Економічна суттєвість собівартості транспортної продукції

Економічна сутність та принципи побудування тарифів на авіаперевезення та роботи по ЗАНГ.

Фактори, що визначають рівень собівартості, їх кількісна оцінка.

Методи визначення собівартості продукції ЦА.

Склад та класіфікація експлуатаційних витрат в ЦА.

Економічна суттєвість собівартості транспортної продукції.

Тема 8. Собівартість продукції підприемств ЦА. Авіаціїні тарифи.

Транспортна продукція, як і продукція інших галузей матеріального виробництва, має вартість і собівартість. У загальному вигляді вартість транспортної продукції включає вартість спожитих засобів виробництва і знову створену вартість. У свою чергу, вартість спожитих засобів виробництва включає вартість спожитих основних фондів (транспортних засобів, обладнання, постійних пристроїв транспорту), перенесених на вартості транспортної продукції, і вартість спожитих обігових коштів (паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, матеріалів, запасних частин, комплектуючих виробів, інструментів, пристроїв та інших засобів та предметів праці).

Знову створена у процесі транспортного виробництва вартість також складається з вартості необхідного та додаткового продукту. Вартість необхідного продукту іде на покриття витрат на оплату праці працівників транспорту, а додатковий продукт є джерелом розширеного відтворення і споживання.

Собівартість продукції (або послуг) за своїм економічним змістом є частиною вартості і в загальному вигляді вона являє собою сукупність усіх витрат виробництва, тобто це поточні витрати підприємств за спожиті основні та обігові фонди і на оплату праці робітників, виражені у грошовій формі (мал.).

	Вартість транспортної продукції
Собівартість спожитих засобів виробництва, с		Знову створена вартість у процесі транспортного виробництва, v+m
Вартість основних фондів, яку перенесено на собівартість продукції, с 1		Вартість спожитих обігових фондів, с 2		Вартість необхідного продукту, v		Вартість додаткового продукту, m
Собівартість транспортної продукції с 1 + c 2 + v = c + v

Мал. Формування вартості і собівартості транспортної продукції.

Собівартість транспортної продукції є важливою і специфічною економічною категорією транспорту, яка відображає у сукупності виробничі відношення транспорту з іншими галузями народного господарства, транспортних підприємств та його працівників. Наявність даної економічної категорії - об’єктивна необхідність виробництва, яку обумовлено дією закону вартості, наявністю товарно-грошових відносин, дією ринкового механізму, внутрішньогосподарського розрахунку транспортних підприємств.

Для транспорту, крім розглянутих економічних категорій, слід розрізняти такі поняття: поточні, або експлуатаційні витрати, собівартість перевезень, повні експлуатаційні витрати та собівартість доставки, транспортні витрати, транспортні витрати народного господарства.

Експлуатаційні витрати - це поточні витрати транспортних підприємств на загальний обсяг продукції, виконаної за якийсь відрізок часу (місяць, квартал, рік). Експлуатаційні витрати підприємства пов’язані з власними витратами на купівлю матеріалів, на паливо й електроенергію, амортизацію основних фондів, оплату праці і т.і.

Експлуатаційні витрати, віднесені до одиниці продукції, називаються “собівартістю перевезень”. На транспорті термін “собівартість перевезень” вживається у випадку, коли мова йде про поточні витрати на одиницю продукції (собівартості одиниці продукції).

На відміну від транспорту у промисловості термін “собівартість продукції” вживається переважно для виразу суми витрат на виробництво певного обсягу продукції. А термін “собівартість одиниці продукції” вживається по відношенню до питомої ваги витрат.

На транспорті розрізняють собівартість вантажних перевезень, що вимірюються у гривнях на тонокілометр, або на 1 т вантажу; пасажирських - у гривнях на пасажирокілометр. При визначенні загального показника приймаються до рахунку сумарні експлуатаційні витрати на вантажні та пасажирські перевезення.

Термін “собівартість транспортної продукції” можна вживати за аналогією з промисловістю для відображення загальної суми поточних витрат. У цьому випадку він буде рівнозначний поняттю “експлуатаційні витрати”.

Транспортні підприємства у собівартість перевезень включають поточні витрати тільки з безпосереднього переміщення вантажів та пасажирів. Витрати за межами підприємств на операції з передання вантажів від одного виду транспорту до іншого у пунктах перевалки (на виконання операції по пересадці пасажирів), на вантажно-розвантажувальні роботи, операції прийому та видачі вантажів у початкових та кінцевих пунктах транспортного процесу до собівартості перевезень не включаються. Виняток складає повітряний транспорт, де витрати на вантажно-розвантажувальні роботи включаються до собівартості авіаперевезень. Ці витрати на повітряному транспорті мають невелику питому вагу.

На відміну від “експлуатаційних витрат”, “повні експлуатаційні витрати” включають усі поточні витрати з переміщення вантажів і пасажирів. Повні експлуатаційні витрати віднесені до одиниці транспортної продукції або до тони вантажу, або до пасажиру, називаються собівартістю доставки. Інколи застосовують точніший термін - “експлуатаційні витрати на доставку тони вантажу (пасажира)”. Цей вимірювач рівня поточних витрат дуже важливий для правильного визначення порівняльної ефективності перевезень різних видів транспорту.

Експлуатаційні витрати транспортної системи держави слід відрізняти від транспортних витрат народного господарства.

Транспортні витрати промислових, будівельних, сільськогосподарських підприємств, установ невиробничої сфери і населення формуються на основі тарифів на перевезення, які базуються на його вартості (на відмінність від експлуатаційних витрат, які складають собівартість).

Таким чином, загальна сума платежів за перевезення у державі повинна давати вартість транспортної продукції (якщо тарифи вірно відображають суспільно-необхідні витрати). а транспортні витрати народного господарства повинні відрізнятись від експлуатаційних витрат транспортної системи на величину додаткової вартості.

Дата добавления: 2013-12-12