Двостороння монополія на ринку праці

Іноді спостерігається, так би мовити, “накладення” монопсонії й монополії на ринку праці, коли робітники, які виходять на монопсонічний (олігопсонічний) ринок праці, мають сильну профспілку.

Профспілка й адміністрація підприємства ведуть боротьбу одна з одною. Завдання профспілки – добитися високої заробітної плати й зайнятості; мета адміністрації – використати оптимальну кількість праці при мінімальному рівні заробітної плати. Щоб з’ясувати, який вигляд має механізм визначення заробітної плати й кількості робітників (кількості праці) в умовах двосторонньої монополії, треба проаналізувати рис. 12.12.

Ставка заробітної плати, MRC

граничні витрати S

на працю, граничний

продукт праці W_u

W_с

W_m D, MRP

Q_m Q_с Кількість праці

Рис. 12.12. Двостороння монополія на ринку праці:

D, MRP – крива попиту на працю (крива граничного продукту праці); S – крива пропозиції праці; MRC – крива граничних витрат фірми на працю; W_с – рівень зарплати, який відповідає стану рівноваги за умови, що ринок праці є конкурентним; W_u – рівень зарплати, встановлення якого вимагає профспілка; W_m – рівень зарплати, прийнятний для підприємця; Q_с– кількість праці, яка відповідає стану рівноваги за умови, що ринок праці є конкурентним; Q_m – оптимальна кількість праці з точки зору

наймача-монопсоніста

Наймач робочої сили може купити тільки Q_m одиниць праці, при цьому він хоче платити зарплату W_m. Профспілка вимагає встановити зарплату W_u, і це є справедливим (W_u = MRP при використанні Q_m одиниць праці).

Але можливості профспілки є дуже обмеженими, бо вона має справу з наймачем-монопсоністом. Очевидно, обом сторонам доведеться піти на поступки. Тоді заробітну плату буде встановлено в інтервалі між W_m і W_u, наприклад W_c. При цьому фірма все ж таки буде у виграші, бо W_c < MRC, W_c < MRP при використанні Q_m одиниць праці.

Дата добавления: 2013-12-13