Номенклатура комплексних сполук

1. Назви катіонних комплексних сполук.

У першу чергу називають аніони зовнішньої сфери. Потім назива-ють комплексний катіон, назву якого починають із лігандів, які перелічу-ють справа наліво. Йони кислотних залишків галогенідних та псевдогало-генідних кислот називають за назвою відповідного галогену (чи псевдо-галогену) із закінченням “о”, залишки більшості кисневмісних кислот мі-стять назву аніона із закінченням “о”, залишок азотистої кислоти має на-зву “нітро”, а аніон гідроксилу – “гідроксо” Наприклад: F^- – “фторо”; Cl^- – “хлоро”, Вr^- – “бромо”, CN^- – “циано”, SCN^- – “родано”, SO₄^2- – сульфато; S₂O₃^2- – тіосульфато; NO₃^- - “нітрато”, тощо.

Нейтральні ліганди (молекули) мають такі назви: Н₂О – “аква”, NH₃ – “амін”, NO – “нітрозо”, СО – “карбоніло”.

Якщо у внутрішній сфері є кілька однакових лігандів, то перед їхні-ми назвами ставлять префікси грецьких числівників:

2 – “ди”; 5 – “пента”; 8 – “окта”;

3 – “три”; 6 – “гекса”; 9 – “нона”;

4 – “тетра”; 7 – “гепта”; 10 – “дека”.

Останнім називають комплексоутворювач, даючи його українську чи латинську назву у родовому відмінку, а в дужках зазначають валент-ність. Наприклад:

[Ag(NH₃)₂]Cl – хлорид диамінсрібла (І)

[Cu(NH₃)₄]SO₄ – сульфат тетраамінміді (ІІ)

[CoCl₂(H₂O)(NH₃)₃]Cl – хлорид триамінаквадихлорокобальту (ІІІ).

2. Назви аніонних комплексних сполук.

Спочатку називають комплексний аніон, спершу перелічивши всі його ліганди, також справа наліво, й назвавши комплексоутворювач лати-нською назвою із закінченням “ат”. Перед назвою комплексоутворювача ставиться його валентність. Останніми ставлять назви катіонів зовнішньої сфери. Наприклад:

Na₃[Со(NО₂)₆] – гексанітро-(ІІІ) кобальтат натрію;

К₂[HgI₄] – тетрайодо-(ІІ) меркурат калію;

H₂[PtСl₆] – гексахлоро-(ІV) платинатна кислота або гексахлоро-(ІV) платинат водню.

Дата добавления: 2013-12-13