Характеристика осіб, що вчиняють необережні злочини

Численні кримінологічні дослідження необережної злочинності свідчать, що успішна організація і проведення профілактично-вихов­них заходів цієї категорії злочинів багато в чому залежить від того, наскільки повно при цьому враховуються особистісні характеристи­ки осіб, які вчиняють злочини з необережності.

У кримінологічній літературі сьогодні продовжує зберігатися думка, що особи, які вчинили необережні злочини, — це нормальні, соціально-інтегровані особистості, для яких не характерні дефекти правової та моральної свідомості. Вирішальна роль при цьому нада­ється ситуації злочину.

Особистість злочинців, які вчинили злочин з необережності, ви­вчено ще недостатньо. Однак деякі дані дозволяють сумніватися у випадковому чи ситуаційному характері необережних злочинів і є можливість говорити про певні дефекти правової свідомості, що від­різняють злочинців цього роду від осіб, які вчинили злочини навмис­не. У цілому злочинці, які вчинили злочини з необережності, не до­сягають тієї глибини і стійкості деформації правової свідомості, що відзначаються у більшості осіб, які вчинили злочини навмисне, од­нак вони значно відрізняються за цими показниками від законослух­няних громадян. Специфічність дефектів правосвідомості злочинців, які вчинили злочини з необережності, виявляється не стільки в не­гативному ставленні до правових норм узагалі, скільки в незнанні конкретних норм або в несхваленні, небажанні їм підкорятися, або у відсутності готовності дотримуватися загальних і спеціальних норм обережності в діяльності, у якій вони виявили необережність.

У чому ж виявляються особливості особистості злочинців, які вчинили злочини з необережності. По-перше, це їхня соціально-де­мографічна характеристика.

За статевою ознакою в середовищі необережних злочинців пере­важають чоловіки, жінки складають менше 2 %. Основні причини такої статевої диспропорції полягають у тому, що, по-перше, до ана­лізуємо категорії злочинців повною мірою застосовується загаль­ноприйняте в соціологічній та правовій літературі положення про кількісну перевагу чоловічої злочинності над жіночою; і, по-друге, різка статева відмінність необережних злочинців пояснюється ха­рактером вчинених злочинів — більшість необережних злочинів вчиняється у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, де се­ред водіїв транспортних засобів також відчувається стале непропор­ційне співвідношення між жінками та чоловіками. Крім цього, судо­ва, слідча, адміністративна практика свідчать про те, що жінкам-во­діям властива більша дисциплінованість та акуратність. За статис­тичними даними смертність від ДТП з вини чоловіків у 5—6 разів вища, ніж з вини жінок.

Істотну роль в соціально-демографічній характеристиці необе­режних злочинців відіграє їх віковий склад. З ним значною мірою пов'язані психофізіологічні характеристики особистості, характер соціальних зв'язків індивіда, його положення в суспільстві. Тому в Процесі профілактики необережних злочинів завжди необхідно вра­ховувати геронтологічні особливості необережних злочинців, оскіль­ки сприйняття тих або інших профілактично-виховних заходів, передбачення та оцінка критичних ситуацій багато в чому залежать від накопиченого ними життєвого досвіду. З іншого боку, нерідко оцінити поведінку людини можна тільки з урахуванням її віку.

Співставлення різних вікових груп необережних злочинців пока­зує, що переважну більшість (80 %) складають особи віком від 20 до 40 років. Майже кожний другий необережний злочинець має вік від 20 до 30 років (47 %). Особи віком від 18 до 20 років складають всього лише 5,6 %. Це пояснюється, мабуть, тим, що у віці 18—20 років людина ще тільки вступає в трудову діяльність. Надбання спе­ціальності, кваліфікації, відповідного досвіду в професії, вимагають певного часу. Здійснення ж злочинів з необережності переважною більшістю випадків пов'язується з експлуатацією технічних засобів, яка, як вже відмічалося, передбачає наявність певного віку та рівня кваліфікації. З цієї ж причини серед необережних злочинців є незначним відсоток осіб віком понад 55 років — менше 1 %, що пов'язано з невеликим рівнем трудової активності цієї категорії осіб.

Не менш важливою демографічною рисою, що підлягає обов'яз­ковому врахуванню за реалізації профілактичних заходів, є сімей­ний стан необережних злочинців. Сім'я завжди була одним з найсильніших чинників впливу на злочинця. Тому під час нашого дос­лідження враховувалося, чи були необережні злочинці одружені на момент вчинення злочину, чи ні. За нашими даними відсоток необе­режних злочинців, які мали сім'ю на момент вчинення злочину ста­новив 66 %.

