю, знайти щiльний болючий iнфiльтрат у дугласовому просторi.

При лiвобiчному розташуваннi червоподiбного вiдростка, що буває при зворотному розмiщеннi внутрiшнiх органiв (situs viscerus inversus) або при мобiльнiй слiпiй кишцi, вся симптоматика гострого апендициту буде виявлятися злiва.

Гострий апендицит у дiтей. Особливiстю гострого апендициту в дiтей є те, що досить швидко розвиваються деструктивнi змiни в органi, якi ведуть до розлитого перитонiту внаслiдок нерозвиненого великого чепця й неможливостi локалiзувати процес. У клiнiчнiй картинi виступають такі симптоми, як бiль типу колiки, багаторазова блювота, пронос. Температура тiла, як правило, висока, досягає до 39-40С, частота пульсу не вiдповiдає температурi. Наростають симптоми iнтоксикацiї. Напруження м'язiв передньої черевної стiнки можe бути незначними. Таким чином, гострий апендицит у дiтей характеризується бурхливим протiканням, нагадує за своїми клiнiчними проявами гастроентероколіт. Це, в свою чергу, затруднює ранню дiагностику гострого апендициту в дiтей.

Гострий апендицит у людей похилого та старчого вiку внаслiдок ареактивностi їх органiзму i супутнiх захворювань протiкає стерто: бiль у животi незначний, температура тiла нормальна, захисна напруга м'язiв черевної стiнки визначена слабо або вiдсутня, навiть при деструктивних формах апендициту вiдмiчається незначний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули влiво. Усе це призводить до того, що хворi госпiталiзуються в пiзнi строки (через декiлька днiв) вiд початку гострого апендициту й нерiдко з ускладненнями - перитонiтом або апендикулярним iнфiльтратом.

Гострий апендицит у вагiтних першої половини вагiтностi мало чим вiдрiзняється вiд звичайних його проявiв. У другiй половинi вагiтностi змiщення слiпої кишки й червоподiбного вiдростка збiльшеною маткою призводить до змiни локалiзацiї болю при гострому апендицитi пiд праве пiдребер'я. Хворi не звертають увагу на цi болi, пояснюючи їх самою вагiтнiстю. Нудота й блювота також вiдносяться за рахунок вагiтностi. Внаслідок перерозтягування черевної стінки відчутне її напруження. Якщо червоподiбний вiдросток знаходиться позаду збiльшеної матки, то й симптоми подразнення очеревини можуть не виявлятися. Iнодi гострий апендицит у вагiтних приймають за ознаки загрожуючого викидню, що призводить до запiзнiлої госпiталiзацiї i несвоєчасної операцiї.

Хiрургiчна тактика й показання для оперативного лiкування гострого апендициту зводяться до наступного:

1. Термiнове оперативне втручання слiд виконувати всiм хворим, у яких дiагноз гострого апендициту встановлений i не викликає сумнiвiв.

2. Оперативному лiкуванню пiдлягають пiзно госпiталiзованi хворi з абсцесами черевної порожнини або перитонiтом апендикулярного походження.

3. Протипоказанням до оперативного лiкування є наявнiсть щiльного, нерухомого, добре вiдмежованого апендикулярного iнфiльтрату.

4. При вiдсутностi чiткої клiнiчної картини захворювання дiагноз може уточнюватись протягом 6 годин з моменту прибуття хворого в лiкувальний заклад. Цей час використовується для додаткового обстеження хворого в динамiцi. Слабо вираженi клiнiчнi ознаки, пов'язанi з функцiональними розладами в дiлянцi iлео-цекального кута, за цей час затихають. Якщо через 6 годин дiагноз не уточнився й неможливо виключити гострий апендицит, виконується дiагностична лапаротомiя.

5. Хворий, що поступає в стацiонар з дiагнозом гострого апендициту, повинен бути детально обстежений навiть у тому випадку, якщо черговому хiрургу цей дiагноз здається сумнiвним. Вiдмова вiд госпiталiзацiї повинна бути чiтко обгрунтована

Апендектомiя повинна виконуватися, як правило, пiд загальним зне-болюванням, хоча цю операцiю в окремих випадках можливо виконати i пiд мiсцевою анестезiєю. Розрiз черевної стiнки проводять у правiй здухвиннiй дiлянцi по Мак-Бурнею (Mc Burney)-Волковичу (косоперемiнний доступ). При сумнiвах у дiагнозi перевагу вiддають параректальному доступу за Ленандером (Lennander), який при необхiдностi може бути продовжений уверх або вниз. Iнколи використовують поперечний розрiз по Шпренгелю-Вiнкельману (Sprengel-Winkelmann). При клiнiчнiй картинi розповсюдженого перитонiту використовують серединну лапаротомiю.

Гострий холецистит

Гострий холецистит – запалення жовчного міхура, займає друге місце після апендициту і складає близько 10% всіх гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини.

Фактори, які призводять до холециститу:

· інфекція: кишкова паличка, стафілокок, ентерокок;

· дискоординація пасажу жовчі;

· порушення обміну речовин, що у 85-95% хворих зумовлює утворення конкрементів.

Класифікація

За типом запального процесу розрізняють:

Дата добавления: 2013-12-12