Тема 10. Контроль запасів

Питання для самоконтролю

1. Основні напрями контролю грошових коштів.

2. Основні напрями контролю розрахунків.

3. Джерела інформації під час ревізії грошових коштів.

4. Джерела інформації для ревізії розрахунків.

5. Назвати нормативні акти, якими керується ревізор при здійс­ненні контролю грошових коштів.

6. Методика перевірки фактичної наявності грошей у касі.

7. Перевірка дотримання умов зберігання касової готівки.

8. Напрями перевірки дотримання касової дисципліни.

9. Контроль оприбуткування надходжень касової готівки.

10. Контроль витрачання касової готівки на виплати, пов’язані з оплатою праці.

11. Контроль дотримання граничних обмежень на здійснен-ня готівкових розрахунків та видачі значних сум касової го­тівки.

12. Назвати можливі порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

13. Напрями та методика перевірки операцій на рахунках у банках.

14. Напрями і методика перевірки операцій із грошовими документами й цінними паперами.

15. Заходи, що вживаються контрольними органами в разі вияв­лення порушень вимог чинного законодавства щодо касових операцій та операцій на рахунках у банках.

16. Контроль грошових коштів у дорозі.

17. Напрями та методи проведення ревізії розрахунків з підзвіт­ними особами.

18. Перевірка обґрунтованості витрат на відрядження.

19. Контроль розрахунків з постачальниками та підрядниками.

20. Контроль розрахунків з покупцями та замовниками.

21. Перевірка розрахунків, пов’язаних із претензіями і відшкодуванням матеріальних збитків.

22. Контроль розрахунків з оплати праці.

23. Ревізія розрахунків з депонентами.

24. Особливості ревізії розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами.

25. Контроль операцій за кредитами банків.

26. Напрями та методи проведення ревізії кредитних операцій.

Рекомендована література за темою

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України від 16 лип. 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 33. — Ст. 1706.

2. Про застосування реєстраторiв розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 1 черв. 2000 р. (зі змінами та допов., внесеними Законом України № 380-IV від 26.12.2002 р.) // Уряд. кур’єр. — 2003. — № 8.

3. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 трав. 1997 р. (зі змінами і допов.) // Офіційний вісник України. — 1997. — Число 23. — С. 5.

4. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 5 квіт. 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 20. — Ст. 828.

5. Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квіт. 1997 р. (зі змінами і допов., внесеними законом України № 380-IV від 26.12.2002 р.) // Уряд. кур’єр. — 2003. — № 8.

6. Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки: Указ Президента України від 11 трав. 1999 р. № 491/99. — Уряд. кур’єр. — 1995. — № 87—88.

7. Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів: Указ Президента України від 4 жовт. 1994 р. // Голос України. — 1994. — № 194.

8. Про прибутковий податок з громадян: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 груд. 1992 р. (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 10. — Ст. 77.

9. Про затвердження порядку оцінки збитку від розкрадан-ня, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Постано-ва Кабінету Міністрів України від 22 січ. 1996 р. (зі змінами і допов.) // Зібрання постанов Уряду України. — 1996. — № 6. — Ст. 192.

10. Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 трав. 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 20. — Ст. 841.

11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Затв. постановою НБУ від 19 лют. 2001 р. № 72 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 12. — Ст. 496.

12. Положення про форму і зміст розрахункових документів: Затв. наказом ДПА від 1 груд. 2000 р. № 614 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 6. — Ст. 248.

13. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО): П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»: Затв. наказом МФУ від 28 січ. 2000 р. № 15; П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»: Затв. наказом МФУ від 8 жовт. 1999 р. № 237; П(С)БО 11 «Зобов’язання»: Затв. наказом МФУ від 31 січ. 2000 р. № 20 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 4. — Ст. 2166; 2000. — № 7. — Ст. 288.

14. Порядок реєстрації та ведення Книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок: Затв. наказом ДПА 1 груд. 2000 р. № 614 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 6. — Ст. 248.

15. Про затвердження форми посвідчення на відрядження: Затв. нака­зом ДПА України 28 лип. 1997 р. № 260 // Офіційний вісник України. — 1997. — Число 34. — С. 99.

16. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затв. постановою НБУ від 29 берез. 2001 р. № 135 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 18. — Ст. 794.

17. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: Затв. наказом МФУ від 11 серп. 1994 р. № 69 (зі змінами і допов. від 26.05.2000 р. № 115) // Офіційний вісник України. — 2000. — № 24. — Ст. 1018.

18. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в націо-нальній валюті: Затв. постановою НБУ від 29 берез 2001 р. № 135 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 18. (част. 2). — Ст. 794.

19. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на одержання цінностей: Затв. наказом МФУ від 16 трав. 1996 р. № 99 (у редакції від 19 жовт. 2000 р. № 253) // Офіційний вісник України. — 2000. — № 45. — Ст. 1952.

20. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кор­дон: Затв. наказом МФУ від 13 берез. 1998 р. № 59 (зі змінами і допов.) // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 515.

21. Методичні рекомендації про застосування реєстрів бухгалтерського обліку: Затв. наказом МФУ від 29 груд. 2000 р. № 356 // Орієнтир. — 2001. — № 10.

22. Методичні рекомендації про проведення перевірок витрат на відрядження: Затв. наказом ГоловКРУ України від 21 берез. 2000 р.№ 24 // Орієнтир. — 2000. — № 31.

23. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. наказом МФУ 30 листоп. 1999 р. № 291 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 52. — Ст. 2606.

24. Грабова Н. Н., Добровский В. Н. Бухгалтерський учет в произ­водственных и торговых предприятиях: Учеб. пособие. — К.: А.С.К., 2000.

Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник. — К.: Знання-Прес, 2001

Тема 9. Контроль основних засобів і нематеріальних активів

Мета: вивчення основних напрямів та етапів проведення ревізії операцій з основними засобами та нематеріальними активами

План лекції:

1. Нормативне регулювання операцій з основними засобами і нематеріальними активами

2. Завдання, послідовність, джерела інформації для ревізії операцій з необоротними активами

3. Об`єкти основних засобів, їх класифікація, оцінка та завдання контролю

4. Контроль стану збереження та фактичної наявності необоротних активів

Питання на самостійне вивчення:

1. Контроль амортизації основних засобів і нематеріальних активів

2. Контроль з технічного стану і використання основних засобів

1. Нормативне регулювання операцій з основними засобами і нематеріальними активами

Нормативно-правова база, якою керується ревізор при здійсненні контролю:

- Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р.;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда»;

- Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерст­ва фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69, зі змінами і до­повненнями.

- Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку основних засобів» від 29.12.1995 р

2. Завдання, послідовність, джерела інформації для ревізії операцій з не оборотними активами

Завдання ревізії основних засобів і нематеріальних активів:

- дати оцінку стану збереження, ефективності використання: перевірка правильності віднесення матеріальних активів до основних засобів, реальність оцінки та переоцінки основних засобів, правильність відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку, перевірка відповідності і правильності оформлення списання основних засобів;

- перевірка своєчасності й правильності документального оформлення й відображення у облікових регістрах надходження й вибуття основних засобів;

- ревізія правильності нарахування амортизації, своєчасності й повноти включення її у витрати виробництва;

- виявити наявні факти порушень чинного законодавства щодо правомірності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників ревізованого підприємства при придбанні, використанні, реалізації і ліквідації окремих об’єктів основних засобів і нематеріальних активів;

- розробити заходи з реалізації рішень, прийнятих за матеріалами ревізії: притягнення до відповідальності винних службових осіб з відшкодуванням збитків, нарахування і стягнення штрафних фінансових санкцій на користь державного бюджету за допущені порушення чинного законодавства на об’єкті контролю, які пов’язані з оподаткуванням доходів підприємства (оцінка майна, амортизація, реалізація і т. ін.).

Напрями ревізії:

1) контроль стану збереження основних засобів і нематеріальних активів;

2) контроль операцій, пов’язаних із джерелами надходжень та видами вибуття основних засобів;

3) контроль правильності нарахування амортизації (зносу);

4) контроль операцій з ремонту основних засобів;

5) контроль операцій з нематеріальними активами.

Об’єкти контролю:

1. Первинні документи про надходження, передавання, реалізацію, інвентаризацію, нарахування амортизації (зносу), ліквідацію об’єктів основних фондів і нематеріальних активів: накладні, акти приймання-передавання основних засобів, акти ліквідації основних засобів, відомості нарахування амортизації (зносу), авізо, довідки, акти переоцінки, дефектні акти, акти виконаних робіт з ремонту основних засобів, кошториси та угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування основних засобів підрядними організаціями.

