Показники стійкості геосистем

Комплекс показників стійкості грунтується на понятті відмови геосистеми. Під нею розуміють подію, що полягає у виході геосистеми з заданої області станів. Відповідно до змінної, що вийшла за межі діапазону своїх нормальних або допустимих значень, виділяються різні види відмов, наприклад, «галоморфізація геосистеми» (якщо вміст солей перевищить токсичні межі), «гідроморфізація геосистем» (якщо рівень ґрунтових вод піднявся вище критичної глибини його залягання), «дегуміфікація грунту» (якщо вміст гумусу стане меншим деякого встановленого значення) тощо.

Показники інертності. Важливим показником цієї форми інтенсивності є ймовірність виникнення відмов за визначений час. Інертність геосистеми в деякий момент часу оцінюється показником інтенсивності відмов у визначений час. Інтенсивність відмов означає ймовірність того, що вгеосистемі виникне відмова в момент визначеного часу, якщо до цього вона не відбулася. За цим показником визначається характер зміни інертності геосистеми з часом, зокрема визначаються періоди, коли стійкість геосистем найменша.

При вирішенні багатьох завдань необхідно знати оцінку середнього часу функціонування геосистеми до виникнення відмови. З цією оцінкою, зокрема, пов'язане визначення безпечної тривалості певного антропогенного впливу та періодичності проведення профілактичних заходів (промивань зрошуваних геосистем від солей, плантажної оранки тощо).

Показники відновлюваності геосистеми: ймовірність відновлення геосистеми за визначений час після відмови, інтенсивність відновлення у даний момент часу, а також середній час відновлення геосистеми після відмови.

Інертність та відновлюваність характеризують стійкість геосистеми відносно деякої однієї її області станів. Таку стійкість часто називають локальною.

Показники пластичності. Пластичність можна оцінити ймовірністю того, що протягом визначеного часу геосистема буде здійснювати переходи лише між областями станів, що належать до одного інваріанта. Це можна оцінити лише орієнтовно за посередніми ознаками. Однією з таких ознак є різноманітність геосистеми - в загальному випадку пластичність геосистеми тим вища, чим більше в ній областей станів та чим рівноймовірніші переходи між ними. Виходячи з цього, як посередні оцінки пластичності можна використовувати теоретико-інформаційні (ентропійні) показники.

Інертність геосистеми з часом переважно зменшується (чим більший інтервал часу, тим більша ймовірність відмови). Це пояснюється постійною або періодичною дією антропогенних факторів.

У багатьох випадках ефективні методи оцінювання стійкості за моделлю «навантаження — опір». Щодо геосистем, то суть її така. Стан геосистеми визначається співвідношенням двох «узагальнених» факторів - навантаженням, яке намагається зруйнувати геосистему та опору цьому навантаженню. Якщо навантаження більше опору, виникає відмова геосистеми.

Дата добавления: 2013-12-13