Поняття і види центральних органів виконавчої влади

Місцеві державні адміністрації: повноваження і статус

Система органів виконавчої влади на місцях

Акти міністерств

Особовий склад та структура центрального органу виконавчої влади

Поняття і види центральних органів виконавчої влади

ПЛАН

ТЕМА: Центральні і місцеві органи виконавчої влади

ЛЕКЦІЯ 10.

3. Статус і повноваження міністерства як провідного центрального органу виконавчої влади

В Конституції України застосовується визначення «міністерства та інші центральні органи виконавчої влади». Центральними органами виконавчої влади є такі органи, які безпосе­редньо підпорядковані Кабінету Міністрів України. Міністерство є найважливішим видом центральних органів виконавчої влади, оскільки лише міністр є членом уряду. Що ж являють собою інші центральні органи виконавчої влади, то на це питання в Конституції безпосередньої відповіді немає.

До певного часу класифікація центральних органів виконавчої влади була дуже довільною і непослідовною. Серед них більш-менш чітко виокремлювалися тільки міністерства, решта ж органів охоплювалася збірною назвою «інші центральні органи виконавчої влади», хоча за традицією ще ра­дянської доби тут відносно більша однорідність була властива групі державних комітетів. Це не давало змоги розмежувати їх функціональне призначення і правовий статус, визначити їх загальні та специфічні ознаки, що призводило до дублювання, суперечливості наданих ЦОВВ функцій та повноважень, їх невпорядкованості.

З прийняттям указів Президента України від 15.12.1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади» № 1572 і «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» № 1573 було не стільки суттєво скорочено кількість центральних органів виконавчої влади, скільки досягнуто більшої чіткості в класифікації центральних органів виконавчої влади і відповідно у розмежуванні функціонального призначення і статусу окремих видів органів.

Зокрема, до центральних органів виконавчої влади віднесено:

— міністерства;

— державні комітети (державні служби);

— центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Важливою і давно очікуваною новацією згаданих указів став при­пис про те, що Кабінет Міністрів повинен вносити подання щодо ство­рення центральних органів лише за формою і зі статусом, що наведені ви­ще.

Водночас, зважаючи на те, що Закон України «Про центральні ор­гани виконавчої влади» дотепер не прийнято, адміністративно-пра­вове регулювання організації та діяльності центральних органів виконавчої влади здійснюється від­повідно до Загального положення про міністерство, інший централь­ний орган державної виконавчої влади (затвердженого Указом Пре­зидента України від 12.03.1996 р.), а також конкретних положень про відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

У відповідності до Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 року N 1572/99 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 216/2006 від 13.03.2006 до системи центральних органів виконавчої влади України входять

— міністерства;

— державні комітети (державні служби);

— центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністр як член Кабінету Міністрів України

— особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики,

— спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання,

— приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів.

Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей.

Порядок виконання обов'язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.

Додаток до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року N 1573/99 «Схема організації центральних органів виконавчої влади» передбачає перелік міністерств, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України. До них відносяться:

— Міністерство аграрної політики України;

— Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України;

— Міністерство внутрішніх справ України;

— Міністерство вугільної промисловості України;

— Міністерство економіки України;

— Міністерство закордонних справ України;

— Міністерство культури і туризму України;

— Міністерство оборони України;

— Міністерство освіти і науки України;

— Міністерство охорони здоров'я України;

— Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

— Міністерство палива та енергетики України;

— Міністерство праці та соціальної політики України;

— Міністерство промислової політики України;

— Міністерство транспорту та зв'язку України;

— Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

— Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту;

— Міністерство фінансів України;

— Міністерство юстиції України.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів.

Державні комітети (державні служби) — це центральні органи вико­навчої влади, які на відміну від міністерств, безпосередньо не формую­чи урядову політику, покликані сприяти міністерствам та уряду в ціло­му в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи функціонального характеру.

Традиційно державні комітети створюються як ієрархічний ща­бель, що безпосередньо підпорядкований (аналогічно міністерствам) Кабінету Міністрів України у тих сферах управління, які не охоплю­ються міністерствами і мають зазвичай міжвідомчий або надгалузевий — порівняно з міністерствами — характер (хоч нерідко ці ознаки переплітаються). Діяльність державних комітетів спрямовують і ко­ординують Прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри чи відповідні міністри.

Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Державні комітети очолюють голови, які не входять до складу Кабінету Міністрів.

Нині в Україні налічується 23 державні комітети (служби), вклю­чаючи сім органів, статус яких прирівняно до державного комітету.

Державні комітети — органи єдиноначальні. В межах своєї компе­тенції вони можуть видавати загальнообов'язкові нормативно-пра­вові акти.

Станом на сьогоднішній день в Україні існують такі державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до державного комітету України:

— Вища атестаційна комісія України;

— Головне контрольно-ревізійне управління України;

— Державна служба автомобільних доріг України;

— Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації;

— Державний комітет архівів України;

— Державний комітет лісового господарства України;

— Державний комітет телебачення і радіомовлення України;

— Державний комітет України з державного матеріального резерву;

— Державний комітет України по водному господарству;

— Державний комітет України по земельних ресурсах;

— Державний комітет України у справах національностей та міграції;

— Пенсійний фонд України.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань.

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом — це відносно новий вид Центральних органів виконавчої влади, утворений згідно з Концепцією адміністра­тивної реформи в Україні Їх особливість полягає в тому, що вони ма­ють визначені Конституцією та законодавством України специфічні завдання та повноваження; щодо них може встановлюватися спе­ціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників, вирішення інших питань.

Нині в Україні налічується 19 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Переважна їх більшість є єдиноначальними органами. Але деякі центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом функціонують на засадах колегіально­го прийняття рішень, зокрема: Антимонопольний комітет, Національ­на комісія регулювання електроенергетики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання фінансових послуг. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

У відповідності до «Схема організації центральних органів виконавчої влади», затвердженої Додатком до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року N 1573/99 до Центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом відносяться:

— Адміністрація Державної прикордонної служби України;

— Антимонопольний комітет України;

— Головне управління державної служби України;

— Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

— Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

— Державна митна служба України;

— Державна податкова адміністрація України;

— Державна служба експортного контролю України;

— Державна судова адміністрація України;

— Державний департамент України з питань виконання покарань;

— Державне агентство України з інвестицій та інновацій;

— Державний комітет статистики України;

— Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

— Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;

— Державний комітет фінансового моніторингу України;

— Державний комітет ядерного регулювання України;

— Міністерство економіки України;

— Національна комісія з питань регулювання зв'язку України;

— Національна комісія регулювання електроенергетики України;

— Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів

— Національне космічне агентство України;

— Служба безпеки України;

— Управління державної охорони України.

Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).

Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департамент (службу) здійснює Президент України.

Законодавством встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади.

Урядові органи державного управління здійснюють:

— управління окремими підгалузями або сферами діяльності;

— контрольно-наглядові функції;

— регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.

Дата добавления: 2013-12-14