Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Прийоми масажу (самомасажу)




Протипоказання до масажу (самомасажу).

Не зважаючи на значну роль масажу (самомасажу) у оздоровленні та навіть лікуванні людини, при проведенні будь-яких його видів потрібно обов’язково проконсультуватись з лікарем, особливо це стосується лікувального масажу. Застосвуючи масаж (самомасаж), слід також пам’ятати про існуючі загальні протипоказання до проведення масажу:

· підвищена температура тіла;

· шкірні захворювання, ушкодження шкіри та її виражена подразненість;

· дуже сильна перевтома і збудження;

· значне розширення вен і їх запалення;

· гострий гарячковий стан;

· гострий запальний процес;

· кровотеча, кровоточивість, цинга;

· хвороби крові;

· гнійні процеси будь-якої локалізації;

· захворювання шкіри (грибкової або інфекційної етіології);

· гостре запалення тромбів (тромбоз судин) і значне варикозне розширення вен із трофічними порушеннями;

· ендартерит, ускладнений трофічними порушеннями і гангреною;

· атеросклероз периферичних і мозкових судин, що супроводжується церебральними кризами;

· аневризма судин;

· запалення лімфатичних вузлів;

· алергія з висипаннями;

· активна форма туберкульозу;

· сифіліс І і ІІ стадії;

· захворювання органів черевної порожнини;

· хронічний остеомієліт;

· доброякісні та злоякісні пухлини різної локалізації;

· психічні захворювання із надмірним збудженням і значно зміненою технікою;

· гострий біль різної етіології, що потребує призначення наркотичних речовин;

· післяопераційний період при гострій серцево-нирковій і печіночній недостатності; розповсюдженій гострій шкірній алергічній реакції (кропивниця) [37, с. 66].

·

Прийоми масажу розподіляють на основні і допоміжні. До основних відносять: погладжування, розминання, розтирання, витискання. Допоміжні прийоми – це постукування, рубання, поплескування, активні і пасивні рухи та рухи з опором, потрушування, струшування, валяння, вібрація.

Погладжування – один із найдавніших і найбільш розповсюджених прийомів масажу як у спортивному, так і в лікувальному плані. Погладжування – це гімнастика для кровеносних судин шкіри: воно розширює судини, сприяє розкриттю резервних капілярів. Погладжування підвищує життєздатність клітинних елементів глибоких шарів шкіри, збільшує число еритроцитів і тромбоцитів, знімає напруження нервової системи, а при тривалому застосуванні діє як знеболюючий засіб, у рефлексогенних зонах (шийно-потилична, верхньогруднинна, підложечна, ділянка живота тощо) справляє рефлекторно-терапевтичну дію на патологічно змінену діяльність різних тканин і внутрішніх органів.

Прийомом погладжування рекомендують починати і закінчувати процедуру будь-якого масажу. При погладжуванні рука, яка масажує, ковзає по шкірі і, не збираючи її в складки, чинить рівномірний тиск на ділянку, яку масажують. Розрізняють плоскітне та обхоплююче погладжування. При плоскітному погладжуванні кисть випрямлена, пальці зімкнуті і знаходяться в одній площині. При обхоплюючому погладжуванні, великий палець відведений, і кисть обхоплює масажовану ділянку. Погладжування може бути поверхневим (здійснюватися без зусилля) і глибоким (із енергійним натисканням на тканини).

Поверхневе погладжування підсилює процеси гальмування, діє заспокійливо на ЦНС, розслаблює м’язи, покращує кровообіг у шкірі. Глибоке погладжування сприяє відтоку лімфи і венозної крові, видаленню з тканин продуктів розпаду, зменшує набряки. Погладжування виконують подовжньо, поперечно, зигзагоподібно, колоподібно та спіралевидно.

Глибоке погладжування проводять за ходом лімфатичних судин лише у напрямку до лімфатичних вузлів. Погладжування здійснюють поверхнею долоні. Погладжування найчастіше виконують двома руками, кисті рухаються паралельно або послідовноодна за одною. Для посилення дії одну кисть накладають на іншу„обтяжена кисть”. Погладжування можна проводити безперервно, що підсилює гальмівні процеси в ЦНС. Переривисте погладжування (ритмічні переривисті рухи) збуджують ЦНС.

