Теоретичні основи побудови фінансової системи

План

Лекція 2 Фінансова система України

1. Теоретичні основи побудови фінансової системи

2. Характеристика сфер і ланок фінансової системи України

3. Склад і напрями діяльності органів та інститутів фінансової системи України

Як провідний інститут, що здійснює управління суспільст­вом, держава складається з політичної, економічної, соціальної, релігійної та інших структур. Основу економічної структури становлять товарно-грошові відносини, що виникають у держа­ві. У цих відносинах беруть участь держава, юридичні та фізи­чні особи, які ініціюють появу фінансових відносин, що призво­дить до формування фінансової системи. У широкому розумінні система являє собою сукупність досить самостійних, якісно ви­значених елементів, між якими існує зв'язок або взаємодія.

Фінансова система — це сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних між собою сфер фінансових відносин, яким притаманні централізовані або децентралізовані фонди грошових коштів, відповідний апарат управління та правове забезпечення.

Фінансова система держави є відображенням форм і мето­дів конкретного використання фінансів в економіці. Відповід­но структура фінансової системи значною мірою визначається економічною моделлю суспільства. Так, у державі тоталітар­ного типу фінансова система спрощена і дещо примітивна. Не всі її ланки достатньо розвинені.

Зараз у світі налічують понад 20 різних моделей фінансо­вих систем окремих держав.

У державах з ринковою економікою фінансові системи най­досконаліші, проте суттєво відрізняються в різних державах. У державах з перехідною економікою фінансові системи харак­теризуються тим, що окремі їх ланки перебувають на стадії формування. Це стосується, насамперед, фінансового ринку, державного кредиту, страхових і резервних фондів тощо.

Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але мають загальну ознаку - їх фінансова система являє собою сукупність різноманітних фондів фінан­сових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та нап­рямами використання, однак тісно пов'язані між собою, мають прямий і зворотний вплив на економічні й соціальні процеси в державі, а також на формування й використання фондів фінансових ресурсів на окремих ланках.

Розлад фінансової системи може спричинити фінансову кризу в державі.

Отже, сукупність фондів фінансових ресурсів та взаємо­зв'язок між ними утворює фінансову систему країни.

Фінансова система властива кожній державі незалежно від рівня економічного розвитку. Типи фінансових систем:

1. За територіальною ознакою:

• національна (у межах певної країни);

• регіональна (у межах регіону чи груп країн);

• світова (система міжнародних фінансових відносин);

2. За типами економічних систем країн:

• ринкова фінансова система;

• фінансова система країн, що розвиваються;

• фінансова система країн з перехідною економікою;

• фінансова система країн з адміністративно-командною економікою.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єк­тивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається із сфер та ланок.

Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою су­купність фінансових відносин. В основу вирізнення сфер по­кладено рівень економічної системи. Виокремлюють чотири сфери фінансової системи:

• рівень мікроекономіки - фінанси суб'єктів господарю­вання;

• рівень макроекономіки - державні фінанси;

• рівень світового господарства - міжнародні фінанси;

• сфера забезпечення — фінансовий ринок.

Ланка — це відокремлена за певною ознакою частина фінан­сових відносин. Вирізнення ланок проводять за наявності авто­номного фонду фінансових ресурсів або специфічних форм і методів фінансових відносин.

Можна стверджувати, що кожна ланка фінансової системи є самостійним її елементом, проте ця самостійність відносна всередині єдиного цілісного.

Фінансові системи мають певні характерні риси:

• кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів;

• кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, І має власну специфічну сферу застосування;

• між ланками фінансової системи існує тісний взаємо­зв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише за досконалості й ефективності системи в цілому;

• фінансова система держави досягає найбільшої ефектив­ності лише тоді, коли відлагоджена та законодавчо закріплена діяльність кожної ланки;

• залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансової системи може поділятися на менші підрозділи.

Поділ фінансової системи на окремі ланки — явище об'єк­тивне, зумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової системи є динамічною і не може розглядатися у ста­тичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

Проте на сьогодні очевидно, що фінансова наука постійно поглиблює своє розуміння фінансової системи, її структури, функцій тощо. Якщо в середині XX століття більшість нау­ковців поняття фінансової системи ототожнювали з поняттям державних фінансів, тобто різних видів бюджетів, то нині до складу фінансової системи стали включати фінанси підприєм­ницьких структур, державний кредит, страхові й позабюджет­ні фонди тощо.

Для теорії й практики правильне визначення фінансової системи загалом і окремих її ланок зокрема має важливе зна­чення, оскільки сприяє побудові ефективної фінансової політики, націленої на економічне зростання та покращення доб­робуту населення.

Що ж до формування організаційної будови фінансової сис­теми, треба визначити, що вона складається з фінансового апа­рату, тобто органів управління фінансами, та фінансових інститутів. Фінансова система базується на таких засадах:

- принципі розподілу фінансових ресурсів на централізо­вані та децентралізовані;

- принципі самостійності (кожна ланка фінансової системи країни має свої джерела формування доходів та напрями їх використання);

- принципі єдності (всі ланки фінансової системи поєднані між собою через систему фінансових відносин, які вини­кають з приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів);

- принципі функціонального призначення ланок фінансо­вої системи;

- принципі адміністративно-територіального розподілу фінансових ресурсів.

У періодичній літературі фінансову систему іноді ототож­нюють з фінансово-кредитною, валютно-фінансовою, грошово-фінансовою системами тощо. Усе це - результат поверхового розуміння складних явищ і процесів економічного життя. В економіці кожної держави самостійно існують фінансова, кредитна, грошова або валютна системи. Вони виконують різні функції, а отже, відрізняються і за структурою, і за формами впливу на економічні й соціальні процеси. Водночас вони діють в одному економічному просторі, мають тісну взаємодію і взаємозалежність.

Рис. 1. Схема поняття «фінансова система»

Структура фінансової системи країни має бути спрямована на розв'язання таких завдань:

• формування, концентрацію та оптимальне розміщення достатніх для виробництва певного обсягу ВВП фінансо­вих ресурсів;

• досягнення максимальної ефективності використання наявних фінансових ресурсів — максимізація обсягів ви­робленого ВВП на основі вибору раціональної структури фінансового забезпечення;

• встановлення оптимальних пропорцій розподілу та пере­розподілу виробленого ВВП з метою повного забезпечен­ня потреб громадян, підприємств та держави в цілому;

• всебічне сприяння залученню усіх тимчасово вільних коштів та отриманих доходів через інститути фінансово­го ринку на фінансування виробництва ВВП;

• формування страхових фондів з метою забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів та доходів і за­безпечення їх максимально раціонального використання.

Мета функціонування фінансової системи:

• регулювати економічні процеси розвитку виробництва; І

• розв'язувати соціальні проблеми;

• розв'язувати проблеми окремих регіонів;

• розвивати зовнішньоекономічні відносини.

Основне завдання фінансової системи в ринковій економіці:

• створювати умови для функціонування ринкового механізму;

• виправляти недоліки цього механізму через систему роз­поділу ресурсів та перерозподілу доходів.

Під час розгляду внутрішньої структури фінансової системи деякі автори пропонують враховувати регіональні аспекти її побудови. З цих міркувань розглядають національні, регіональні та світову фінансові системи.

Національна фінансова система відображає структуру фі­нансових відносин конкретної країни.

Світова та регіональна фінансові системи мають у собі національні фінансові системи країн світу чи окремого регіону, а також систему міжнародних фінансів, які відображаються у централізованих на світовому чи регіональному рівнях коштах та фінансових ресурсах.

Дата добавления: 2013-12-13