Узагальнення та практичні поради

1. Багато людей, у тому числі деякі медики, розуміють сутність неврозів як прояв слабкої волі, бажання “грати на публіку”, установчу поведінку і небажання налагодити адекватні соціально-трудові стосунки. Насправді це не так. Хворі на невроз страждають від захворювання. Вони потребують тривалого комплексного лікування з обов’язковим проведенням психотерапевтичної корекції.

2. Будь-яке захворювання викликає у хворого стан емоційного стресу різного ступеня вираженості. Практично завжди хвороба викликає ситуаційну реакцію і невроз тривожного очікування. Ці стани призводять до структурної перебудови особистості з переважанням компоненту “дитина”, що описано в розділі “Соматичні порушення психіки”. В сфері мислення хворих збільшується питома вага афективної логіки. Слід пам’ятати, що хвора людина - це інша особистість, порівняно із здоровою, і ставлення до неї повинно бути особливим.

3. Зневажливе або іронічне ставлення до хворих на невроз недопустиме. Разом із тим, не варто приділяти надмірну увагу хворим, надто часто оглядати їх. Така тактика може дати зворотний ефект: хворий буде впенений у тому, що у нього є тяжке небезпечне захворювання.

4. У багатьох хворих з функціональними порушеннями психіки змінюється суб’єктивне відчуття нічного сну. Вони 1-2 рази за ніч прокидаються, а потім знову засинають. В цей час вони обдумують різноманітні проблеми, пов’язані із своєю хворобою. Цей час суб’єктивно тягнеться довго і хворому здається, що він не спав всю ніч. В такому випадку хворий буде вимагати від лікаря призначення снодійних засобів. Медична чергова сестра повинна перевірити особливості сну хворого. Нерідко дійсний стан хворого вимагає застосування не снодійних препаратів, а психотерапевтичного впливу на психічний стан. Зловживання снодійними може призвести до токсикоманії.

5. Якщо у хворого розвинувся серцевий напад або виражені вегетативні розлади, необхідно терміново викликати лікаря для екстерної допомоги. Доки не буде купірований больовий синдром або вегетативні розлади, застосування “відволікаючих” заходів практично не допоможе.

6. У разі виникнення нападу у хворого на істерію йому потрібно дати безпечний заспокійливий препарат (наприклад, настойку кореня валеріани) і залишити хворого наодинці. Сторонніх глядачів (інших хворих, відвідувачів) необхідно попросити вийти. Потрібно пам’ятати: чим довше будеш біля хворого, тим триваліший напад істерики. До нього необхідно викликати лікаря.

7. Якщо є підстави запідозрити, що хворий агравує або симулює свій стан, не слід повідомляти про це хворому, а зробити відповідний запис і доповісти лікареві.

8. Хворі з ймовірно безнадійним прогнозом (при захворюваннях на злоякісні пухлинами, ВІЧ-інфекцію, важкі форми променевої хвороби тощо), які знають свій діагноз, схильні до суїцидальних тенденцій. Тому до них потрібна посилена увага для збереження медичної таємниці і профілактики самогубств.

9. При розвитку реактивного психозу біля хворого необхідно встановити індивідуальний пост і викликати лікаря.

Питання для самоконтролю:

Класифікація функціональних перехідних розладів психіки.

Сутність і клініка ситуаційних реакцій та неврозу тривожного очікування.

Клінічна картина реакції паніки.

Основні психологічні типи реагування хворого на свою хворобу.

Причини неврозів, їх класифікація.

Клінічна картина неврастенії.

Клінічна картина неврозу настирливих станів і психастенічного неврозу.

Клінічна картина істерії. Тактика при істеричному нападі.

Клінічна картина тривожного розладу у зв’язку з розлукою в дитячому віці.

Тактика при психогенному знепритомленні.

Сутність невротичного розвитку особистості.

Класифікація системних і органних неврозів.

Які вірогідні ознаки схильності до невротичного відреагування

Клінічні форми реактивних психозів.

Посттравматичний стресовий розлад.

Дата добавления: 2013-12-13