Методичні рекомендації щодо прогладжування:

- погладжування слід виконувати спочатку повільно, потім ритмічно: це поліпшує випорожнення лімфатичних судин і здійснює заспокійливу дію. Швидкі, неритмічні рухи ускладнюють відтік лімфи, можуть діяти збуджувально.

- у разі набряків тканин (наприклад, через спортивну травму) погладжування слід починати з розташованих вище ділянок, щоб звільнити шлях для проходження лімфи з розташованих нижче ділянок. Так, у разі набряку колінного суглобу, спочатку виконують погладжування стегна (відсмоктуючий масаж), а потім переходять до верхньої межі набряку і далі до ушкодженого суглоба.

- погладжування сприяє місцевому підвищенню температури, знижує тканинний тиск, діє болезаспокійливо.

- м’язи тієї ділянки, де проводиться погладжування, і м’язи, що знаходяться поряд, мають бути максимально розслаблені. Для кращого розслаблення м’язів необхідно використовувати описані вихідні положення [37, с. 41-49].

Погладжування можна робити однією рукою або поперемінно двома (одна прямує за іншою, наче повторюючи її рухи) [7, с. 17].

Існують допоміжні прийоми погладжування:

· щипцеподібне;

· граблеподібне;

· хрестоподібне.

Щипцеподібнє погладжування виконують великим і вказівним пальцями або великим і чотирма іншими. Граблеподібне погладжування здійснюють кистю, злегка стисненою в кулак, пальці вільні, виконується прогладжування фалангами пальців.

Хрестоподібне погладжуваннякистями рук, зчепленими в замок, обхоплюють масажовану ділянку і виконують погладжування долонями. Застосовують на задній поверхні рук і ніг. Під час масажу руки, пацієнт кладе руку на плече масажиста. Погладжування проводять пальцями кисті, зігнутої в п’ясно-фалангових суглобах під прямим кутом до долоні (на обличчі, шиї, животі, спині). Цим прийомом починають і закінчують процедуру масажу, а також завершують кожен прийом. Погладжування виконують повільно.

Розтирання робиться енергійно зі значним натисканням на масажовані тканини. При цьому температура тіла на ділянці, що підлягає масажу, може підвищитися на 1 – 5°С.

У процесі розтирання тканини зміщуються і розтягуються у різних напрямках, що викликає подразнення розташованих у них рецепторів, а також рецепторів кровеносних судин і прискорює кровотік у них. У результаті розтирання до тканини надходить більше кисню, хімічно активних речовин, із організму швидше виводяться продукти обміну. При пошкодженнях розтирання сприяє швидкому розсмоктуванню затвердінь, патологічних відкладень і скупчення рідини у тканинах, особливо в ділянці суглобів. За допомогою розтирання збільшується рухомість у суглобах, збільшується витривалість м’язів. Розтирання здебільшого поєднують із погладжуванням.

У практиці найчастіше застосовують такі види розтирання: щипцеподібне, подушечками чотирьох пальців, основою долоні, гребенем кулака, подушечками великого пальця, ребром долоні, напівколове, граблеподібне.

Розтирання виконують однією рукою, двома руками та із обтяженням. Для посилення ефекту розтирання можна виконувати з обтяженням. Коли розтирання виконують чотирма пальцями, всі пальці руки, яка створює навантаження, накладають на них долонною поверхнею (палець на палець). Коли розтирання виконують великим пальцем, всі пальці накладають на його нігтьову фалангу. Навантаження не тільки посилює тиск на масажовані тканини, воно допомагає обертати пальці та зменшує втому рук масажиста. Розтирання подушечками пальців із обтяженням виконують на тих самих суглобах і сухожиллях, що і без обтяження (за винятком променезап’ястного, ліктьового суглобів і суглобів пальців).

Розтирання щипцеподібне застосовується тільки на суглобах. Чотири пальці зімкнуті, їх розташовують із одного боку суглоба, а великий палець – з іншого. Розтирання виконують або лише подушечками пальців (наприклад, на променезап’ястному суглобі) або всією долонною поверхнею (наприклад, на колінному суглобі). Це залежить від величини суглоба.

