Теплові пояси та групи рослин за вимогами до тепла

ІІ

Тепло по земній поверхні розподіляється нерівномірно. В цілому температура знижується в напрямку від екватора до полюсів. На земній кулі виділяють п’ять теплових зон (поясів):

1. Екваторіальний – тут протягом року спостерігається майже рівномірний хід температури, середньомісячні температури лежать в межах 24 – 28⁰

2. Тропічний – він знаходиться поблизу двох тропіків, річні амплітуди збільшуються, але зима ще без морозна, або з дуже різкими морозами

3. Субтропічний або помірно – теплий – амплітуди температури значні, морози взимку бувають часто, але звичайно вночі і несильні, цій зоні належать місця з найвищими температурами повітря. Долина смерті в Каліфорнії: температура в затінку 55,6⁰С.

4. Помірний – тут чітко виражений холодний період року, причому його тривалість збільшується в напрямку до півночі та в міру віддалення від морів углиб континентів

5. Полярний – тут більшу частину року температура нижче нуля, середні температури найтепліших місць меше 10⁰С

За вимогами до тепла розрізняють наступні екологічні групи рослин:

1. Термофільні або мегатермні – мегатермофіти (теплолюбні) оптимум їх життєдіяльності лежить в області підвищених температур. Вони мешкають в областях екваторіального, тропічного і субтропічного клімату, в помірній зоні – в дуже прогрітих місцезростаннях.

2. Кріофільні або мікротермні (холодолюбні) для них оптимальними є низькі температури, зустрічаються такі рослини в холодному кліматі та в помірно – холодному. Зберігають життєдіяльність при температурі – 10 – 12⁰С

3. Мезофільні рослини – мезотермофіти – проміжна перехідна група: рослни помірно - теплого клімату, чутливі до морозу.

На земній кулі, крім центрального арктичного району, річні суми радіаційного балансу (РБ) позитивні (в областях ЦАБ близькі до 0)

Місячні показники РБ в помірних та високих широтах від’ємні тільки в зимовий час. При цьому період з від’ємними показниками РБ закономірно зростає від екватора до полюсів. Значною мірою на РБ впливають умови зволоження, хмарність та інші фактори. Тепловий обмін біля поверхні Землі вдень відбувається шляхом інсоляції (приплив сонячної радіації на земну поверхню), а вночі за рахунок випромінювання. Нічне вихолоджування це наслідок випромінення тепла земною поверхнею. Спочатку знижується температура ґрунту, а потім приземного шару повітря. Найбільші витрати тепла і найменша температура повітря відзначаються біля поверхні ґрунту. Ще складніші зміни відбуваються, коли грунт покритий рослинністю. Саме рослинний покрив визначає температуру і вологість ґрунту. Навіть низькорослі дерева, вкриті листям, затримують і поглинають тепло. Він до деякої міри знижує вкрай високі температури опівдні і завдяки цьому згладжуються коливання температури ґрунту.

Вплив рослинного покриву на зміну температури ґрунту і повітря найкраще вивчений на лісовій рослинності.

Показано, що температура ґрунту, глибина і швидкість відтання його навесні, а на півночі і влітку залежить від густоти лісового угрупування. Густі і затіненні лісові угрупування пропускають менше тепла до земної поверхні. Крім того густі лісові угрупування затримують на кронах більше снігу, на ґрунті його шар менший (особливо це спостерігається в темнохвойних лісах), тому грунт більше промерзає і повільніше відтає.

Інший приклад: Відомо, що вдень влітку в лісі прохолодніше і повітря більш вологіше, ніж у полі. Ступінь охолодженості лісового повітря залежить головним чином від типу лісу і вологості ґрунту. Чим вологіший грунт, або густіші лісові угрупування, тим у лісі прохолодніше.

Дата добавления: 2013-12-13