Калькулювання за основними видами діяльності

Стандарт-кост» –це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного періоду та попереднього періоду, з яким порівнюють фактичну собівартість.

Як зарубіжний аналог нормативного методу

Стандартні норми – це науково-обґрунтована величина, яка отримана внаслідок аналізу та розрахунку необхідних матеріалів, виробничих технологій, витрат часу на виконання операцій, передбачених технологією, вартості продукції за різних умов та при правильному виборі обладнання.

Основні норми – це постійні норми, які залишаються незмінними протягом достатньо значного періоду.

Ідеальні норми – це мінімальні витрати в ідеальних умовах виробництва.

Поточні норми – це оптимально заплановані витрати, які забезпечують заплановану ефективність виробництва.

Основні відмінності нормативного методу від системи «стандарт-кост» (див. табл. 5.14).

Таблиця 5.14

Порівняння систем обліку витрат

Зона порівняння	Нормативний метод	Система «стандарт-кост»
Облік змін	Здійснюється поточний облік змін норм у розрізі причин та винуватців	Поточний облік змін норм не ведеться
Облік відхилень від норм прямих витрат	Відхилення документуються та відносяться до складу витрат виробництва	Відхилення документують та відносять на винних осіб та фінансові результати
Облік відхилень від норм непрямих витрат	Змінні витрати відносяться на виробничу собівартість у сумі фактично здійснених, постійні розподілені відносять на виробничу собівартість, а нерозподілені на собівартість реалізованої продукції	У межах норм відхилення відносять на собівартість, а понаднормативні - на фінансові результати
Ступінь регламентації	Регламентований – розроблені загальні й галузеві стандарти та норми	Нерегламентований – немає єдиної методики встановлення стандартів і ведення облікових регістрів

5.5. Облік і калькулювання собівартості продукції за неповними витратами («директ-костинг»)

Дана система являє собою метод зрізаної (неповної) собівартості. Усі витрати поділяються на змінні та постійні.

У плані рахунків України облік витрат та результатів передбачає застосування на практиці основної ідеї «директ-костингу» – розподіл загальних витрат за ознакою їхнього взаємозв’язку з виробництвом і калькулюванням на цій основі неповної (обмеженої) собівартості за носіями витрат.

Усі витрати звітного періоду в українському плані рахунків поділено на виробничі, що обумовлені здійсненням виробничого процесу, та періодичні, більше пов’язані з тривалістю звітного періоду. Прямі виробничі витрати обліковуються по дебету рахунка 23 «Виробництво», непрямі виробничі витрати-по дебету рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» з кредиту рахунків виробничих та фінансових результатів у кінці звітного періоду в розрахунок собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг), крім прямих виробничих витрат включаються й непрямі виробничі витрати, які обліковувались протягом звітного періоду на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», що відображається записом по дебету рахунків 23 «Виробництво» і кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати». Періодичні ж витрати, які збиралися на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші операційні витрати» та ін., за цим варіантом не включаються до собівартості об’єктів калькулювання, а списуються в кінці звітного періоду на рахунок 79 «Фінансові результати».

Маржинальний дохід розраховується таким чином:

Маржинальний	=	Виручка від	-	Змінні
дохід	реалізації	витрати

Операційний	=	Маржинальний	-	Постійні
прибуток	дохід	витрати

Коли маржа зі змінних витрат тільки відшкодовує суму постійних витрат, досягається «мертва точка» або точка критичного обсягу, коли фінансовий результат дорівнює нулю.

Зробимо порівняльну характеристику методики визначення операційного прибутку за системи калькулювання повних витрат та системи калькулювання «директ-костинг».

Таблиця 5.15

Порівняння систем калькулювання (грн)

Система калькулювання повних витрат	Система калькулювання «директ –костинг»
1. Виручка -120000	Виручка 120000
2. Виробнича собівартість 60000	Змінні виробничі витрати 42000
3. Адміністративні витрати 20000	Змінні адміністративні витрати 8000
4. Витрати на збут 18000	Змінні витрати на збут 11000
	Маржинальний дохід 56000
	Постійні виробничі витрати 18000
	Постійні адміністративні витрати 12000
	Постійні витрати на збут 4000
Операційний прибуток 22000 (1-2-3-4)	Операційний прибуток 22000

Переваги:

- дана система дає можливість розмежувати змінні та постійні витрати, визначити релевантність витрат та вплив на них;

- дана система застосовується для розробки поточних управлінських рішень (квартал, місяць);

- спрощується калькулювання собівартості за центрами відповідальності.

Недоліки:

- дана система калькулювання не застосовується для визначення фінансового результату у фінансовому звіті (законодавчо);

- ускладнюється процес обліку, оскільки спочатку необхідно провести класифікацію на змінні й постійні та вести їх облік у відповідності з класифікацією, що викликає додаткові фінансові витрати (заробітна плата, кількість працюючих);

- для потреб довгострокового планування та інших потреб управління необхідно паралельно розподіляти постійні накладні витрати в позасистемному порядку;

- при переході від системи повного розподілу витрат до системи «директ-костингу» виникають серйозні проблеми у визначенні суми податку на прибуток;

- аналогічні труднощі виникають і в питаннях оцінювання запасів при складанні звітів для власників акцій.

Дана система зародилася на початку 80-х рр. ХХ ст. У країнах США та європейських країнах. Сутність системи полягає в тому, що розробляється новий підхід до поняття повних витрат. Традиційна система калькулювання побудована за принципом «продукція споживає ресурси», а система калькулювання на основі діяльності передбачає, що «продукція споживає процеси, а процеси споживають ресурси».

Це метод обліку та калькулювання, що передбачає спочатку групування накладних витрат за основними видами діяльності, а потім розподіл їх між видами продукції залежно від того, які види діяльності потрібні для виготовлення цієї продукції (табл. 5.16).

Таблиця 5.16

Приклади факторів витрат, пов’язаних з різними видами діяльності

Вид діяльності	Фактор витрат
Діяльність з виготовлення одиниці продукції
Розкрій матеріалів	Машино-години
Обробка сировини	Людино-години
Забезпечення виробництва (пара, енергія, холод тощо)	Кількість продукції
Діяльність з виготовлення партії виробів
Збереження матеріалів	Вага матеріалів
Складання графіка виробництва	Кількість технічних стадій
Налагодження устаткування	Кількість налагоджень
Діяльність з виготовлення виду продукції
Контроль за якістю	Кількість (або тривалість) перевірок
Проектування виробництва	Строк проектування
За сферами діяльності
Утримання офісу	Площа
Навчання персоналу	Період навчання

Сутність традиційної системи калькулювання полягає в тому, що накладні витрати спочатку обліковуються (або розподіляються) за цехами, а потім за обраної бази та за ставкою розподіляються на окремі вироби (види продукції).

Сутність системи калькулювання за основними видами діяльності полягає в тому, що накладні витрати групуються за факторами витрат, а потім згідно зі ставкою накладних витрат розподіляються на окремі вироби (види продукції).

Дата добавления: 2013-12-12