Огляд ключових категорій і положень. Призначення основних компонентів фінансової звітності

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Таблиця 2.4

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс (форма № 1)	Наявність економічних ресурсів, що контро­люються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності і платоспроможності підпри­ємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка і прогнозування змін в економічних ресурсах, що підприємство, імовірно, контролюватиме в майбут­ньому
Звіт про фінан­сові результати (форма № 2)	Доходи, витрати і фінан­сові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка і прогноз прибут­ковості діяльності підпри­ємства, структури доходів і витрат.
Звіт про рух грошових коштів (форма № 3)	Генерування і вико­ристання коштів про­тягом звітного періоду	Оцінка і прогноз операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства
Звіт про власний капітал (форма № 4)	Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка і прогноз змін у власному капіталі
Примітки	Обрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінан­сових звітах, але обов'я­зкова за стандартами бухгалтерського обліку. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її розуміння	Оцінка і прогноз: облікової політики; ризиків, що впли­вають на підприємство; ресурсів і зобов'язань під­приємства; діяльності під­розділів підприємства і т.д.

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу - сукупність інфор­маційних ресурсів і способів їхньої організації, необхідних і придатних для реалізації аналітичних процедур, що забезпечують фінансову діяльність підприємства.

Інформація - зведення, що зменшують невизначеність у тій галузі, до якої вони належать.

Вимоги до інформації: достовірність, своєчасність, необхідна достатність, актуальність, достатня точність.

До складу інформаційного забезпечення фінансового аналізу входять: інфор­мація регулятивно-правового характеру; фінансова інформація нормативно-довідкового характеру; бухгалтерська звітність; статистична фінансова інформація; позаоблікові дані.

Існуюча вітчизняна звітність досить наближена до міжнародних обліко­вих стандартів, проте є ряд відмінностей, які необхідно знати фахівцям, зай­нятим вирішенням проблеми трансформації звітності вітчизняного формату в один із західних.

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користу­вачам узагальненої інформації про фінансовий стан у такому вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

Бухгалтерська звітність є важливим, але не єдиним елементом річного звіту.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що вико­ристовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Користувачі звітності - фізичні і юридичні особи, що використовують інформацію про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Інфляція - процес підвищення загального рівня цін в економіці, що су­проводжується зниженням купівельної спроможності грошей. Відкрита інфляція виявляється в тривалому зростанні цін, прихована - у посиленні товарного дефіциту; перша характерна для ринкової, друга - для централізо­ваної планової економіки.

Позитивний потенціал помірної інфляції полягає в тому, що, знецінюючи гроші, вона стимулює інвестиційний процес.

Гіперінфляція - інфляція, що характеризується винятково високим тем­пом приросту рівня цін. Найбільшу популярність одержали три підходи до встановлення критеріальних значень гіперінфляції:

- темп приросту цін за місяць перевищує 50%;

- темп приросту цін за рік перевищує 100%;

п'ять критеріїв, визначених Комітетом з міжнародних стандартів (International Accounting Standards Committee, IASC). Критерії гіперінфляції IASC:

- для збереження досягнутого рівня добробуту основна частина населен­ня прагне вкладати свої кошти у немонетарні активи (тобто активи, на які інфляція не впливає) або у відносно стабільну іноземну валюту; наявна місцева валюта негайно інвестується для збереження купівельної спромож­ності;

- монетарні активи оцінюються основною частиною населення не в місцевій валюті, а у відносно стабільній іноземній валюті; остання викорис­товується і при оголошенні цін на продукцію і споживчі товари;

- продаж і купівля товарів у кредит здійснюється за цінами, що компен­сує втрату купівельної спроможності грошей, навіть якщо період, на який видано кредит, відносно короткий;

- процентні ставки, заробітна плата і ціни тісно зв'язані з індексом цін, тобто індексуються відповідно до темпу інфляції;

- кумулятивний темп інфляції за трирічний період наближається до 100% чи перевищує цю величину.

Наводячи дані про інфляцію, необхідно завжди вказувати період, до яко­го даний темп інфляції відноситься.

У світовій обліково-аналітичній практиці відомо п'ять підходів до врахування впливу інфляції: а) ігнорувати в обліку; б) робити перерахування щодо стабільної валюти; в) методика оцінки об'єктів бухгалтерського обліку в грошових одиницях однакової купівельної спроможності (General Price Level Accounting, GPL); г) методика переоцінки об'єктів бухгалтерського обліку в поточну вартість (Current Cost Accounting, CCA); д) комбінована ме­тодика.

Монетарні активи - облікові об'єкти, що або знаходяться у формі гро­шей, або будуть оплачені чи отримані у вигляді обговореної суми грошей. Такі об'єкти в силу своєї природи відображуються в обліку і звітності в по­точній грошовій оцінці і не потребують переоцінки, виходячи з довгостроко­вої зміни купівельної спроможності грошової одиниці. До них належать кош­ти в касі і на розрахунковому рахунку, депозити, фінансові вкладення, розра­хунки з дебіторами і кредиторами.

Немонетарні активи - облікові об'єкти, реальна грошова оцінка яких змінюється з часом і зі зміною цін. У силу своєї природи ці об'єкти повинні періодично переоцінюватися. До них належать: основні засоби, нематеріальні активи, виробничі запаси, зобов'язання перед контрагентами, що мають бути погашені товарами чи послугами.

Стрижневе положення методики GRL полягає в тому, що частина загаль­ного приросту авансованого капіталу складається під впливом інфляції, кількісно вираженої в загальному індексі цін. Вона складається з двох час­тин. Перша частина кількісно виражається в приросту власного капіталу на величину, що забезпечує збереження його сукупної купівельної спромож­ності. Друга частина являє собою інфляційний прибуток (збиток), зумовлений перевищенням кредиторської заборгованості над монетарними активами.

Стрижневе положення методики ССА полягає в тому, що підприємство практично не піддається впливу інфляції, внаслідок цього власний капітал не перераховується. Весь приріст авансованого капіталу зумовлений винят­ково зміною цін на активи, якими володіє підприємство.

Стрижневе положення комбінованого методу полягає в тому, що підприємство піддається впливу інфляції. Приріст авансованого капіталу під впливом зміни цін складається з двох частин. Перша частина - приріст власного капіталу на величину, яка забезпечує збереження його сукупної купівельної спроможності, що розраховується через загальний індекс цін. Друга частина - інфляційний прибуток, зумовлений зміною цін на активи, якими володіє підприємство, перевищенням кредиторської заборгованості над монетарними активами.

Специфіка фінансових рішень в умовах інфляції:

- ускладнення планування;

- зростаюча потреба в додаткових джерелах фінансування;

- збільшення відсотків по позичках і позиках;

- зниження ролі облігацій господарюючих суб'єктів як джерел довгост­рокового фінансування;

- необхідність диверсифікованості власного інвестиційного портфеля;

- уміння працювати з фінансовою звітністю потенційного контрагента;

- торгові знижки клієнтам як засіб зниження негативного впливу інфляції.

Дата добавления: 2013-12-13