Структура адміністративного правовідносини

Структура адміністративних правовідносин включає в себе суб'єк­ти, об'єкт та зміст.

Першорядна роль у визначенні змісту адміністративно-пра­вових відносин належить їх сторонам (суб'єктам). Такими сторонами виступають суб'єкти адміністративного права, тобто носії передбачених адміністративно-правовими нормами прав і обов'язків, котрі здатні ці права реалізовувати, а покладені обов'язки виконувати.

Суб'єктом адміністративних правовідносин можуть бути як фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), так і юри­дичні особи (державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, суспільні організації, політичні партії, релігійні організації та ін.).

Вирішальною особливістю адміністративно-правових відносин є те, що однією із сторін завжди є носій юридично-владних повноважень щодо інших суб'єктів, якими його наділяють адміністративно-правові норми. Адміністративно-правові відносини формуються, як правило, в особливій сфері суспільного життя — публічному (державному і само­врядному) управлінні, і насамперед у зв'язку із здійсненням органами виконавчої влади своїх владно-розпорядчих функцій. Ця особливість адміністративних правовідносин прямо випливає зі змісту предмета адміністративно-правового регулювання.

Адміністративні правовідносини можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін. Проте згода або бажання другої сторони не є обов'язковою умовою їх виникнення. Адміністративні правовідноси­ни можуть виникати всупереч бажанню другої сторони. Наприклад, у разі звернення громадянина до міністерства останнє незалежно від свого «бажання» зобов'язане на таке звернення відреагувати і розгля­нути звернення громадянина.

Аналогічна ситуація виникає і тоді, коли другою стороною є не гро­мадянин, а нижчестоящий орган управління або підприємство, уста­нова, організація. Зрозуміло, що органи виконавчої влади мають пра­во породжувати адміністративні правовідносини в односторонньому порядку, керуючись інтересами держави і завданнями, що стоять пе­ред ними. Відтак адміністративно-правові відносини можуть виника­ти за ініціативою будь-якої із сторін без згоди другої сторони.

Для того, щоби бути суб'єктом адміністративних правовідносин, необхідно володіти адміністративною правосуб'єктністю, тобто адмі­ністративною правоздатністю, адміністративною дієздатністю та ад­міністративною деліктоздатністю.

Адміністративна правоздатність — це здатність особи мати права та обов'язки у сфері державного управління. Адміністративна дієздатність — це здатність особи самостійно реалізувати свої права і обов'язки у сфері державного управління. Адміністративна деліктоздатність — це здатність особи нести ад­міністративну відповідальність за свої вчинки.

Об'єктом адміністративних правовідносин є те, заради чого вини­кають власне правовідносини: поведінка, воля, свідомість, матеріальні цінності, нематеріальні блага та ін.

Зміст адміністративних правовідносин складають суб'єктивні юри­дичні права та обов'язки.

Суб'єктивні юридичні права — це міра дозво­леної поведінки, що забезпечується державою (свобода переміщення, право на державну службу, право на звернення та ін.).

Юридичні обов'­язки — міра необхідної поведінки, яка забезпечується державою. При цьому, у певних випадках особа повинна утриматися від вчинення пев­них дій (дрібного хуліганства, невиконання своїх обов'язків, порушення дисципліни), в інших, навпаки, здійснити їх (одержати дозвіл на зайнят­тя певним видом діяльності, своєчасно розглянути звернення та ін.).

Виникнення адміністративно-правових відносин — це, по суті, юри­дичний рівень об'єктивізації загальної волі держави в реальній по­ведінці конкретних суб'єктів. Процес виникнення (формування) пра­вовідносин має три послідовно здійснюваних етапи:

по-перше, визначається необхідність (доцільність) і мож­ливість встановлення конкретного адміністративно-правового відношення;

по-друге, створюється відповідна юридична конструкція, тобто своєрідна абстрактна модель адміністративного правовідношен-ня. Закріплюється ця модель в адміністративно-правових нормах;

по-третє, відбувається реалізація відповідних правових норм і, як результат, виникають сталі юридичні зв'язки між адресата­ми норм у формі адміністративно-правових відносин. Водночас адміністративні правовідносини виникають (так само, як і змінюються та припиняються) лише з настанням конкретних об­ставин, які прийнято називати юридичними фактами.

Таким чином, підставою виникнення адміністративних правовідносин виступа­ють юридичні факти, тобто такі життєві ситуації, з якими закон пов'я­зує їх виникнення, змінення та припинення. Такі факти є юридични­ми, тому що, по-перше, на їхню наявність вказує норма права (гіпо­теза), по-друге, з настанням цих фактів закон пов'язує настання пев­них юридичних наслідків: виникнення, змінення, припинення.

Дата добавления: 2013-12-14