Питання 1 - Трасування каналізаційної мережі

План

1. Трасування каналізаційної мережі.

2. Основні дані для проектування мереж.

3. Норми та режими водовідведення.

4. Розрахункові витрати стічних вод.

5. Генеральний план місцевості.

6. Заглиблення каналізаційної мережі.

7. Гідравлічний розрахунок каналізаційної мережі.

8. Перетин самопливних трубопроводів каналізаційних мереж з пішохідними дорогами.

Під трасуванням каналізаційної мережі розуміють визначення розташування вуличних колекторів на плані населеного пункту. Основне завдання при трасуванні мережі полягає в тому, щоб відвести стоки по трубах і каналах самопливом з максимально можливої площі території.

Безпосередньо перед трасуванням територію, що каналізується, розбивають на басейни, обирають місця розташування очисних споруд та випуску стічних вод. Межі басейнів каналізування визначають за рельє­фом місцевості та проектом вертикального планування. Межі басейнів, як правило, збігаються з лініями водорозділів. Місце розташування очис­них споруд обирають нижче населеного пункту за течією водотоку із забезпеченням санітарно-захисної зони до межі житлової забудови.

Трасування мережі залежить від значного числа факторів. Так, при трасуванні каналізаційної мережі необхідно враховувати:

а) рельєф місцевості для зменшення заглиблення труб і можливості відводу стічних вод самопливом; б) місце розташування очисних споруд; в) намічене місце випуску стічної рідини у водоймище; г) прийняту систе­му каналізації; д) характер забудови кварталів; е) черговість будівництва.

Каналізаційні мережі в середині басейну трасують від водорозділів до тапьвегів. Як правило, вуличні колектори проектують перпендикуляр­но до горизонталей місцевості в напрямку понижених місць басейну. Го­ловні колектори найчастіше спрямовують вздовж берегів річок. По головному колектору стічна рідина відводиться за межі населеного пункту. Трасування вуличних каналізаційних мереж може бути здійснене за трьо­ма основними схемами (рисунок 24):

1. Схема з пониженого боку кварталу застосовується при вираженому рельєфі з падінням відміток рівня землі до однієї або до двох граней кварталу (уклон поверхні землі більший за 0,008 - 0,01). Вуличні мережі в цьо­му випадку прокладені лише по проїздах біля понижених сторін кварталів.

2. Охоплююча схема застосовується при плоскому рельєфі місцевості

(уклон до 0,005 - 0,007), великих розмірах кварталів та відсутності забудови всередині кварталів. Вуличні мережі прокладають по проїздах, які охоплюють квартал з усіх сторін.

3. Черезквартальна схема передбачає, що вуличні мережі прокладені

всередині кварталів - від вишерозташованих до нижчерозташованих, що дозволяє скоротити довжину каналізаційних мереж і вартість їх будівниц­тва. Однак застосування цієї схеми вимагає точного погодження забудо­ви кварталу і ускладнює експлуатацію мереж.

Каналізаційні лінії слід прокладати прямолінійно. В місцях поворотів мереж, в місцях зміни уклону лінії та діаметру труб, а також у місцях з'єднання декількох ліній необхідно влаштовувати колодязі. Проектую­чи трасу каналізаційної мережі, необхідно уникати або зводити до мініму­му кількість перетинів із залізничною колією, підземними спорудами та водними перешкодами, тому що влаштування цих перетинів складне і викликає труднощі експлуатації.

Рисунок 24 – Схеми трасування каналізаційних мереж:

а) за охоплюючою схемою; б) з пониженого боку кварталу;

в) через квартальна; а, б, в, г – сектори кварталів;

10-15 – номери кварталів; 1 – 6 – вузлові колодязі.

Дата добавления: 2013-12-12