Розвиток жіночого костюма в 1915-1925 роках

Рис. 11.5

Рис. 11.3 Рис.11.4

Рис. 11. 2

Рис. 11.1

Дорогі текучі тканини модерну орнаментувалися стилізованими формами кучерявих, екзотичних, болотних рослин, водоростей, раковин, медуз, внутрішньою будовою квітів і листів. Візерунок розташовувався асиметрично (рис.11.2).

Колірна гама будувалася на помірних приглушених тонах: глибокі гранатові, темно-зелені, тютюнові, бронзовий, численні відтінки сірого, ніжно-блакитного і рожевого.

Вигнуті лінії s-подібного силуету підкреслюються асиметричним розташуванням обробки, драпіруваннями на ліфі та спідниці. Декоративне рішення костюма здійснюється шляхом зіставлення фактур матеріалів (оксамиту, атласу, шифону, дорогого хутра), вишуканих колірних сполучень (синього із зеленим, жовтого із зеленим, сірого з рожевим), широкого застосування мережив і вишивки великого малюнка шовком, бісером, дорогоцінними каменями. Крій спідниць - в основному кльош.

Костюм доповнюють капелюхи величезних розмірів, прикрашені квітами, бантами, пір'ям, а також пишні зачіски.

На рис. 11.3 показане плаття, створене відомою фірмою Лаферьер.

Моделі плаття з більше простих і дешевих тканин, стриманих і строгих форм створює відомий кутюр'є Редферн. Він пропонує новий тип костюма-тайер, що складається із блузки, спідниці і жакета (рис. 11.4).

Завдяки кількості драпірувань, що збільшується, силует здобуває більше м'які і рівні обриси грудей і талії. У моделях кутюр'є Жанни Ланвен корсет зберігається, але не деформує фігуру.

Значний вплив на костюм періоду зробили гастролі в Парижу російської балетної трупи Дягілєва, що вразила французів не тільки майстерністю виконання, але і дивною декоративністю костюмів художника Бакста, що використовував античні, східні, половецькі мотиви. Яскраві фарби цих костюмів зазвучали в нових модних кольрах: жовтогарячому, лимонно-жовтому, червоному, ліловому. Їх експресивні художні форми, виразні лінії позначилися в новій пропозиції моди - плаття "реформ", що визволили жінку від корсета. Протягом усього XІХ ст. художники, лікарі, гигиєністи відстоювали ідею звільнення костюма від корсета. Художником, що зумів першим відбити цю назрілу естетичну потребу, був талановитий і сміливий новатор Поль Пуаре. В 1913 р. він пропонує колекцію суконь-тунік без корсета із гнучким природним силуетом, з високою лінією талії (рис. 5 ліворуч). Його моделі декоративні і виразні за кольором. Замість бляклих тонів і млявих сполучень "модерну" з'являються контрастні яскраві кольори.

Пуаре використовує у своїй колекції античні, східні, російські народні мотиви. В 1911-1912 р. він їздив у Росію та під впливом цієї поїздки створив сукню із суворого полотна "Казань", зимове манто в стилі російської шубки (рис. 11.5 праворуч).

У напруженій обстановці першої світової війни суспільна значимість жінок різко зростає. Замінивши збіглих на фронт чоловіків, вони займаються різноманітною працею - і розумовою, і фізичною. Рівноправність, що підтвердилася не в деклараціях, а в реальному житті, допомагає здійснити важливу реформу костюма, обумовлену образом життя, що змінилося. Це створення практичного одягу, що не стискує рухів, скасування корсетів, укорочення довжини спідниць.

Дата добавления: 2013-12-13