2. Регістри аналітичного і синтетичного обліку: інвентарні картки з обліку з окремих об’єктів основних засобів і нематеріальних активів; описи інвентарних карток з обліку основних засобів; картки групового обліку основних засобів (для нарахування зносу та амортизації по 4 групах основних засобів); інвентарні списки основ­них засобів і нематеріальних активів, які ведуться матеріально відповідальними особами структурних підрозділів підприємства, де вони використовуються; оборотні відомості в бухгалтерії в розрізі груп, об’єктів основних засобів по матеріально відповідальних особах та підприємству; журнали 4—5, машинограми за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 83 і рахунків класу 9, Головна книга, баланс, внутрішня звітність про рух майна підприємства.

3. Об`єкти основних засобів, їх класифікація, оцінка та завдання контролю

3.1. Сущность и классификация основных средств

Порядок отражения в учете информации о наличии и движении основных средств предприятия регламентирован П(С)БУ 7 «Основные средства».

Сущность понятия «основные средства»

Согласно П(С)БУ 7, основные средства – это материальные активы, которые предприятие содержит с целью использования их в процессе производства или поставки товаров, предоставления услуг, сдачи в аренду другим лицам или осуществления административных и социально-культурных функций, ожидаемый срок полезного использования (эксплуатации) которых превышает 1 год (или 1 операционный цикл, если он больше 1 года).

Объект основных средств признают активом при соблюдении двух условий:

1) есть вероятность, что в будущем предприятие получит экономические выгоды от его использования;

2) стоимость объекта может быть достоверно определена.

Бухгалтерский учет основных средств ведется в отдельности по каждому объекту.

Объект ОС – это:

- законченное устройство со всеми приспособлениями к нему;

- конструктивно обособленный предмет, предназначенный для выполнения самостоятельных функций;

- обособленный предмет конструктивно соединенных предметов одинакового или различного назначения, имеющих для их обслуживания общие приспособления, принадлежности, управление и единый фундамент, вследствие чего каждый предмет может выполнять свои функции, а комплекс – определенную работу в только в составе комплекса, а не самостоятельно;

- другой актив, соответствующий определению ОС, или часть актива, которая контролируется предприятием.

Если один объект ОС состоит из частей с разным сроком использования (эксплуатации), каждую из них можно признать отдельным объектом ОС.

3.2. Порядок оценки основных средств

П(С)БУ 7 выделяет следующие виды стоимости основных средств

Порядок определения первоначальной стоимости ОС при их поступлении на предприятие

Способы поступления ОС	Определение первоначальной стоимости ОС
Приобретение ОС за плату	Первоначальная стоимость включает следующие расходы: - суммы, уплаченные поставщикам, а также подрядчикам, - за выполнение строительно-монтажных работ (без косвенных налогов); - регистрационные сборы, государственная пошлина и аналогичные платежи, которые осуществляются в связи с приобретением прав на объект ОС; - суммы ввозной пошлины; - суммы непрямых налогов, если они не возмещаются предприятию; - расходы на страхование рисков доставки ОС; - расходы на установку, монтаж, наладку ОС; - прочие расходы, непосредственно связанные с доведением ОС до состояния, в котором они пригодны к эксплуатации с запланированной целью
Безвозмездное получение	Справедливая стоимость ОС на дату получения
Внесение в уставный капитал	Согласованная с учредителями предприятия справедливая стоимость ОС
Самостоятельное изготовление	Себестоимость изготовления ОС, определенная по требованиям П(С)БУ 9 «Запасы» и П(С)БУ 16 «Расходы»