Розтирання подушечками чотирьох пальців можна виконувати прямолінійно, зигзагоподібно, спіралеподібно і колоподібно. Всі різновиди масажу, крім зигзагоподібного, можна виконувати з обтяженням. Кожен прийом відрізняється за методикою і технікою виконання.

Розтирання подушечками чотирьох пальців – дуже сильний прийом і за своєю технікою дозволяє розтирати найменші та складні суглоби. Його застосовують, виконуючи масаж на міжреберних проміжках, на суглобах, на міжплюсневих проміжках та інших ділянках тіла.

Розтирання основою долоні здійснюють однією рукою. Робоча поверхня – основа долоні. Темп дуже інтенсивний.

Розтирання гребенем кулака виконують однією рукою у дуже швидкому темпі, робоча поверхня – гребінь кулака.

Розтирання подушечкою великого пальц я виконують подушечкою великого пальця у швидкому темпі, робоча поверхня – подушечка великого пальця.

Розтирання напівколове виконують великим і вказівним пальцями двома руками поперемінно.

Розтирання граблеподібне виконують однією рукою, при цьому рука нагадує „граблі”. Робоча поверхня – подушечки чотирьох пальців [7; 9; 37].

Методичні рекомендації щодо розтирання:

Розтирання, на відміну від інших прийомів, не завжди провадять за ходом кровоносних і лімфатичних судин, оскільки у більшості випад­ків його здійснюють на обмеженій ділянці тканин. Якщо умови доз­воляють, руки масажиста повинні рухатися за ходом лімфатичних судин від периферії до ближніх лімфатичних вузлів.

• Чим вертикальніше відносно масажованої ділянки кладе пальці ма­сажист, тим сильніше впливає розтирання на тканину.

• Для більшого ефекту при розтиранні малорухливих рубців, глибоко спаяних з підлеглими тканинами, змащувальних засобів не викорис­товують, щоб пальці не ковзали по шкірі.

• Обтяження вільною рукою значно посилює вплив цього прийому.

• Розтирання слід комбінувати з погладжуванням, тому що при больо­вих відчуттях у ділянці ушкодження погладжування зменшує біль, сприяє розслабленню тканин. На завершення сеансу слід зробити легкі рухи.

• В одному сеансі масажу (самомасажу) не рекомендується застосовувати всі ви­ди розтирання. Їх вибір має визначатися метою масажу (самомасажу), місцем йо­го проведення, часом, відведеним на масаж (самомасажу), станом організму людини.

Розминання є основним прийомом у всіх видах масажу. У відновлювальному масажі йому відводять до 80 %. Під дією розминання поліпшується кровопостачання не лише масажованої ділянки, а й близько розташованих. Це сприяє енергійному розсмоктуванню патологічних відкладень і спорожненню лімфатичних судин, активізуються окислювально-відновні процеси, а також поліпшується живлення тканин.

Розминання є пасивною гімнастикою не лише для м’язів, а й для судин. Воно сприяє збудженню рецепторів м’язової тканини, сухожиль, зв’язок, суглобових сумок, фасцій і надкісниці, завдяки чому створюються умови, котрі впливають на стан центральної нервової системи і периферичного нервового апарату. Ці зміни залежать від характеру проведення прийому (глибини, сили, тривалості), а також від функціонального стану м’язів і органів у цілому.

Розминання широко застосовують при функціональній недостатності м’язів після важкого фізичного навантаження, аби зняти м’язове напруження, відновити працездатність. На центральну нервову систему розминання справляє збуджуючу дію, причому збудження поширюється на весь організм. Під дією розминання прискорюється дихання, підвищується температура тіла, збільшується число серцевих скорочень.

Усі прийоми розминання за механічним впливом поділяються на дві групи: перша – прийоми, при виконанні яких м’язова тканина підіймається від кісткового ложа і розминається кистю (кистями); друга – прийоми, при виконанні яких м’язова тканина притискається до кісткового ложа і розминається шляхом зміщення його вбік.