З сімейним станом необережних злочинців пов'язано питання наявності постійного місця проживання, відповідь на яке дозволяє робити висновки про наявність у них соціальне корисних зв'язків та можливість їх профілактування. Дослідження показали, що пере­важна більшість необережних злочинців (98,7 %) мають постійне місце проживання.

Важливе значення для соціальної характеристики необережних злочинців має їх рівень освіти, який суттєво впливає на світогляд людини, її інтелектуальний рівень, поведінку. Від неї певною мірою залежить вибір форм і методів індивідуальної профілактики цих осіб. Численні кримінологічні дослідження свідчать, що недоліки в загальноосвітній підготовці осіб, які порушили закон, є одним із кри­міногенних факторів в генезисі їх злочинної поведінки. За рівнем ос­віти більшість необережних злочинців мають неповну середню осві­ту, найменше серед них осіб з вищою освітою.

В прямій залежності від віку необережних злочинців знаходить­ся і така соціально-демографічна ознака, як наявність у них спеці­альності та стажу трудової діяльності. Вказаний зв'язок трудового стажу із загальною характеристикою необережного злочинця вияв­ляється опосередковано. Особи з тривалим трудовим стажем мають досить стійкі соціальне корисні зв'язки з суспільством. Їх особис­тість меншою мірою запущена в соціально-етичному відношенні, ніж І у осіб, які мають невеликий трудовий стаж.

Як показують дослідження, більшість необережних злочинців мають відносно високий рівень професійної підготовки (94 % пра­цювали до засудження за своєю спеціальністю понад 3 роки). Відсо­ток осіб, які мають трудовий стаж понад 8 років, становить 44 %. Найбільша кількість необережних злочинів припадає на осіб, які мають виробничий стаж від 1 до 2 років (32—34 %), і тих, що не мають достатнього професійного досвіду.

Що стосується професійного складу,то значною мірою він зу­мовлений тією обставиною, що практично всі необережні злочинці до засудження мали спеціальність і працювали. Крім того, серед них більш високий відсоток складають робітники і селяни, що можна по­яснити тим, що саме ці люди активно беруть участь в суспільному виробництві, мають справу з технікою, і тому у них більша ймовір­ність порушити правила її експлуатації. Необхідно також враховува­ти і те, що активна трудова діяльність дає можливість придбання особистого автотранспорту, що, своєю чергою, підвищує ймовір­ність здійснення ними злочинів, які пов'язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту.

Другу особливість особистості необережних злочинців складає їх кримінально-правова характеристика. Саме вона значною мірою зумовлює ступінь суспільної небезпеки злочинів і злочинця, харак­теризує риси особистості, які сприяли вчиненню злочину, дозволяє певною мірою судити про перспективи виправлення і перевихован­ня необережних злочинців. До числа ознак, які розглядаються в рамках кримінально-правової характеристики, відносяться: кваліфі­кація злочину; строки покарання; наявність примусового лікування від алкоголізму та наркоманії тощо.

Найбільш значимим показником в кримінально-правовій харак­теристиці є кваліфікація злочину. Вона відображає як ступінь сус­пільної небезпеки, що визначається законом у відношенні до кожно­го виду злочинів, так і ступінь суспільної небезпеки кожного кон­кретного злочину, що встановлюється судом. Дані, що відобража­ють кваліфікацію злочинів, дозволяють судити про поширеність тих чи інших діянь серед певної категорії правопорушників.

На момент дослідження на початку 2000 року в Україні біль­шість необережних злочинців (80 %) відбували покарання за пору­шення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, 12,5 % —занеобережне вбивство, 2,4 % — за нанесення з необережності тяж­кого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, контингент необережних злочинців за кваліфіка­цією вчинених злочинів дуже однорідний, В основному вони відбу­вають покарання за злочини, що пов'язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту.

З кваліфікацією злочину пов'язане питання, чи знаходився не­обережний злочинець на момент вчинення злочину в стані сп'яніння. Дослідження показало, що 56 % осіб, засуджених за зло­чини з необережності, на момент їх вчинення знаходилися в стані сп'яніння.

Іншою, не менш важливою кримінально-правовою ознакою, що характеризує особистість засудженого, є строк покарання. Ця озна­ка встановлюється вироком суду і вказує на ступінь суспільної не­безпеки конкретного злочину та злочинця.

Більше половини обстеженого контингенту необережних зло­чинців в місцях позбавлення волі складають засуджені на строк по­над 2 років. Взагалі, для цієї категорії злочинців не характерні ко­роткі строки позбавлення волі (до 1 року — 5 %). У основної маси засуджених строк коливався від 2 до 5 років — 63 %. Досить незначна частина була засуджена на строк понад 5 років — всього 4 %.

