Система органів законодавчої та виконавчої влади України

Державний апарат, принцип розподілу влади і структура державного апарату

Механізм держави як система державних організацій

Для реалізації своїх функцій держава повинна створювати й забезпечувати функціонування різноманітних організацій, які у сукупності утворюють механізм держави.

Механізм держави – це система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.

Механізм держави як система державних організацій має такі ознаки:

1) призначенням системи є забезпечення реального виконання функцій держави;

2) відносини між елементами системи будуються на ієрархічний основі, тобто на безумовній обов'язковості виконання нижчестоящими елементами рішень вищестоящих;

3) елементи системи об'єднуються єдиними принципами побудови та єдиними цілями функціонування;

4) кожен з елементів системи має певну сферу діяльності, відповідну компетенцію і в той же час має чітко визначені зв'язки з іншими елементами системи;

5) система базується на державній формі власності.

Державні організації відповідно з наданими їм повноваженнями й сферами діяльності поділяються на кілька видів, а саме:

а) державні підприємства – державні організації, які забезпечують здійснення функції держави у виробничій сфері і безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ. До них належать державні заводи, фабрики, ремонтні майстерні тощо;

6) державні установи – державні організації, які забезпечують здійснення функції держави у невиробничій сфері, тобто їх діяльність не пов'язана зі створенням матеріальних благ. Сюди входять державні наукові установи та навчальні заклади всіх рівнів, заклади культури, охорони здоров'я та ін.;

в) державні органи – державні організації, які наділені державно-владними повноваженнями й покликані здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві, а тому в межах механізму держави мають повноваження координувати й контролювати діяльність підприємств та установ.

Орган держави уповноважений приймати рішення, котрі в межах території, на яку поширюється компетенція органу, або у сфері суспільних відносин, якими цей орган здійснює державне керівництво, мають загальнообов'язковий характер. Для забезпечення реалізації таких рішень органи держави наділяються правом у передбачених законом випадках застосовувати заходи державного примусу.

Державні підприємства та установи як складові частини системи державних організацій являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від діяльності органів держави, діяльність підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій. Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.

Державні підприємства та установи відрізняються від державних органів тим, що перші не є носіями державної влади. Тому адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, в рамках даного підприємства чи установи і виступає від їх імені, а не від імені держави (як державні органи).

Державний апарат – система органів держави, як державних організацій, наділених правом застосування засобів державного примусу, які контролюють та координують діяльність державних підприємств, установ та організацій.

Державний апарат покликаний здійснювати в суспільстві управлінську діяльність від імені держави і саме для цього органи держави, що його утворюють, наділяються державно-владними повноваженнями.

Державний апарат має ряд ознак, які відрізняють його від інших державних організацій, що входять до складу механізму держави, а саме:

1) органи держави утворюють чітко структуровану систему, елементи якої взаємодіють між собою з метою забезпечення ефективної реалізації функцій держави;

2) кожен орган держави наділений компетенцією (повноваженнями, предметом відання, юридичною відповідальністю), що визначається в нормах права;

3) форми діяльності державного апарату в цілому і кожного з його елементів детально регламентуються приписами нормативно-правових актів;

4) згідно з конституційним принципом поділу влади органи держави поділяються на законодавчі, виконавчі та судові.

Організація та функціонування апарату сучасної демократичної правової держави повинні будуватися на основі ряду принципів, зокрема:

• народовладдя;

• суверенності державної влади;

• законності;

• гуманізму;

• орієнтації всієї діяльності на задоволення інтересів і потреб людини, охорони прав людини і громадянина;

• соціальної справедливості, захисту злагоди і консенсусу в суспільстві;

• організації та здійснення державної влади згідно з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

• систематичного залучення громадських об'єднань до виконання державних функцій;

• забезпечення пріоритету методів переконання та виховання в механізмі реалізації влади.

Орган держави – це особа чи структурована група осіб, які виступають від імені держави й наділені владно-державними повноваженнями, в тому числі правом застосовувати засоби державного примусу, здійснювати державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції.

Наявність у державного органу державно-владних повноважень означає, що він здатний встановлювати обов'язкові правила поведінки й домагатися за допомогою встановлених нормами права засобів їх здійснення. Від кожного державного органу – окремого чи в групі з іншими – значною мірою залежить рівень розвитку та ефективність діяльності державного апарату в цілому.