Найчастіше застосовують такі види розминання: ординарне, подвійне колове, подвійне ординарне, щипцеподібне, подушечками чотирьох пальців, гребенем кулака, основою долоні, подушечкою великого пальця [9; 12; 37].

Розминанню ординарному в усіх видах масажу приділяється особлива увага. Якщо масажист добре ним володіє, він, як правило, легко і правильно виконує інші, більш складні, прийоми. Ординарне розминання виконується долонним боком кисті без участі подушечок пальців.

Техніка виконання складається з п’яти циклів. Перший – кисть із сильно відведеним великим пальцем накладають поперек м’яза. Другий – прямими пальцями руки щільно обхоплюють м’яз упоперек так, щоб між долонями і м’язом не було проміжку і, зводячи пальці (великий „прямує” до чотирьох, а чотири – до великого), підіймають його. Третій – гвинтовим рухом зміщують м’яз убік чотирма пальцями до кінця. Четвертий – розтуляючи пальці (важливо не випустити м’яз), повертають кисть разом із м’язом у вихідне положення. П’ятий – у кінці цього руху пальці відпускають м’яз (долоня залишається щільно притисненою до нього). Кисть просувається вперед, захоплює іншу ділянку, масаж повторюють, починаючи з першого циклу.

Цей прийом звичайно застосовують тоді, коли масаж має бути не дуже глибоким, не сильним – при наявності больових відчуттів у м’язах, після тривалого постільного режиму тощо.

Розминання подвійне колове – найбільш розповсюджений прийом у практиці спортивного, лікувального та гігієнічного масажу. На нього відводиться 60 % часу, призначеного на розминання. Він застосовується на всіх ділянках тіла і м’язах, окрім пласких м’язів, тому що ці м’язи не можна відтягнути догори. Техніка виконання розминання подвійного колового така: масажист стоїть або сидить перпендикулярно до масажованої ділянки тіла, руки кладе поперек масажованої ділянки так, щоб одна кисть від іншої знаходилась на відстані, що дорівнює довжині кисті, чотири пальці обох рук із внутрішнього боку, а великі пальці – із зовнішнього. Лікті злегка розведені. Щільно обхопивши м’яз обома руками (пальці обов’язково прямі), масажист, завдяки зведенню пальців, піднімає м’яз угору, зтискає і зміщує його однією рукою від себе в бік мізинця (якщо лівою, то вліво), а іншою тягне до себе в бік великого пальця. Після цього, не випускаючи м’яз із рук, виконує такий самий рух, але в зворотному напрямку, немов перекладаючи м’яз із однієї руки в іншу. Таким чином, виникає зміщення м’язової маси.

Розминання подвійне колове виконується плавно, м’яко, без будь-яких ривків і скручування м’язів. Якщо під час розминання масажист напружує м’яз, це означає, що розминання здійснюється неправильно.

Розминання подвійне ординарне здійснюється тільки на стегні та на плечі. Ефективність його пояснюється тим, що за допомогою цього прийому розминають одночасно всі м’язи передньої і задньої поверхні стегна (або плеча). Для одержання однакового ефекту розминання подвійне ординарне потрібно робити удвічі довше.

Розминання подвійне ординарне можна успішно провадити в тренувальному костюмі (або іншому спортивному одязі), що дуже важливо у спортивній практиці, особливо в таких видах спорту, як лижна гонка, ковзанярський спорт тощо.

Розминання щипцеподібне виконують двома руками на м’язах пласкої форми, які не можна відтягувати від кісткового ложа (довгі м’язи спини, м’язи передньої гомілки і м’язи передпліччя). Масажист стоїть перпендикулярно.

Чотири пальці кожної руки, зведені навколо великого пальця, спираються подушечками на м’яз під кутом 45 – 60°. Відстань між кистями дорівнює 3 – 4 см. Потім обома руками одночасно натискають на м’яз і по черзі повертають кисті: праву праворуч, ліву – ліворуч, зсуваючи пальці разом зі шкірою. Спочатку цей прийом треба виконувати пунктирно (зробивши розминання на одній ділянці м’язів, перенести кисті на 2 – 3 см вище і повторити його). Потім можна робити його безперервно, але для цього основу кистей (на ділянці бугрів великих пальців) звести. Проводячи розминання щипцеподібне треба звернути увагу на те, щоб обертались тільки пальці, а не кисть. У розминанні не повинні брати участь передпліччя і плечі.

