Сутність, завдання та функції управлінського обліку

У системі виробничого обліку визначаються виробничі витрати для оцінки вартості матеріально-виробничих запасів, що відповідає вимогам зовнішньої звітності, в той час основним завданням управлінського обліку є підготовка відповідної інформації для керівництва і менеджерів підприємства, яка необхідна їм для прийняття ефективних управлінських рішень.

Історія розвитку управлінського обліку

У сучасних умовах відбувся поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський. Виникла проблема щодо впровадження в практику вітчизняних підприємств управлінського обліку. Підрозділ управлінського обліку займається діяльністю з управління собівартістю продукції. Цей підрозділ хоча й називається підрозділом управлінського обліку, але акумулює всю діяльність з управління собівартістю – від її планування до підготовки проектів управлінських рішень. У процесі розвитку ринкових відносин зростає конкуренція та фактична собівартість продукції стає комерційною таємницею. Виділення управлінського обліку в самостійну облікову діяльність дає більші можливості забезпечення цієї таємниці. Фінансовий облік передбачає порівняння витрат і доходів періоду для визначення прибутку. Досить важливо, щоб нереалізовані запаси готової продукції та незавершене виробництво не входили до собівартості проданої продукції, що порівнюється з доходами від продажу за певний період. Підприємства, які виробляють широкий асортимент продукції, мають потребу визначати собівартість окремих видів продукції. Загальна сума витрат виробництва складається з собівартості виготовленої продукції та собівартості незавершеного виробництва, що складає основу для оцінки запасів продукції, яку при визначенні прибутку необхідно вирахувати із суми витрат поточного періоду. Ця загальна сума є базою при визначенні вартості запасів продукції для відображення в балансі. Собівартість розраховується за кожним видом продукції виробництва і є основою для складання фінансових звітів. Саме підготовкою такої інформації традиційно займається система виробничого обліку.

Вивчення наукових праць К. Друрі, Р. Ентані, Ч. Хорнгрена, Дж. Фостера, Р. Стоуна з теорії виробничого та управлінського обліку показують, що розбіжність між ними досить незначна. При цьому деякі автори описують процес прийняття рішень, який базується на принципах виробничого обліку, а інші – використовують термін управлінський облік.

Управлінський облік (Managerial Accounting) задовольняє внутрішні потреби менеджерів, надаючи їм інформацію для прийняття рішень, планування, контролю й регулювання. Завданням виробничого обліку (Cost Accounting) є визначення виробничих витрат (собівартості продукції) для складання фінансових звітів. Такий підхід вимагає створення подвійної системи реєстрації та класифікації бухгалтерської інформації, що буде розглянуто в наступних темах.

Необхідність формування самостійної інформаційної системи про витрати обґрунтовано на початку ХХ ст. у книзі Г. Емерсона “Продуктивність праці, як основа оперативної роботи і заробітної плати”. У жовтні 1919 року за ініціативою Дж. Лі Нікольсона в США було створено Національну асоціацію бухгалтерів-виробничників, діяльність якої стала поштовхом до переосмислення ролі бухгалтера та перекваліфікації бухгалтерів США.

Система виробничих витрат під назвою «стандарт-кост» виникла в США в 30-ті роки. Уже в той час вона була відома в Радянському Союзі з праць професора М.Х. Жебрака. На підприємствах Радянського Союзу така система виникла та розвивалась під назвою «нормативний облік».

Наступний етап розвитку управлінського обліку пов’язаний з розробкою системи калькулювання змінних витрат, що одержала назву «директ-костинг», введеною в 1936 році американцем Дж. Харрісом та виникненням системи обліку за центрами витрат.

Управлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років ХХ століття. Саме відтоді він стає обов'язковим навчальним курсом для менеджерів в університетах США, а згодом і в інших країнах світу.

Починаючи з середини 60-х років ХХ ст., спостерігаються зміни у спрямованості управлінського обліку в напрямі забезпечення інформації для планування й контролю за допомогою аналізу рішення та обліку витрат за центрами відповідальності.

Починаючи з 1975 року, важливими чинниками, що вплинули на розвиток управлінського обліку, були:

- автоматизація виробництва та комп'ютерні інформаційні технології;

- глобальна конкуренція.

