Управління дебіторською заборгованістю підприємства впливає як на ризик виникнення неплатоспроможності підприємства так і на кредитний ризик підприємства

Управління ризиком неплатоспроможності

Ризик виникнення неплатоспроможності пов'язаний з недостатністю грошових активів підприємства (його грошових коштів і їх еквівалентів) та призводить до ризику втрати фінансової стійкості. Розмір залишку грошових активів, які має підприємство в процесі своєї операційної діяльності, повністю визначає рівень його абсолютної платоспроможності (готовність підприємства негайно розрахуватися по усіх своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях), а також істотно впливає на рівень поточної платоспроможності.

З урахуванням ролі грошових активів в забезпеченні платоспроможності підприємства здійснюється процес управління ними. При здійсненні цього управління слід врахувати, що вимоги забезпечення постійної платоспроможності підприємства визначають необхідність створення значного обсягу грошових активів.

Управління ризиком неплатоспроможності складається з наступних етапів:

1) аналіз оборотних коштів та грошових потоків підприємства;

2) оптимізація оборотних коштів та грошових потоків підприємства;

3) використання систем регулювання оборотних коштів та грошових потоків підприємства;

4) забезпечення рентабельності використання оборотних коштів та грошових потоків підприємства;

5) використання систем контролю за оборотними коштами та грошовими потоками підприємства;

Управління ризиком неплатоспроможності передбачає здійснення управління наступними складовими оборотних коштів:

- запасами з метою зменшення або ліквідації фінансових ризиків;

- дебіторською заборгованістю з метою зменшення або ліквідації фінансових ризиків;

- грошовими коштами та потоками з метою зменшення або ліквідації фінансових ризиків;

Побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасної інкасацією поточної дебіторської заборгованості. Організовується в рамках побудови загальної системи фінансового контролю на підприємстві як самостійний його блок. Одним з видів таких систем є «система АВС» стосовно до портфеля дебіторської заборгованості підприємства. До категорії «А» включаються при цьому найбільш крупні і сумнівні види поточної дебіторської заборгованості (так звані «проблемні кредити»); в категорію «В» – кредити середніх розмірів; в категорію «С» – інші види дебіторської заборгованості, що не здійснюють значного впливу на результати фінансової діяльності підприємства.

Управління запасами передбачає використання моделі Гаріса з метою визначення оптимального обсягу замовлення у постачальників. Визначення оптимального обсягу замовлення сприяє зниженню ризику замороження коштів у неліквідних активах та надає можливість отримання додаткових прибутків шляхом залучення вільних коштів в інші проекти:

де EOQ – економічний розмір замовлення, грн;

– витрати на виконання замовлення, грн;

– середній попит за період;

– закупівельна ціна одиниці товару;

– частка витрат на зберігання в ціні одиниці товару

Після визначення оптимального розміру замовлення процедура управління зводиться до визначення моменту наступного замовлення. Для даних цілей можна використовувати такі системи управління запасами:

1) система управління запасами з фіксованим розміром замовлення; 2) система управління запасами з фіксованим періодом часу між замовленнями; 3) система управління запасами зі встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня; 4) система управління запасами «мінімум–максимум»; 5) система оперативного управління запасами. Крім моделі Гаріса для управління запасами можна використовувати систему «точно в строк» та АВС-, XYZ- аналізи та їх поєднання. АВС аналіз передбачає – розподіл зусиль з управління запасами відповідно за вртісною ознакою, що дозволяє зменшити ризик фінансових втрат розподіливши зусилля з управління за запасами на три групи: запаси, що потребують постійного контролю, запаси, за якими можна здіяйнювати періодичний контроь та запаси, що потребують мінімального контролю. XYZ – аналіз передбачає розподіл зусиль з управління запасами відповідно до коливання попиту на них. Система «точно в строк» передбачає постачання запасів точно у визначений термін, що дозволяє знизити ризик неліквідних запасів, ризик псування, крадіжок, однак призводить до зростання ризику недоотримання прибутків внаслідок несвоєчасного постачання запасів. Контроль за ефективністю управління запасами залежить і від швидкості їх обороту, чим швидше обертаються запаси тим нижчий ризик виникнення неліквідних запасів, природних втрат, втрат при зберіганні, крадіжок тощо. Управління грошовими потоками передбачає розрахунок можливих джерел надходження та відпливу грошових коштів. Оптимальний рівень грошових коштів повинен дорівнювати: - сумі оборудок при ефективному управлінні грошовими коштами; - сумі необхідній для підтримання мінімального залишку, згідно з вимогами банків, в яких підприємство має рахунки. Для управління грошовими потоками, зокрема для визначення суми необхідної для підтримки мінімального залишку грошових коштів згідно вимог банку використовується модель Баумоля:     де ГА – оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства; Во – витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових активів; ПОго – плановий обсяг грошового обороту (суми витрат грошових коштів); Вд – рівень втрат альтернативних доходів при зберіганні грошових залишків. Крім моделі Баумоля для управління грошовими активами використовують такі прогнозні фінансові документи як: - касовий бюджет – план надходження та витрачання грошових коштів, що розробляється на фінансовий рік з помісячною сегментацією; - платіжний календар – форма поточного фінансового планування управління грошовими потоками, що розробляється на короткостроковий період з щоденною сегментацією. Основні цілі оптимізації грошових потоків: - забезпечення збалансованих об’ємів грошових потоків; - забезпечення синхронності формування грошових потоків; - забезпечення зростання чистого грошового потоку. Основні об’єкти аналізу грошового потоку: - позитивний грошовий потік; - негативний грошовий потік; - залишок грошових коштів; - чистий грошовий потік. До основних напрямків оптимізації грошових потоків відносять: 1) збалансованість дефіциту грошового потоку в короткостроковому періоді шляхом використання системи «Прискорення та сповільнення платіжного обороту»; 2) використання методів оптимізації надлишкового грошового потоку; 3) збалансування в часі; 4) забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Об’єктом такого контролю грошових потоків є: - виконання встановлених планових завдань щодо формування об’єму грошових потоків та їх використання на передбачені напрямки; - рівномірність формування грошових потоків в часі; - ліквідність грошових потоків та їх ефективність; Дані показники повинні контролюватись в процесі моніторинга поточної фінансової діяльності підприємства.  

Дата добавления: 2013-12-13