3.3. Документальное оформление операций по учету основных средств

Название и код формы документа	Описание документа
ОЗ–1 Акт приема-передачи (внутреннего перемещения) основных средств	Применяется для оформления поступления ОС на предприятие, ввода их в эксплуатацию, перемещения между подразделениями, безвозмездной передачи ОС или их продажи. Составляется комиссией, назначенной приказом директора.
ОЗ-2 Акт приема-сдачи отремонтированных, реконструированных и модернизированных объектов	Применяется при передаче ОС из ремонта к месту постоянного использования.
ОЗ-3 Акт на списание основных средств	Составляется при ликвидации всех видов ОС, кроме автомобилей. Акт составляет комиссия, назначенная приказом директора.
ОЗ-4 Акт на списание автотранспортных средств	Составляется при ликвидации автомобилей. Акт составляет комиссия, назначенная приказом директора.
ОЗ-5 Акт об установке, пуске и демонтаже строительной машины	Оформляется при передаче строительных машин с машинопрокатной базы к месту использования
ОЗ-6 Инвентарная карточка по учету основных средств	Оформляется на каждый объект основных средств и содержит данные об их технических характеристиках, проведенных ремонтах и перемещениях
ОЗ-7 Опись инвентарных карточек по учету основных средств	Оформляется по каждой группе основных средств и содержит перечень номеров и названий инвентарных карточек
ОЗ-8 Карточка учета движения основных средств	Применяется при ручном ведении учета и содержит данные о поступлении и выбытии основных средств по месяцам
ОЗ-9 Инвентарный список основных средств	Содержит перечень основных средств, которые находятся в ведении материально ответственного лица

З метою забезпечення належного обліку і контролю за збереженням основних засобів кожному інвентарному об’єкту в момент надходження на підприємство присвоюють відповідний інвентарний номер, який зберігається за об’єктом весь період перебування його в експлуатації. Якщо об’єкт вибуває, його інвентарний номер не може присвоюватися іншому об’єкту, який надійшов згодом.

Під час ревізії простежують, чи проставляються інвентарні номери в актах, накладних та інших документах, які служать підставою для прийняття на облік або зняття з обліку об’єкта.

Під час огляду об’єктів перевіряють, чи позначені на них інвентарні номери.

На початку ревізії слід з’ясувати, чи всі основні засоби за місцями зберігання й експлуатації закріплені за конкретними особами, які відповідають за їх збереження.

Ревізор перевіряє правильність ведення карток обліку руху основних засобів, своєчасність заповнення всіх реквізитів у них на підставі інвентарних карток і звіряє з даними синтетичного обліку.

Якщо каток на об’єкти немає ревізор пропонує керівництву відновити пооб’єктний облік основних засобів.

Перевірці також підлягають орендовані основні засоби, які записуються в балансі орендодавця чи орендаря так. Аби уникнути подвійного врахування основних засобів.

Інвентаризація основних засобів проводиться окремо за власними та орендованими об’єктами.

При інвентаризації встановлюють, коли і за чиїм розпорядженням були споруджені невраховані об’єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спорудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання інвентаризаційної комісії.

Встановлюють факти надмірностей у придбанні дорогих меблів, килимів, технічних засобів, непотрібних для службових цілей або незаконного придбання меблів для квартир окремих працівників.

На орендовані основні засоби складають окремий опис із посиланням на документи, які підтверджують прийняття відповідних об’єктів у оренду, та вказують строк оренди.

4. Контроль стану збереження та фактичної наявності необоротних активів

Послідовність і напрями контролю стану збереження основ­них засобів:

1) перевірка дотримання умов зберігання основних засобів:

а) контроль повноти закріплення об’єктів основних засобів за матеріально відповідальними особами;

б) оцінка добору кадрів на посади матеріально відповідальних осіб;

в) перевірка стану інвентарного обліку в матеріально відповідальних осіб і бухгалтерії;

2) перевірка повноти та своєчасності проведення інвентаризації основних засобів та відображення її результатів в обліку;

3) вибірковий контроль стану збереження основних засобів у структурних підрозділах підприємства.

Надзвичайно важливе значення при організації ревізії основних засобів має оцінка стану бухгалтерського обліку та оперативного контролю за їхнім збереженням, який здійснює бухгалтерія підприємства.

Ревізор не може розпочинати ревізію, якщо аналітичний облік основних засобів перебуває в занедбаному стані. Про неможливість проведення ревізії складається акт, у якому треба чітко конкретизувати недоліки в обліку на ревізованому підприємстві, подати відповідні пропозиції про поновлення та наведення порядку в обліку, установити термін виконання цих указівок. Крім цього, ревізор повинен доповісти про це посадовій особі, яка призначила ревізію, або перенести термін проведення ревізії, вирішити питання про відповідальність винних осіб згідно з чинним законодавством.

