Особливості суїцидальної поведінки при вроджених та набутих фізичних дефектах

Особливості суїцидальної поведінки в онкології

Особливості суїцидальної поведінки хворих на СНІД

Особливості суїцидальної поведінки соматично хворих

Суїцидальна поведінка у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД зустрічається у 30-40 разів частіше ніж серед здорових. Це пов’язано, перш за все, з тяжкою перспективою неминучої смерті, відсутністю у даний момент ефективних ліків від цього стану. Тому цей стан потребує особливої уваги з боку лікарів.

Суїцидальні думки зазвичай виникають вже й у осіб з групи ризику (особливо у тих хто має серопозитивну реакцію) на фоні ідей самозвинувачення, хоча до реальних спроб справа доходить рідко. Найбільш частіше спроби позбавити себе життя регіструються у маніфестному періоді хвороби, де типовою є виражена депресія, особливо серед хворих, що були свідками смерті від СНІДу, та у психопатичних осіб.

В динаміці психічного стану онкологічних хворих виділяють чотири основних періоди: передмедицинський, амбулаторний, стаціонарний і термінальний. Найбільш високого ризику з точки зору ризику суїциду заслуговує стаціонарний період. Саме у ньому з прогресуванням неопластичного процесу і метастазуванням підсилюється тривога, з’являється підозрілість із маячноподібними сумнівами у вірності та доцільності лікування, хворі часто вважають, що їх не так лікують, проводять безперспективні експерименти. Переважають симптоми астенії з виснажливістю, загальмованістю, загостреною чутливістю, знижується загальний фон настрою, з’являється субдепресивний, або депресивний стан.

Поведінка осіб, що мають уроджені дефекти обумовлена типовими характерологічними змінами, у формуванні яких мають вагу як зовнішнє середовище (відношення до вади з боку безпосереднього оточення та колективу) так і самоінформованість, в основі якої знаходяться оцінка власної вади при порівнянні із здоровими особами. Навіть при доброзичливому ставленні і інших сприятливих умовах, емоційні реакції залишаються підвищено чутливими з ранимістю та уразливістю. Активний та пасивний тип пристосованої поведінки до свого стану завжди носить елементи інтравертованості. Підлітки стають украй чутливими до розмов з приводу зовнішності, фіксовані на своїй втраті, перебільшують значення наявних у них вад, малюють власну трагічну перспективу. Саме такий стан стає найбільш загрозливим з приводу суїцидальної поведінки.

Психоемоційна реакція осіб з надбаними вадами найбільш виражена після гострого періоду і збільшується поступово залежно від виду і ступеня вади, віку, статі, особливостей темпераменту і характеру, соціального стану, прогнозу працездатності, можливостей протезування і т.ін. Найбільше емоційне реагування виникає при втраті нижніх кінцівок, ока, обличчя, рук. Як катастрофа переживається не тільки саме факт втрати, а й суб’єктивне значення її наслідків з позиції власної ієрархії цінностей. Такий психічний стан може обумовити наявність суїцидальних намірів та тенденцій різної стійкості.

Дата добавления: 2013-12-13