Природно-сільськогосподарське районування території

Якість земель на території України неоднорідна, вона є результатом впливу багатьох факторів: клімат, рельєф, ґрунти та інші. В зв'язку з цим для обліку природних і економічних умов необхідно проводити районування території.

Природно-сільськогосподарське районування служить основою для спеціалізованого районування і проводиться в межах окремо взятої області. Для землеустрою це є основне районування. Основними одиницями районування є:

– природно-сільськогосподарські пояси;

– природно-сільськогосподарська зона. Вона характеризується певним балансом тепла, вологи, ґрунтотворними умовами. Кожна природна зона має свої особливості ведення сільськогосподарського виробництва;

– в межах зон виділяють природно-сільськогосподарські провінції;

– в межах провінцій виділяють природно-сільськогосподарські округи;

– природно-сільськогосподарські зони, провінції і округи потребують більш детального районування, а тому наступним елементом районування є виділення природно-сільськогосподарських агроґрунтових районів.

На території Рівненської області виділено 10 таких районів, які ще називаються земельно-оціночними районами. Для виділених районів характерна повна різновидність атрокліматичних, геоморфологічних, ґрунтових та інших умов. Ці умови впливають на спеціалізацію сільськогосподарського виробництва і відповідно на землевпорядні заходи.

Такими районами є: Зарічненський, Володимирецький, Костопільсько-Сарненський, Червоноармійський, Башарівсько-Вербський, Плосківсько-Будеразський, Старосільський, Рокитнівський, Рівненський, Корецький.

1. Кадастрові одиниці

Територія України, як об’єкт державного земельного кадастру, поділяється на окремі кадастрові одиниці, що забезпечує досить ефективне ведення земельно-кадастрової діяльності в цілому та виконання окремих кадастрових робіт.

Система поділу території на земельно-кадастрові одиниці відповідає існуючій системі адміністративно-територіального устрою. Основними кадастровими одиницями цієї системи є:

- кадастровий регіон (об’єкт адміністративно-територіального устрою); використовується тільки один раз для визначення зовнішніх меж земель населеного пункту чи земель сільської (селищної) ради, після чого означена територія поділяється на кадастрові зони, кадастрові квартали і так далі.

- кадастрова зона;

- кадастровий квартал;

- земельна ділянка;

- об’єкт нерухомого майна.

Земельна ділянка з встановленими межами, певним місцем розташування, визначеними правами щодо неї та унікальним кадастровим номером є основною одиницею даної системи поділу території на кадастрові одиниці.

На сьогоднішній день при веденні ДЗК фактично відмовились від такого поняття як “землі взагалі” і здійснено перехід до первинного обліку всіх земельних ділянок в межах України.

Таким чином, земельний кадастр базується на первинному обліку земельних ділянок із зазначенням їх кадастрових номерів, а вся інша інформація в т. ч. і статистична звітність, є похідною від кадастрової інформації первинного обліку.

Дата добавления: 2013-12-13