Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Науково обґрунтована класифікація витрат на виробництво

Принципи калькуляції, її об'єкт і методи

 

Калькуляція може здійснюватися як в межах облікової системи (впорядкований регулярний процес), так і на вимогу (наприклад, збір і вимір витрат, пов'язаних із заміною устаткування). Звичайно, постійна калькуляція дорожча ніж та, що проводиться час від часу, і вирішити про те наскільки деталізовані дані повинні поступати з системи виробничого обліку на регулярній основі, приймається, виходячи із зіставлення витрат і доходів.

Калькуляція на будь-якому підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру й форми власності організовується відповідно до певних принципів.

Мінфіном передбачається розробка спеціальних галузевих рекомендацій по плануванню і обліку витрат для окремих галузей сфери матеріального виробництва. Цими документами будуть визначені можливі підходи до класифікації витрат.

За відсутності галузевих рекомендацій питання класифікації витрат повинні вирішуватися організаціями самостійно з урахуванням галузевих особливостей і цілей управління.

2. Встановлення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькуляції та калькуляційних одиниць. У багатьох випадках об'єкти обліку витрат та об'єкти калькуляції не збігаються. Об'єктами обліку витрат є місця їхнього виникнення, види або групи однорідних продуктів. Місцем виникнення витрат в управлінському обліку називають структурні одиниці та підрозділи підприємства, у яких відбувається первинний вжиток виробничих ресурсів (робочі місця, бригади, цехи тощо).

Під об'єктом калькуляції (носієм витрат) розуміють види продукції (робіт, послуг) підприємства, призначені для реалізації на ринку.

У видобувних галузях промисловості за відсутності незавершеного виробництва (наприклад, в енергетичній, газовій, нафтовій тощо) об'єкт обліку витрат збігається з об'єктом калькуляції (носієм витрат). Така сама ситуація спостерігається на підприємствах з індивідуальним характером виробництва (наприклад, підприємства важкого машинобудування), а також в організаціях, що працюють за системою замовлень (підприємства побутового обслуговування ремонтні майстерні, аудиторські фірми і так далі). У тих виробництвах, де технологічний процес поділяється на стадії (переділів), такої відповідності не спостерігається. Наприклад, у текстильній галузі об'єктами обліку витрат стають окремі переділи — прядіння, ткацтво, обробка, а об'єктом калькуляції — готова продукція, тобто тканина. У тваринництві об’єктом обліку витрат є основне стадо корів, а об’єктами калькуляції – молоко та приплід. Або об’єктом обліку витрат є основне стадо м’ясного напрямку, а об’єктами калькуляції – приплід, приріст живої маси, молоко. У рослинництві об’єктом обліку витрат є озима пшениця, а об’єктами калькуляції – чисте зерно та зернові відходи. Інакше кажучи, вибір об'єкта обліку витрат залежить від технологічних особливостей виробництва, специфіки виробленої продукції. З об’єктом обліку витрат тісно пов’язані калькуляційні одиниці, які є вимірниками об’єкта калькулювання.

Калькуляційна одиниця дає можливість розрахувати витрати на виробництво за кожною статтею окремо і в цілому на одиницю випущеної продукції.

Калькуляційна одиниця повинна відображати споживчу вартість продукції певної якості, бути стійкою в часі, практичною та зручною для розрахунків, відповідати одиниці ціноутворення, відповідати потребам системи калькулювання, бути корисною при плануванні витрат та управлінні собівартістю.

Вибір калькуляційної одиниці залежить від особливостей виробництва й продукції, що випускається (послуг, що надаються, виконуваних робіт). Можуть використовуватися натуральні одиниці (штуки, тонни, метри тощо); умовно-натуральні одиниці (наприклад, у взуттєвій промисловості — 100 пар взуття певного типу, у ливарному виробництві — тонна пива певного вигляду, у консервній промисловості — умовні банки); одиниці часу (годинник машино-часи, людино-день); одиниці роботи — одна тонна перевезеного вантажу. З цієї безлічі калькуляційних одиниць для калькуляції використовується один вимірник, який розглядається як основний. Умовно-натуральні одиниці можуть застосовуватися при калькуляції проміжних продуктів.

