Політичний розвиток України і духовне життя суспільства

Першочерговим завданням незалежної України було державне будівництво.

1. Законом від 17.09.1991 р. назву УРСР було замінено на споконвічну назву держави - Україна.

2. 8 жовтня 1991 р. прийнято Закон "Про громадянство України", яким визначено статус її населення. Громадянство України отримали усі, хто проживав на її території і не був громадянином іншої держави.

3. У листопаді цього ж року було прийнято "Декларацію прав національностей України" і Закон "Про національні меншини в Україні", який зафіксував право кожного народу на розвиток своєї національної мови, культури, відродження історико-культурних традиці.

4. Прийнято також низку законів про розбудову Збройних сил України та її правоохоронних органів.

5. На початку 1992 р. було затверджено державну символіку України Державний прапор синьо-жовтого кольору, герб - тризуб, Державний гімн "Ще не вмерла Україна".

У березні - квітні 1994 р. відбулися вибори до Верховної Ради (головою її було обрано лідера Соціалістичної партії України О. Мороза), а у червні - липні цього ж року - вибори Президента України (ним став Л. Кучма (1994-1998, 1998-2002 рр.), за якого у другому турі віддали свої голоси понад 52 % виборців).

28 червня 1996 р. З прийняттям Конституції України було завершено поділ влади на законодавчу (Верховна Рада), виконавчу (Кабіна Міністрів) і судову гілки влади, інститут президентства та місцевого-самоврядування.

Особливої гостроти набрала внутрішньополітична ситуація в Україні у 1998-2001 рр. у зв'язку з:

- черговими парламентськими виборами в березні 1998 р., місця в парламент вибороли 8 політичних партій: Комуністична партія України, Народний Рух, НДП, "Громада", Партія зелених, СДПУ(о), блок Соціалістичної і Аграрної партії та Прогресивна Соціалістична партія;

- виборами президента в жовтні-листопаді 1999 р.;

- загибеллю журналіста Г. Гонгадзе;

- загострення протистояння між владою та опозицією.

Дещо розрядити політичну обстановку вдалося після парламентських виборів 2002 р. і обрання Головою Верховної Ради України В. Литвина.

Важливим чинником державотворення є відродження духовності національної свідомості, почуття державної гідності. Цьому в сприяло відродження культури. Розширюється мережа шкіл з поглибленим вивченням окремих дисциплін, відкриваються ліцеї, гімназії, коледжі, авторські школи. В місцях компактного проживання відкриваються національні школи: румунські, угорські, молдавські, польські, кримсько - татарські тощо.

Відповідно до потреб життя реорганізується система вищої й середньої спеціальної освіти. Поряд з державними, створюються навчальні заклади, засновані на інших формах власності. За рахунок цього зростає кількість вузів: в 1990/91 навчальному році їх нараховувалося 149, в 1996/ 97 - 274. Великою проблемою залишається фінансування вищої освіти. Законом "Про освіту" встановлено, що на цю сферу щорічно повинно виділятися не менше 10,5 % внутрішнього валового продукту, проте цей показник становить близько 4 %.

Провідним центром науки залишається Національна Академія наук. Понад 90 % технологічних розробок не впроваджуються у виробництво, тобто низька віддача наукової роботи. Скоротилося майже у 30 разів фінансування наукових досліджень. Гостру кризу переживає національний друк. Відродження духовності значною мірою пов'язане з відродженням релігії і церкви у нашій державі. Міжконфесійні конфлікти додають напруженості в суспільстві.

Важливою подією в суспільно-політичному і духовному житті був державний візиту 2001 р. в Україну глави Ватикану - Папи Римського Іоана-Павла II. Його візит став закликом до порозуміння, до процесів єднання віруючих усіх конфесій.

Дата добавления: 2013-12-12