Розминання подушечками чотирьох пальців, на відміну від інших прийомів розминання, застосовують як на м’язах пласкої форми (довгих м’язах спини, передньогомілкових тощо), так і на великих групах м’язів (литковому, чотириголовому тощо). На м’язах пласкої форми пальці масажиста змикаються, а на великих – їх трохи розводять і злегка згинають в усіх фалангах, причому нігтьові фаланги мають бути розташовані перпендикулярно до м’яза, що підлягає масажу. Цей прийом провадять із навантаженням, яке виконують подушечками пальців вільної кисті вздовж кисті, що виконує розминання, вказівний палець обтяжує мізинець, а мізинець – вказівний, великий палець розминаючої руки притиснутий до вказівного пальця, а великий палець обтяжуючої руки накладають збоку від мізинця. Навантаження можна робити і всією кистю, яку кладуть поперек середніх фаланг пальців. Причому кисть не тільки обтяжує (посилює дію), а й стискає розминаючі пальці та допомагає їм повертатися у бік мізинця. Цей прийом із успіхом застосовують як при сухому масажі, так і в комплексі з розтирками, олією, милом [6; 9; 11; 37].

Під час розминання гребенем кулака чотири пальці мають бути трохи зціплені у кулак. Прийом виконують тильним боком середніх фаланг і суглобами між середніми нігтьовими фалангами. М’яз притискають до кісткового ложа і зміщують у напрямку мізинця, а великий палець при цьому спирається на масажовану ділянку, допомагає фіксувати кисть і просувати її уперед.

Цей прийом дуже жорсткий, його застосовують, коли необхідно проникнути у глибину м’язу. Його можна виконувати із навантаженням. Розминання фалангами зігнутих пальців проводять на м’язах пласкої форми, наприклад на довгих м’язах спини, із положення стоячи перпендикулярно, а на таких ділянках, як стегно, – із положення стоячи перпендикулярно.

Розминання основою долоні виконується як на великих ділянках м’язів (сідничній, чотириголовій, стегна та ін.), так і на м’язах пласкої форми (довгому м’язі спини, передньогомілкових тощо). Його з успіхом застосовують і в сухому масажі, і в лазні, із розтираннями і мазями.

Розминання основою долоні можна провадити однією рукою, а також із навантаженням. Кисть поверхнею долоні кладуть на м’яз, що підлягає масажу, і основою долоні розминають його круговими рухами в напрямку мізинця (пальці трохи зігнуті, рухаються пасивно, просуваючись уперед).

Розминання подушечкою великого пальця виконують однією рукою. Робоча поверхня – подушечка великого пальця. Цей прийом використовують на дрібних м’язах [37, с. 51-58].

Методичні рекомендації щодо розминання:

• Розминання слід виконувати повільно, плавно, без різких ривків, не перекручуючи м’яз, не завдаючи болю.

• Перші сеанси слід провадити більш поверхнево, поступово збільшуючи глибину і силу впливу прийому (цей прийом дає хороший ефект на всіх м’язах).

• Виконуючи розминання, м’яз відтягують від кісткового ложа або притискають до нього.

• Розминання в основному – це прийом масажу (самомасажу) м’язів. Саме тому в практиці спортивного та інших видів масажу йому слід відводити найбільшу кількість часу.

• Якщо м’яз із будь-яких причин не отримує достатнього рухливого навантаження, то розминання виявляється свого роду пасивною гімнастикою і дещо компенсує її. Розминання широко застосовують при спортивних травмах (для підтримання тонусу мало навантажених м’язів тощо).

• У домашніх умовах розминанню можна навчатися на туго згорнутій ковдрі або іншому м’якому предметі.

Витискання є важливим прийомом у спортивному, гігієнічному і лікувальному масажі. Цей прийом сприяє швидкому протоку крові та лімфи, добре і досить глибоко прогріває м’язову тканину і поліпшує процеси тканинного обміну. Витискання часто застосовують у відновлювальному масажі, а також у лікувальному, якщо необхідно ліквідувати зайву кров і лімфу в травмованій ділянці тіла.

