Функціональна та виробнича стратегії

Функціональну стратегію розробляють для окремого підроз­ділу чи функціонального напряму окремого підприємства. Прикла­дами такої стратегії є стратегії маркетингу, фінансів, управління кадрами тощо. Функціональна стратегія є вужчою, ніж ділова стра­тегія. Водночас вона складається з конкретніших заходів, спрямо­ваних на досягнення цілей окремих підрозділів або розвитку функціональних напрямів організації.

Роль функціональної стратегії полягає в підтримці загальної ділової стратегії і конкурентоспроможності компанії. Крім цього, значення функціональної стратегії полягає в створенні управ­лінських орієнтирів для досягнення накреслених функціональних цілей фірми. Отже, функціональна стратегія у виробництві - це план виробництва, що містить необхідні заходи для підтримки ділової стратегії і досягнення виробничих цілей і місії компанії.

Якщо керівники функціональних напрямів проводять свою стратегію незалежно один від одного чи від керівника господарсь­кого підрозділу, то це може призвести до появи некоординованих чи конфліктних стратегій. Інакше: скоординовані і взаємодоповнювальні стратегії необхідні для успішної реалізації ділової стратегії. Ці стратегії, як і мета, повинні бути взаємопідтримуючими. Прос­тіше кажучи, маркетингова стратегія, виробнича стратегія, фінансова стратегія і стратегія роботи з персоналом повинні бути взаємопов'язаними між собою, а не тільки переслідувати свої досить вузькі цілі. Координацію функціональних стратегій краще здійсню­вати на стадії обговорення. Якщо нескоординовані функціональні стратегії передають керівництву для остаточного схвалення, то обов'язок керівника — визначити невідповідність і усунути їх.

Виробнича (операційна) стратегія. Ця стратегія належить до ще конкретніших стратегічних ініціатив і підходів у керівництві ключовими центрами розподілу під час розв'язання щоденних оперативних завдань, що мають стратегічну важливість (рекламні кампанії, закупівля сировини, керування запасами, профілактичний ремонт, транспортування).

Виробничі стратегії, незважаючи на менший масштаб порів­няно зі стратегіями вищого рівня, доповнюють і завершують загаль­ний бізнес-план роботи компанії.

Головну відповідальність за розроблення цього типу стратегій несуть керівники середньої ланки, виробничі (лінійні) менеджери, пропозиції яких повинні бути розглянуті і прийняті вищепоставленим керівництвом.

Незважаючи на те, що операційна стратегія є нижчим рівнем (основою піраміди) розроблення стратегії корпорації, її важливість не повинна бути применшена. Наприклад, провал одного виробни­чого підрозділу під час реалізації стратегічних завдань з досягнення заданого обсягу виробництва, рівня собівартості продукції і якості може знизити показники всієї компанії з продажу і одержання прибутку і внести сум'яття в загальні стратегічні дії із створення позитивного образу фірми в очах клієнтів.

Не можна применшувати важливість стратегічних дій, прий­нятих на тому чи іншому управлінському рівні. Менеджери середньої ланки керування - складова частина команди з розроблення стратегії корпорації. Тому багато виробничих ланок мають стратегічно важливі для всієї корпорації завдання, оскільки необхідно мати стратегічні плани на місцях, щоб досягти мети всієї компанії. Регіональному менеджеру (за роззосередженого виробництва) необхідна стратегія, адаптована до особливостей ситуації в регіоні і мети, що є перед ним.

Дата добавления: 2013-12-13