Калькуляційні одиниці можна об’єднати у такі основні групи:

- натуральні – один виріб (штука, тонна, кг, літр, кВт/год тощо);

- умовно-натуральні (1 тонно-км, 1 умовна банка тощо);

- приведені одиниці (маса продукту в перерахунку на вміст корисних речовин (молоко з базовою жирністю – 3,2%, патока з вмістом цукру 46% тощо);

- експлуатаційні (одиниця потужності машин, корисна площа будинку, параметри приладів тощо);

- одиниці часу (нормо-години, машино-дні тощо).

Калькуляційні одиниці використовуються на стадії складання калькуляції, коли визначаються витрати в розрахунку на одиницю продукції, робіт і послуг. Собівартість одиниці продукції визначається діленням загальної суми витрат на кількість одиниць даного об’єкта обліку. Перелік калькуляційних одиниць наведений у додатку до Методичних рекомендацій № 47 та до галузевих методичних рекомендацій.

3. Вибір методу розподілу непрямих витрат надзвичайно важливий для правильного розрахунку собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Він проводиться підприємством самостійно, записується в обліковій політиці і є незмінним протягом усього фінансового року.

4. Розмежування витрат по періодах. При цьому необхідно керуватися принципом нарахування. Його сутність полягає в тому, що операції відбиваються в бухгалтерському обліку в момент їхнього здійснення і не можна ув’язати з грошовими потоками. Доходи та витрати, отримані (понесені) в звітному періоді вважаються доходами та витратами цього періоду незалежно від фактичного часу вступу (або виплати) грошових коштів. Доходи та витрати, що не відносяться до звітного періоду, не визнаються доходами (витратами) звітного періоду, навіть, якщо гроші по ним надійшли або перераховані в даному періоді.

5. Вибір методу обліку витрат і калькуляції. Під методом обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції розуміють сукупність прийомів документування й віддзеркалення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції. Інакше кажучи, це сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво по калькуляційних об'єктах і прийомів числення калькуляційних одиниць. Існують різні методи обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції. Їхнє вживання визначається особливостями виробничого процесу, характером виробленої продукції (послуг, що надаються), її складом, способом обробки.

Загальноприйнятої класифікації методів обліку витрат і калькуляції доки не існує. Проте їх можна згрупувати за трьома ознаками: по об'єктах обліку витрат, по повноті обліку витрат, що враховуються, та по оперативності обліку й контролю за витратами.

По об'єктах обліку витрат виділяють попроцесний, попередільний, позамовний методи, а також метод обліку (калькуляції) витрат по функціях. З точки зору повноти витрат, що враховуються, можлива калькуляція повної та неповної («урізаної») собівартості. Залежно від оперативності обліку й контролю витрат розрізняють метод обліку фактичних і нормативних витрат.

Метод обліку витрат і калькуляції вибирається підприємством самостійно, оскільки залежить від багатьох приватних чинників: галузевої приналежності, розміру, вживаної технології, асортименту продукції тощо, інакше кажучи, від індивідуальних особливостей підприємства. На практиці ці методи можуть застосовуватися в різних поєднаннях. Наприклад, можна вдатися до позамовного методу, калькулюючи неповну собівартість замовлень; можна застосовувати калькуляцію за переділами з використанням норм витрати матеріальних ресурсів, а можна при цьому враховувати і їхню фактичну витрату і так далі. Головне, щоб обраний організацією метод забезпечував можливість угрупування витрат по окремих об'єктах обліку, поточного контролю за витратами на виробництво, а також можливість реалізації важливого принципу управлінського обліку — управління собівартістю по відхиленнях.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Виробництвом | Способи калькуляції
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-12; Просмотров: 482; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.