З 1986 року велику увагу приділяють зниженню витрат ресурсів, що використовуються в господарській діяльності, завдяки аналізу процесів і технологій управління витратами.

З огляду на це дедалі більшу увагу приділяють удосконаленню методів калькулювання собівартості продукції.

Сучасний управлінський облік дедалі частіше розглядають як складник процесу стратегічного управління. Це пов'язано передусім із посиленням ролі стратегічного управління за умов глобальних змін у технологіях і системах управління.

Якщо раніше управлінський облік був зорієнтований на управління виробництвом, то тепер він невпинно перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством. Тому термін управлінський облік з'явився в ухваленому 1999 року Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" як синонім внутрішньогосподарського обліку. Цей закон містив таке визначення: «Внутрішньогосподарський (управлінський) облік – система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством». Стаття 8 цього Закону передбачає, що підприємство самостійно розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

Облік – це мова, за допомогою якої фінансова та нефінансова інформація передається по різних каналах та різним користувачам з метою її обробітку та аналізу для прийняття рішень стосовно діяльності підприємства.

Існує багато визначень поняття бухгалтерського обліку.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 – XIV бухгалтерський облік – це система загального, безперервного нагляду та контролю за господарськими процесами підприємства, яка передбачає виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передачу інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

На нашу думку, таке визначення даного поняття не відображає в повному обсязі його сутності, визначаючи бухгалтерський облік в основному як фіксатора та класифікатора інформації. На сьогодні важливого значення набуває доцільність подачі тієї чи іншої інформації, а також витрати, витрачені на її збір, обробітку та отримання. Більш змістове визначення дає Американська асоціація бухгалтерів (American Accounting Association), яка зазначений термін трактує так:

бухгалтерський облік – це процес ідентифікації економічно важливої інформації, її виміру та передачі користувачам, що дозволяє виробити обґрунтовані судження та ухвалювати зважені рішення.

У зв’язку з цим основним завданням бухгалтерського обліку є надання фінансової та нефінансової інформації, яка допомагає особам, які приймають рішення щодо обґрунтованого вибору.

На сьогодні загальновизнаним є факт офіційного виділення у бухгалтерському обліку фінансового, управлінського та податкового обліку як самостійних напрямків бухгалтерської діяльності.

Управлінський облік (Managerial Accounting) – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінювання та контролю всередині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Управлінський облік також розглядається як процес у межах конкретного підприємства, метою якого є забезпечення управлінського апарату інформацією, яку використовують для планування, власне управління та контролю за діяльністю підприємства.

Управлінський облік є складником процесу управління та надає інформацію, важливу для:

- визначення стратегії та планування майбутніх операцій підприємства;

- контролю її поточної діяльності;

- оптимізації використання ресурсів;

- оцінювання ефективності діяльності;

- зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.

До сфери управлінського обліку відносять прогнозування, планування, облік, аналіз та контроль витрат на підприємстві.

Кінцевою метою управлінського обліку є допомога керівництву в досягненні стратегічної мети підприємства.

Завданням управлінського обліку є складання внутрішніх фінансових звітів, інформація яких призначена для власників підприємства та його керівників (менеджерів), тобто для внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації, де ведеться облік.

Функції управлінського обліку представлено у рис. 1.1.

Типові функції управлінського обліку  

Інформаційна	Комунікаційна	Контрольна	Прогнозна	Аналітична
Забезпечення керівників усіх рівнів управління інформацією, яка необхідна для планування та прийняття оперативних управлінських рішень. Аналізуються можливі очікувані витрати, доходи та прибутки підприємства, що можуть виникнути при прийнятті того чи іншого важливого рішення та які дозволяють визначити ступінь господарського ризику.	Формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між рівнями управління і різними структурними підрозділами одного рівня.	Оперативний контроль та оцінювання результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому в досягненні мети. Для полегшення здійснення контролю виділяють центри відповідальності.	Перспективне планування та координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності	Полягає у вивченні всієї системи прийняття рішень з метою її удосконалення. На цьому етапі важливо зрозуміти: чи виконане поставлене завдання і що спричинило його невиконання (недоліки планування або контролю, неправильний вибір мети тощо).

Рис. 1.1. Функції управлінського обліку

Дата добавления: 2013-12-12