Означення Мітки (позначки) – позначка може починатися з букви або бути числом від 0 до 9999

Зауваження Використання цих ідентифікаторів як ім’я змінної допускається, однак у цьому випадку їхня стандартна дія буде для даної програми загублена.

Означення Стандартні (визначені) ідентифікатори – до них відносяться імена вбудованих у мову процедур і функцій (read, write, sin, cos), типів даних, (integer, real), і директив.

Імена користувача (ідентифікатори).

Означення Ідентифікатор – послідовність букв і цифр, починаючи з букви

Складаючи програму, користувач описує різні об’єкти і надає їм імена на свій розсуд. Тут простежується аналогія з математикою та фізикою, де різні вели­чини позначають різними буквами, наприклад: a, b, c – довжини сторін трикутника, h – висота, s – шлях чи площа. В алгоритмічних мовах дане, яке міститиме в собі інформацію про висоту, можна назвати різними способами: h, high чи ще інакше. Придумуючи імена, треба дотримуватися певних правил.

Правила утворення імен користувача – ідентифікаторів:

Ÿ ім'я може складатися лише з латинських літер, цифр та символу «_» –– підкреслення (риска знизу);

Ÿ цифра не може бути першим символом в імені;

Ÿ літери можуть бути малими або великими;

Ÿ бажано, щоб імена були короткими (до 60 символів) і відповідали суті об'єкта;

Ÿ пропуски в іменах не допускаються;

Ÿ два різні об'єкти не можна позначати одним іменем.

В іменах великі і малі букви рівноправні: імена А та а (або MyName та myname) означають одне й те ж саме.

На відміну від математики та фізики в інформатиці можна викорис­товувати довгі імена, наприклад, High, Myname, Mynumber, My_program тощо.

Приклади правильно утворених імен: a, b, c, x, z, al, а2,..., а100, alpha, cat, My_number.

А такі імена утворені неправильно: 10а, 11b, а+2, а?, оскільки не дотримано правил.

Дата добавления: 2013-12-13