Органи держави мають загальні та специфічні ознаки. До основних ознак органів держави можна віднести те, що вони:

• створюються в порядку і за процедурою, встановленою нормами права, безпосередньо народом, шляхом виборів або державними органами, що сформовані народом;

• наділені повноваженнями державно-владного характеру;

• здійснюють свої функції від імені держави;

• виконують свої повноваження в установлених нормами права процесуальних формах;

• мають юридично закріплену організаційну структуру, територіальні межі діяльності, спеціальний юридичний акт (закон, положення тощо), що визначає їх місце і роль у державному апараті, а також порядок їх взаємовідносин з іншими державними органами та організаціями.

Наявність повноважень державно-владного характеру є найбільш важливою ознакою державного органу, що забезпечує можливість досить чіткого відмежування державних органів від інших державних організацій (підприємств, установ) та від недержавних органів і організацій.

Державно-владні повноваження органів держави знаходять свій вираз у наступному:

• виданні від імені держави юридично обов'язкових нормативних та індивідуальних актів;

• здійсненні нагляду за точним і неухильним виконанням приписів, передбачених цими актами;

• забезпеченні й захисті цих приписів від порушень шляхом застосування засобів виховання, переконання, стимулювання, а в необхідних випадках – державного примусу.

На основі тих чи інших критеріїв органи держави поділяються на ряд груп.

1) за змістом діяльності органи держави поділяються на:

• законодавчі, до яких належать парламенти держав (у нашій країні це Верховна Рада України);

• виконавчі (Кабінет Міністрів України, міністерства, місцеві органи влади);

• органи правосуддя (від Верховного Суду України до місцевих судів);

2) за місцем у системі державного апарату органи держави бувають:

• первинні, які обираються безпосередньо громадянами країни (Верховна Рада України, Президент України);

• похідні, які створюються первинними органами, а тому їм підконтрольні та підзвітні (Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України тощо);

3) за способами створення:

• виборні – обираються громадянами або іншими суб'єктами (Верховна Рада України);

• призначувані – призначаються іншими органами держави (місцеві державні адміністрації);

4) за персональним складом:

• одноособові. Цей орган держави складається з однієї особи, яка здійснює повноваження органу й одноособово приймає рішення від його імені (Президент України, прокурор та ін.);

• колегіальні. Такий державний орган складається з певної групи осіб, які спільно здійснюють його повноваження. Для прийняття рішення від імені колегіального державного органу необхідно, щоб його підтримала певна кількість (як правило, більше половини) осіб, що входять до його складу (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України).

5) за територією, на яку поширюються повноваження органів держави, вони поділяються на такі:

• загальнодержавні (вищі або центральні), компетенція яких поширюється на всю територію держави (Президент України, Верховний Суд України тощо);

• місцеві (локальні), компетенція яких поширюється на певну частину території держави (районна державна адміністрація та ін.).

6) за часом функціонування:

• постійні, межі функціонування яких у часі законом не визначаються (Верховна Рада України, Президент України, міністерства). Слід мати на увазі, що Конституція України передбачає періодичне оновлення персонального складу цих органів, але не визначає моменту припинення їхньої діяльності як частини державного апарату України. Так, Верховна Рада України функціонує постійно, хоча склад народних депутатів, які її утворюють, переобирається кожні п'ять років;

• тимчасові, строки функціонування яких визначаються в законі (дільничні виборчі комісії, тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України). Ці строки можуть визначатись по-різному. В одних випадках вказуються календарні строки (день, місяць, рік) початку і закінчення функціонування такого органу, в інших – вони створюються на строк, необхідний для здійснення певної діяльності.

У державних органах працюють державні службовці.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 1993 року державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та в їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

При цьому під посадою розуміється визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Службовими (раніше - посадовими) особами вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір або за іншою процедурою, передбаченою нормативно-правовими актами України.

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

• визнані у встановленому порядку недієздатними;

• мають судимість, що є несумісною із заняттям посади;

• у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;

• в інших випадках, встановлених законами України.

Органом управління державною службою в державних органах та їх апараті є Головне управління державної служби України.

Наведене визначення державних органів як державних організацій, які наділені державно-владними повноваженнями й покликані здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві, а тому в межах механізму держави мають повноваження координувати й контролювати діяльність підприємств і установ, характеризує місце і роль органів держави в системі державних організацій, які в сукупності утворюють державний апарат.

