Обумовленість (чинники) аутопластичної картини хвороби

1. Характер хвороби: гостра чи хронічна, чи є сильний біль, порушення рухливості, неприємні косметичні симптоми, «соціальне несприйняття» хвороби, яка допомога потрібна тощо.

2. Обставини, за яких перебігає хвороба:

а) проблеми і невпевненість, що зумовлює хвороба («хто подбає про мою сім'ю», «чи залишать за мною місце роботи», «чи говорить лікар правду» тощо);

б) середовище, в якому розвивається хвороба: наприклад, у гармонійному домашньому середовищі хворобу переживають більш спокійно, ніж в умовах лікарні, особливо в незвичній обстановці, наприклад за кордоном;

в) причина хвороби: якщо хвороба виникла з вини самого хворого,
він більше налаштований на якнайшвидше її подолання (особливо у разі травм).

3. Преморбідна особистість:

а) вік — у дитячому віці на перший план виходять сенситивна і емоційна сторони ВКХ, у старечому віці — страх залишитися на самоті, страх смерті, у середньому віці більшого значення набуває раціональна складова ВКХ (побоювання щодо наслідків хвороби);

б) ступінь загальної чутливості до безпосередніх чинників (біль, шум,
обстановка лікарні тощо);

в) тип емоційної реактивності (темперамент) — слід зазначити, що зовнішні прояви і особливо словесне вираження не завжди відповідають дійсному емоційному станові хворого;

г) характер і шкала цінностей;

д) медична свідомість та обізнаність, особистий досвід. Джерелами медичної обізнаності і загальної медичної культури є виховання в дитинстві, медико-санітарна просвіта.

Обумовленість внутрішньої картини хвороби можна розділити на три частини (області):

1. Характер хвороби: гостра, хронічна, яку потрібно лікувати (амбулаторне чи клінічне, консервативне чи хірургічне), наявність сильної болі, обмеженість рухливості і т.д.

2. Обставини, в яких протікає хвороба:

a) Проблеми, які виникають під час хвороби. Данбар перечислює питання, які приходять в голову хворому: «Хто буде турбуватися про сім'ю? Хто оплатить лікування? Чи потрібно написати заповіт?Чи знає лікар те, що він робить? і т.д.»

b) Середовище, в якому розвивається хвороба. Домашнє, гармонійне середовище є більш сприятливим для переживання хвороби; за межами домашнього середовища люди дуже тяжко переносять хвороби, особливо в чужій не привичній обстановці.

c) Причина хвороби: чи вважає себе хворий винним у захворюванні чи вважає винними інших людей.

3. Преморбідна особистість (особистість, якою вона була перед захворюванням). При цьому важливе значення мають наступні елементи:

· Вік

В дитячому віці на перше місце виходить емоційна, безпосередньо інстинктивна сторона хвороби і ситуації навколо неї: біль, страх болі і всього невідомого, розлука з батьками та ін..

В старості переважає страх самотності в хворобі і страх смерті. Стара людина часто ототожнює себе із своїми ровесниками, друзями чи родичами, які поступово вмирають; порівнює їхні захворювання із своїми хворобами. Невпевненість і побоювання часто підсилюються поведінкою лікаря, який правильно дослідивши хворого, не проявляє до нього достатнього розуміння та інтересу.

В середньому віці стають другорядними прямі явища, що супроводжують хворобу – біль, стан невизначеної тривоги та ін., а найбільшого значення набувають побоювання наслідків хвороби. Ці наслідки можуть бути безпосередніми, наприклад, звільнення з роботи, знижена працездатність, заробітна плата, перехід на іншу роботу, проблема майбутнього життя, часткова чи повна пенсія, зміна взаємовідносин в сім'ї. Наприклад, реакція партнера і її подальшої поведінки по відношенню до хворого.

· Ступінь загальної чутливості до прямих, особливо неприємних факторів. Наприклад, до болі, шуму та ін. Мова йде не про вродженні властивості, а про модифіковане виховання, тренування і досвід. Хворі з підвищеною чутливістю реагують на неприємні імпульси більш виражено, ніж інші. Хворі з підвищеним рівнем опору, навпаки, недооцінюють власні скарги, зневажливо відносяться до своєчасного дослідження і лікування.

· Характер емоційної реактивності (темперамент).

До значущих, для вироблення певного типу психічного реагування на захворювання, параметрів темпераменту можна віднести емоційність, переносимість болю, як ознак емоційності та обмеження рухів, що відображають параметр активності. Емоційні хворі більш схильні до страху, жалості. Більш холодні в емоційній сфері особи відносяться до своєї хвороби більш розсудливо і спокійно.

· Характер і шкала цінностей.

Люди з низьким ступенем відповідальності по відношенню до своїх колег і суспільства інколи використовують хворобу для своєї вигоди.

Люди з підвищеним почуттям відповідальності по відношенню до своєї сім'ї чи до суспільства часто переборюють свої неприємні відчуття і ухиляються від дослідження і лікування.

· Медична свідомість проявляється в реальній оцінці хвороби і відповідної оцінки власної ситуації. Основи такої оцінки створюються вже в дитинстві. Батьки і дорослі люди своїми розмовами про хворобу, лікарів, медицину і лікування виховують в дитини різні точки зору.

Існує дві протилежні сімейні традиції виховання суб’єктивного відношення до хвороби – «стоїчна» і «іпохондрична». В рамках першої дитину постійно заохочують за поведінку, яка направлена на самостійне подолання недуг, поганого самопочуття. Дитину хвалять, коли вона, не звертає увагу на біль і продовжує займатись тим, чим займалась до її появи. Протилежна їй сімейна традиція - формування надцінного відношення до здоров’я, коли батьки заохочують уважне відношення до стану свого здоров’я, виявлення в себе перших ознак захворювання. В сім'ї дитина вчиться при найменшій зміні самопочуття звертати власну увагу і увагу оточуючих на прояви хвороби.

Іншими джерелами поглядів і відношень до хвороби, лікування і медичних працівників є власний досвід дитини: негативні переживання викликають страх і невпевненість в майбутніх ситуаціях; і навпаки, перебільшена вигода від хвороби призводить до заглиблення відчуттів хвороби і до тенденцій повторного захворювання. Наприклад, коли мама доглядає за своєю хворою дитиною, надмірно балує її, і тим самим продовжує період перебування дитини в ліжку і період відсутності в школі. Особистий досвід відіграє важливе значення для дорослих людей, які думають про те, як будуть реагувати на їх хворобу близькі родичі і оточуюче робоче середовище. Наприклад, якщо в минулому жінка під час хвороби чоловіка дорікала його в хворобі, то в майбутньому на своє захворювання він буде реагувати з обережністю і невпевненістю.

Дата добавления: 2013-12-13