Історія ВІЛ/СНІД

ВІЛ/СНІД – соціальна хвороба

Використана література

Питання до роздумів

Питання для самоконтролю

1. Простежити історію наркотизму.

2. Показати шляхи поширення та залучення до наркотиків.

3. Розкрити актуальність проблеми поширення наркотиків.

4. Показати негативний і руйнівний вплив наркотиків на людину.

1. Що спонукає людей вживати наркотики?

2. Чи замислюється підліток над тим, як наркотик впливає на його організм?

3. Чи можна запобігти споживанню наркотиків?

1. Белогуров С.Б. Популярно о наркотиках и наркоманиях: Книга для всех: М, БИНОМ, 1999. – 125 с.

2. Зотова Г.Д. Соціально-педагогічна профілактика адитивної поведінки студентів (на прикладі навчальних закладів І-ІІІ рівня акредитації) // Автореферат дис... канд. пед. наук: 13.00.05. – Соціальна педагогіка. – Луганськ, 2006. – 22 с.

3. Кісельов А.Ф., Хотіна, С.Г., Римар П.І., Іванов М.Г. Наркологічна служба Миколаївської області (1950-2008 рр). – Миколаїв: МДУ імені В.О. Сухомлинського, 2008. – 170 с.

4. Колесов Д. В. Эволюция психики и природа наркотизма. – М.: Педагогика, 1991.– 312 с.

5. Пилипенко В., Тарасенко В. Наркоманія у молодіжному середовищі // Розбудова держави. – 1997. – №11. – С. 30-35.

6. Росоховатський І. Секрети „солодкої отрути”. Нове про наркотики // Науковий світ. – 2002. – №11. – С. 15.

7. Сердюк О.О. Наркотизм як соціальне явище: його тенденції та напрямки профілактики // Автореф. дис… канд. соціол. наук: 22.00.03. – Соціальні структури та соціальні відносини. – Харків, 2003. – 21 с.

8. Юр’єва Л.М. Історія культу. Психічні розлади та розлади поведінки. – К.: Сфера, 2002. – 314 с. – Рос. мовою.

1981 рік став роком відкриття нової хвороби людства, яка у 1982 році отримала назву синдром набутого імунодефіциту – скорочено СНІД. Вважають, що у США його заніс стюард авіакомпанії «ЕЙР-Канада» Гаетан Дюга, що здійснювала рейси до Нью-Йорка, Лос-Анжелеса та інші американські міста. Ця особа була активним гомосексуалістом і за короткий період часу заразив 40 з перших 250 жертв СНІДу у США. Помер він у 1984 році від «раку гомосексуалістів» – саркоми Капоши. У 1982 році були опубліковані перші повідомлення про випадки СНІД, пов’язаних з переливанням крові, у хворих гемофілією, які отримали препарати крові (Каліфорнія, США).

Розпочавшись з декількох випадків серед гомосексуалістів хвороба, що була не зовсім зрозумілою для лікарів, уже через рік була зареєстрована в 16 країнах світу у 711 чол., через 5 років – у 113 країнах у 72 504 чол.

Назва збудника захворювання з’явилася у 1983 році – вірус імунодефіциту людини або ВІЛ, який одночасно відкрили Роберт Галло (США) і Люк Монтан’є (Франція). На сьогодні виділено два типа вірусів – ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Саме ВІЛ-1 є причиною теперішньої пандемії ВІЛ/СНІДу у цілому світі. ВІЛ-2 розповсюджений переважно у Західній Африці.

У 1987 році був описаний перший випадок ВІЛ-інфекції на території колишнього Радянського Союзу, а у 1988-му – перший випадок смерті від СНІДу (Ленінград). Стурбоване поширенням небезпечної хвороби МОЗ СРСР у 1987 році видало наказ (№1230-ДПС від 30.11.87) про підготовку кадрів по проблемі СНІД. У тому ж році було констатовано стан пандемії ВІЛ-інфекції і початку реалізації Глобальної програми по СНІД ВООЗ. У той час СНІД було вже зареєстровано у 130 країнах світу і що за офіційними даними його жертвами стали більше 30 тис. чол. У 1988-1989 роках в СРСР були зафіксовані випадки зараження ВІЛ-інфекцією у лікарнях Ростова-на-дону, Елісти, Волгограду, Ставрополя. До 1991 року жертвами ВІЛ-інфекції стали 239 дітей. 1989 рік став початком організації в СРСР мережі закладів спеціального типу – територіальних центрів по профілактиці і боротьбі зі СНІДом. Результати обстеження показали, що на 100 тис. обстежених не перевищувало 0,3-0,4. До 1995 року тестування пройшли 160 млн. чол. і виявило ВІЛ-іфікованих трохи більше 1000 осіб.

До 1995 року основним шляхом зараження ВІЛ був статевий. З 1994-95 рр. спостерігається різке зростання ВІЛ-інфекції серед ін’єкційних наркоманов. До 2000 року перентральний (наркоін’єкційний) шлях передачі ВІЛ-інфекції вже став причиною біля 70% всіх випадків ВІЛ у країнах СНД. З 2000 року знову почав переважати статевий шлях передачі ВІЛ-інфекції.

У 1999 році Україна прийняла Державну програму профілактики СНІДу і наркоманії на 1999-2000 рр., яка була затверджена Президентом України. У 2001 році була прийнята ця програма продовжена до 2001-2003 роки і до 2011 року [1, с. 15-26] Остання програма прийнята Урядом України розрахована до 2011 року.

Дата добавления: 2013-12-13