Україна є унітарною державою. Адміністративно-територіальними одиницями України є: область, район, місто, селище, село.

Особливий статус має Автономна Республіка Крим, яка є невід’ємною складовою частиною України.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається відповідними законами України.

За державним режимом Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Конституційний лад України будується за принципом пріоритету прав і свобод людини і громадянина.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

За Конституцією України 1996 р. єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада.

Конституційний склад Верховної Ради становить 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Вибори до Верховної Ради здійснюються на підставі Закону «Про вибори народних депутатів України».

Верховна Рада правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання, не віднесені до компетенції органів виконавчої або судової влади.

Порядок роботи Верховної Ради України визначається її Регламентом. Верховна Рада України працює сесійно.

Верховна Рада обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, який веде засідання парламенту; організовує підготовку питань для розгляду на засіданнях Верховної Ради України; підписує акти, прийняті Верховною Радою; представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади іноземних держав; організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Верховна Рада України затверджує перелік комітетів, які здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, що виносяться на розгляд Верховної Ради.

Повноваження Верховної Ради визначені ст. 85 Конституції України.

Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від свого конституційного складу.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України є ланкою, що зв’язує законодавчу і виконавчу владу. Президентом України може бути громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два терміни підряд.

Повноваження Президента визначені ст.106 Конституції України. Президент України може бути усунутий з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження.

Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який відповідальний перед Верховною Радою і Президентом України, підконтрольний та підзвітний Верховній Раді України. Очолює Кабінет Міністрів Прем’єр – міністр України.

Повноваження Кабінету Міністрів передбачені ст.116 Конституції України.

За Конституцією Кабінет міністрів України об’єднує і направляє роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Управління окремими областями і сферами життя республіки здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Схема організації центральних органів виконавчої влади України до адміністративної реформи 2010 року була такою [2]:

1) міністерства (всього – 19 ), керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України:

– Міністерство аграрної політики України;

– Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України;

– Міністерство внутрішніх справ України;

– Міністерство вугільної промисловості України;

– Міністерство економіки України;

– Міністерство закордонних справ України;

– Міністерство культури і туризму України;

– Міністерство оборони України;

– Міністерство освіти і науки України;

– Міністерство охорони здоров'я України;

– Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

– Міністерство палива та енергетики України;

– Міністерство праці та соціальної політики України;

– Міністерство промислової політики України;

– Міністерство транспорту та зв'язку України;

– Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

– Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту;

– Міністерство фінансів України;

– Міністерство юстиції України;

2) державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України (12):

– Вища атестаційна комісія України;

– Головне контрольно-ревізійне управління України;

– Державна служба автомобільних доріг України;

– Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації;

– Державний комітет архівів України;

– Державний комітет лісового господарства України;

– Державний комітет телебачення і радіомовлення України;

– Державний комітет України з державного матеріального резерву;

– Державний комітет України по водному господарству;

– Державний комітет України по земельних ресурсах;

– Державний комітет України у справах національностей та міграції;

– Пенсійний фонд України;

3) центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (19):

– Адміністрація Державної прикордонної служби України;

– Головне управління державної служби України;

– Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

– Державна митна служба України;

– Державна податкова адміністрація України;

– Державна служба експортного контролю України;

– Державна судова адміністрація України;

– Державний департамент України з питань виконання покарань;

– Державне агентство України з інвестицій та інновацій;

– Державний комітет статистики України;

– Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

– Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;

– Державний комітет фінансового моніторингу України;

– Державний комітет ядерного регулювання України;

– Міністерство економіки України;

– Національна комісія з питань регулювання зв'язку України;

– Національна комісія регулювання електроенергетики України;

– Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів

– Національне космічне агентство України.

Згідно з Указом Президента від 9 грудня 2010 року № 1085 в Україні запроваджено таку схему організації центральних органів виконавчої влади:

1. Міністерства (16):

– Міністерство аграрної політики та продовольства України;

– Міністерство внутрішніх справ України;

– Міністерство екології та природних ресурсів України;

– Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

– Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

– Міністерство закордонних справ України;

– Міністерство інфраструктури України;

– Міністерство культури України;

– Міністерство надзвичайних ситуацій України;

– Міністерство оборони України;

– Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

– Міністерство охорони здоров'я України;

– Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

– Міністерство соціальної політики України;

– Міністерство фінансів України;

– Міністерство юстиції України.

Дата добавления: 2013-12-13