У методичному і технічному плані цей прийом доволі простий. У практиці масажу застосовують такі види витискання: ребром долоні, обхоплюючи одною або двома руками, основою долоні, гребенем кулака, подушечкою великого пальця.

Методичні рекомендації щодо витискання:

· Витискання завжди виконується повільно.

· Під час витискання масажовані м’язи мають бути максимально розслабленими, що досягається відповідним вихідним положенням.

· Для посилення дії прийому масажу його виконують із навантаженням.

· Сила тиску на тканини залежить від м’язової маси: чим вона більша, тим сильнішим має бути тиск.

· Тиск на тканини не повинен викликати больових відчуттів.

·

5. Допоміжні прийоми самомасажу

Ударні прийоми сприяють посиленому припливу крові до масажованої ділянки, а завдяки цьому і поліпшенню живлення тканин.

Подразнюючи м’язові волокна, ударні прийоми збільшують скорочувальну силу м’язів, є сильним механічним подразником, підвищують тонус м’язів, посилюють діяльність нервової системи. При енергійних ударах ЦНС збуджується, судини розширюються, місцева температура підвищується. Ударні прийоми виконують на розслаблених великих групах м’язів. На стомлених м’язах після великих фізичних навантажень ударні прийоми застосовувати не можна.

Під час постукування пальці зігнуті майже під прямим кутом, кисті, зціплені у кулак, повернуто усередину (займають середнє положення між супінацією і пронацією) на відстані 3 – 5 см одна від одної. Удар наносять злегка відведеним мізинцем. Постукування здійснюють як двома руками, так і однією. У ряді випадків постукування виконують подушечками одного або чотирьох пальців або пустим кулаком.

Рубання виконують витягнутою кистю, пальці розслаблені та розведені. Рубаючі рухи здійснюють мізинцем, інші пальці змикаються, чим посилюють ефект прийому. Рубання проводиться вздовж м’язових волокон. При м’язовій атрофії, в’ялому паралічі, коли потрібно викликати скорочення м’язу, рубання виконують поперек м’язу. У ході нанесення удару відстань між кистями має бути 3 – 5 см. Руки повинні рухатись швидко, ритмічно. Частота нанесення ударів повинна бути від 120 ударів на хвилину і більше. Сила ударів визначається кількістю важелів, що беруть участь у русі, легкі удари здійснює лише кисть, енергійні – кисть і передпліччя або всі три важелі, тобто вся рука [11; 37].

Виконуючи поплескування, пальці стискають у кулак, як при постукуванні. Кисть повернута долонею донизу. Між пальцями і долонею має бути простір, така повітряна подушка пом’якшує удари. Методика проведення поплескування аналогічна методиці проведення постукування.

Рухи, що належать до допоміжних прийомів, знайшли широке застосування у гігієнічному, спортивному і лікувальному видах масажу. Рухи поліпшують крово- і лімфообіг у ділянці суглоба, а також секрецію синовіальної рідини. Вони позитивно впливають на опорно-руховий апарат.

Усі рухи умовно поділяють на активні, пасивні і рухи з опором.

Активні рухи здійснюють посиленням волі, не докладаючи зовнішньої сили (наприклад, пацієнт із положення лежачи на спині згинає ногу в колінному суглобі).

Активні рухи мають великий вплив на м’язи, зв’язково-суглобовий апарат, а також на загальний стан організму. Їх застосовують, коли необхідно активізувати діяльність центральної або периферичної нервової системи, зміцнити ослаблений м’язовий апарат після спортивних травм і захворювань. Активні рухи повинні проводитись перед масажем.

Пасивні рухи виконують під впливом зовнішньої сили (наприклад, можна рухами зігнути ногу в колінному суглобі). Їх виконують після глибокого масажу м’язів і суглобів. Пацієнт має бути максимально розслабленим і займати зручне положення.