Однією з кримінально-правових ознак, які характеризують осо­бистість засудженого, є наявність додаткової міри покарання. Серед осіб, які вчинили необережні злочини, понад 60 % були додатково позбавлені права керування автомототранспортними засобами, ос­кільки більшість з них засуджені саме за вчинення дорожньо-транс­портних злочинів.

Третьою особливістю особистості необережних злочинців є їх морально-психологічна характеристика. Виявлення негативних властивостей особистості дозволяє визначити для належної органі­зації профілактичної діяльності соціальні потреби, ціннісні орієнта­ції, що лежать в їхній основі. Аналіз морально-психологічних влас­тивостей засуджених за дорожньо-транспортні злочини показав на­ступне: безтурботність, легковажність стали причиною злочинів у 64 % засуджених; зайва самовпевненість — у 90 %; невміння пра­вильно оцінити ситуацію — у 43 %; явна необережність — у 4,4 %.

Типовими для характеристики особистості необережних злочин­ців є егоїзм, байдужність до соціальних наслідків своїх рішень і дій (якщо вони уявляються особі вигідними або зручними), ставлення до правил експлуатації джерел підвищеної небезпеки як до формаль­ності. Тому необережні злочини не можна розглядати як результат нераціональних дій у складній ситуації. Звичайно, певна частина не­обережних злочинів пов'язана з недоліками професійної підготовки, малим досвідом, але не менше 55—60 % порушень відбуваються ус­відомлено, у звичайній, а не екстремальній ситуації.

Варто відмітити, що 75 % усіх необережних злочинів відбува­ються через самовпевненість. Власне кажучи, механізм самовпевненої поведінки близький до навмисного, оскільки особа усвідомлює сам факт порушення норм обережності. Дефекти правових устано­вок і орієнтації осіб, які вчинили необережні злочини, виявляються й у мотивах і меті поведінки, причому значимих — як за вико­ристання транспортних засобів, так і за порушення правил безпеки руху.

У літературі висловлювалася думка, що в необережних злочинах порочні не стільки цілі, скільки засоби їхнього досягнення. Однак подальші дослідження знайшли значні дефекти у мотивах і цілях ви­користання транспортних засобів, обумовлені зневажливим став­ленням до правових норм, що регулюють використання транспорту, охорону державних, суспільних, приватних інтересів та прав осо­бистості. У цілому соціально-дефектна мотивація використання транспортних засобів, яка призвела до кримінальних наслідків, зуст­річалася за вчинення кожного третього дорожньо-транспортного злочину. Характерно, що за самовпевненості подібна мотивація від­значалася у 9 разів частіше, ніж за недбалості.

Особливу, специфічну для необережної поведінки групу мотивів складає розрахунок на ті чи інші обставини, що, на думку суб'єкта, можуть запобігти можливій шкоді його дій. Ці мотиви по-різному ха­рактеризують особистість злочинців. Так, серед осіб, що вчинили ДТП за самовпевненості, 2/3 орієнтувалися переважно на зовнішні обставини (сподівалися, що несправна автомашина не підведе; роз­раховували, що перешкод рухові не буде і нічого не трапиться; ду­мали, що інші учасники руху уступлять їм дорогу, зреагують на сиг­нал, самі встигнуть ужити заходів безпеки і т. п.). Ці мотиви можна пов'язати з проявом зневаги до безпеки інших осіб, перекладанням, власне кажучи, на них турботи про власне життя і здоров'я, а та­кож певною мірою і з розрахунком на власну невразливість. Під­твердженням сказаному можуть служити, зокрема, дані про те, що 3/5 обстежених осіб, які вчинили необережні злочини деяких видів, пов'язаних із професійною діяльністю, раніше вже допускали ^\ подібні порушення правил обережності. Показово і те, що в значній частині випадків необережні злочини вчиняються у нетверезому стані; наприклад, понад третина необережних вбивств. У ДТП із вини водіїв у нетверезому стані гине майже п'ята частина від усіх за­гиблих у дорожніх подіях.

Треба мати на увазі, що зрушення і деформація морально-психо­логічних властивостей особистості необережних злочинців відбува­ються в умовах регресу морального стану суспільства. Чим глибше суспільство уражене аморальністю, тим вища злочинність, і, навпа­ки. Зростання необережної злочинності за цих умов стає закономір­ністю.

Виявлення та вивчення негативних властивостей особистості необережних злочинців дозволить визначити соціальні потреби та ціннісні орієнтації для належної організації профілактичної діяльності.

Дата добавления: 2013-12-13