Розвиток теорії соціального конфлікту

Р.Дарендорф, вважав основною конфліктів політичні фактори: боротьбу за владу, престиж авторитет. На його думку, конфлікт може виникнути у всіх соціальних групах спільностях, де є відносини панування і підпорядкування.Боротьбаза владу, домінування і стають причиною конфлікту.

Причини соціальних конфліктів

А) соціальним конфліктам сприяє сама недосконалість суспільних відносин: соціальна неординарність суспільства, відмінності в рівнях прибутків, влади, соціальному престижі, доступні до освіти, релігійні відмінності і багато інших факторів.

Б) соціальні конфлікти стимулюються соціально - психологічними передумовами: сприйняттям особистістю своїх соціальних проблем, можливістю їх самостійного вирішення. Значною мірою поведінка людини детермінується соціально-психологічними рисами особистості: темпера метром, емоційністю, інтелектом, загальною культурою.

Незалежно від рівня конфліктів – міжособистісний груповий чи загально соціальний – у ньому завжди представленні індивіди з їх соціальними орієнтаціями, установками, думками і очікуваннями. На рівні соціальних спільнот, соціальних класів ці очікування можуть бути вираженні компромісними думками, однак незмінним залишається їх суб’єктивний характер.

Соціальним конфліктом (від латинського conflictictus зіткнення) наз. Зіткнення сторін соціальних відносин, думок різних людей і соціальних груп, а також різних соціальних сил та інтересів – політичних, економічних і т. ін.

Конфлікт - це також зіткнення протилежних цілей, позицій, думок та інтересів, що призводить до реальної боротьби між суб’єктами взаємодії незалежно від джерел, способів і характеру цієї боротьби.

Таке розуміння поєднує в собі передумови для розгляду поняття „конфлікт” у широкому і вузькому значеннях.

- У широкому значенні – це конфронтація великих

- соціальних груп і класів, а також боротьба між ними. При вивченні конфлікту з цього погляду основна увага приділяється макросоціологчним змінам, основу яких становить фундаментальні протиріччя й інтереси тих чи інших соціальних сил суспільства з приводу цілей його розвитку і способів досягнення визначених цілей.

- У вузькому значенні – він виступає важливим способом взаємодії і спілкування людей, соціальних груп і соціальних інститутів, при яких дії однієї сторони при зіткненні з діями іншої сторони зустрічають опір у реалізації визначеної мети.

Американський соціолог Л.Козер(1913р.) розробляючи свою теорію конфліктного функціоналізму, що визнає позитивні функції конфлікту для збереження соціальних систем, вважав, що соціальний конфлікт відображає зосередження соціальних груп чи інститутів на боротьбі за об’єктивні цілі: влада, зміна статусу, перерозподіл доходів, переоблік цінностей і т.д. Він висловлював думку, що кожне суспільство містить у собі деякі елементи напруги і соціального конфлікту та сприяє руйнуванню чи закріпленню соціального зв’язку.

Серед позитивних факторів соціальних конфліктів, що впливають позитивно на стан суспільства, Л.Козер виділяв наступні:

- утворення груп, встановлення і підтримка фізичних кордонів груп;

- встановлення і підтримка щодо стабільної структури внутрішньо групових і між групових відносин;

- соціалізація й адаптація індивідів і соціальних груп;

- створення і підтримка балансу сил і, зокрема, влади;

Дата добавления: 2013-12-13