Перед тим, як приступити до проведення пасивних рухів, масажист має за допомогою активних рухів визначити амплітуду в суглобі. Рухи виконують поволі, з поступовим доведенням амплітуди до максимальної. Забороняється виконувати їх різко, грубо і застосовувати зайву силу. Критерієм сили, що застосовується, є незначне больове відчуття у м’язі чи суглобі. Суглоби і м’язи мають бути попередньо підготовленими за допомогою прийомів (відповідно) розтирання і розминання (вище і нижче суглоба). Пасивні рухи успішно застосовують при лікуванні тугорухливості суглобів (після пошкоджень і хірургічних втручань), скороченнях зв’язкового апарату, м’язових контрактурах, відкладенні солей. Під впливом пасивних рухів швидше ліквідуються ексудати, розсмоктуються крововиливи, збуджується скорочувальна функція м’язових волокон, відвертаючи утворення патологічних змін під впливом тривалого спокою, поліпшується еластичність м’язів тощо.

Спрямованість і амплітуда рухів визначається формою суглобів, а також завданням масажиста (попередній масаж, тренувальний, при травмах).

Рухи з опором – це рухи, при яких м’язи і зв’язковий апарат переборюють опір з боку масажиста (коли рух виконує масажист) або самого масажованого. За допомогою рухів із опором можна дозувати навантаження і вправляти кожну м’язову групу, що відіграє значну роль у практиці спортивного масажу (попереднього) і лікувального. Опір має відповідати силі м’язу під час його скорочення, тому спочатку рух має бути слабким, потім посилюватися, а наприкінці знову послаблюватися.

Якщо рухи виконують для того, щоб зробити на м’язах тренувальний ефект, їх необхідно чергувати з прийомами розминання. До струшуючих прийомів відносять потрушування, струшування і валяння.

Потрушування застосовують після розминання і між розминанням. Воно сприяє кращому відтоку крові і лімфи, рівномірному розподілу міжтканинної рідини, діє заспокійливо на центральну нервову систему, розслаблює м’язи та знімає напруження [7; 9; 37].

Методика і техніка виконання цього прийому прості: м’яз потрушується мізинцем і великим пальцем руки, інші пальці при цьому ледь підняті. Струшуючих рухів досягають швидким коливанням кисті, яку масажист зсовує у бік то мізинця, то великого пальця. Частота цих рухів повинна дорівнювати 12–15 на секунду. Масажований м’яз треба розслабити до масимума. Рука масажиста має бути розслабленою – тоді струшуючі рухи можна буде виконувати тільки кистю і передпліччям, без участі плеча.

Струшування за своїм фізіологічним впливом на організм аналогічне потрушуванню. Струшування здійснюють на кінцівках після виконання всіх прийомів, тобто наприкінці сеансу масажу.

Валяння являє собою щось середнє між потрушуванням і розминанням. Якщо його виконувати у швидкому темпі, воно за фізіологічним впливом буде нагадувати потрушування, якщо ж у повільному – буде виконувати роль м’якого розминання. Валяння застосовують лише на плечі та стегні.

Вібрацію виконують руками або спеціальним апаратом. Суть ручної вібрації полягає у передачі масажованій частині тіла коливальних рухів максимальної частоти, котру здійснюють кінчиками одного, двох або всіх пальців, а в деяких випадках долонею або кулаком. Вібрацію переважно провадять за ходом нервових стовбурів.

Здійснюючи вібрацію одним або двома пальцями, масажист ставить їх перпендикулярно до масажованої ділянки або кладе горизонтально. На великих групах м’язів вібрацію виконують усіма пальцями, стиснутими у кулак, або долонею. Вона може бути безперервною або переривчастою.

Фізіологічний вплив вібрації доволі різноманітний і залежить від частоти, амплітуди і тривалості коливальних рухів. Під впливом вібрації посилюються обмінні та регенеративні процеси, помітний приплив артеріальної крові до вібруючої ділянки, поліпшується живлення тканин, скорочуються строки утворення кісткової мозолі при переломах, знижується збудливість нервово-м’язового апарату, знижується артеріальний тиск крові, посилюється моторна функція шлунка і кишковика тощо. Вібрація знімає втому, прискорює відновлювальні процеси в тканинах [12; 37].




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-13; Просмотров: 6968; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.