Контроль повноти закріплення об’єктів основних засобів за матеріально відповідальними особами в структурних підрозділах підприємства здійснюється методом порівняння даних Книги головних рахунків про залишок на перше число місяця за рахун­ком 10 «Основні засоби» з підсумковими даними оборотної відомості про залишки основних засобів у розрізі матеріально відповідальних осіб. Використовуючи дані бухгалтерії щодо розрахунків з оплати праці матеріально відповідальних осіб, можна виявити факти порушень, коли ці працівники не несуть відповідальності за збереження основних засобів (у зв’язку з перебуванням у довгострокових відпустках для догляду за дитиною до трьох років або тривалим перебуванням на лікарняному, звільненням з роботи без передачі іншим працівникам матеріальних цінностей, які за ними значаться).

Візуальна перевірка наявності угод із працівниками, які тимчасово чи постійно виконують обов’язки матеріально відповідальних осіб, зустрічна перевірка через письмовий запит до правоохоронних органів щодо можливості заборони деяким працівникам виконувати роботу, пов’язану з матеріальною відповідальністю, дають можливість визначитися в критеріях вибору об’єктів для контролю, виявити взаємопов’язані порушення, нестачі та крадіжки, їхні причини.

Ревізор повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на своєчасність їхнього проведення та оформлення, відображення результатів в обліку. Трапляються випадки формального проведення інвентаризації, коли дані про об’єкти інвентаризації переносяться в інвентаризаційні описи з інвентарних карток чи минулорічних інвентаризаційних описів. Повноту об’єктів інвентаризації встановлюють порівнянням інвентарних описів з даними аналітичного обліку в оборотних відомостях.

Для перевірки якості інвентаризації доцільно провести вибіркову інвентаризацію окремих об’єктів основних засобів. Повна інвентаризація призначається: коли встановлено факти відсутності актів приймання-передавання матеріальних цінностей при звільненні та прийнятті нових працівників, інші грубі порушення чинного законодавства.

Під час проведення інвентаризації одночасно здійснюється обстеження умов зберігання, використання, технічного стану окремих об’єктів основних засобів як власних, так і орендованих, особливо тих, які не використовуються, підлягають реалізації, перебувають у запасі, консервації у зв’язку з припиненням вироб­ничої діяльності державних підприємств.

Основні напрями ревізії операцій з надходжень та вибуття основних засобів:

1) перевірка обґрунтованості придбання окремих об’єктів основ­них засобів (виходячи з виробничої необхідності, спеціалізації підприємства, ефективності подальшого використання);

2) перевірка повноти та своєчасності оприбуткування, ураховуючи особливості документального оформлення операцій, пов’я­заних із джерелами надходжень (нове будівництво, придбання устат­кування, безкоштовне надходження) (див. рис. 1);

3) контроль правильності оцінки основних засобів у разі:

а) введення в експлуатацію в результаті капітального будівництва;

б) оренди через викуп державного майна;

в) приватизації державного майна;

г) безкоштовного одержання;

ґ) переоцінювання основних засобів;

4) перевірка правомірності операцій з вибуття основних засобів:

а) під час ліквідації об’єктів основних засобів через непридатність для подальшого використання, знос;

б) при реалізації іншим організаціям (обґрунтованість ціни реа­лізації, правильність розрахунку ПДВ, акцизного збору, якщо оподатковується цей товар);

в) незавершеного будівництва державних підприємств (обґрун­тованість оцінки, виходячи з аналізу діючих цін, наявність дозволу органів держмайна);

5) контроль операцій в умовах оперативної оренди основних засобів (надання в оренду приміщень та устаткування іншим підприємствам, фізичним особам: рівень тарифів плати за оренду, оформлення угод на оренду, достовірність обсягів оренди, стан розрахунків);

6) контроль відображення господарських операцій в обліку методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в первинному документі.

При здійсненні контролю широко застосовуються методи нормативної перевірки на відповідність операцій з вибуття основних засобів вимогам чинного законодавства та їхня узгодженість щодо правил оцінки майна, умов реалізації, документального оформлення процесу продажу чи купівлі під час приватизації державного майна.

Рис. 1 Схема контрольного процесу операцій
з надходження та вибуття основних засобів

Як свідчать матеріали ревізій, проведених працівниками ДКРС, до основних порушень операцій з надходження та вибуття основних засобів належать:

1) заниження оцінки основних засобів під час реалізації майна державних підприємств, виходячи з діючих ринкових цін;

2) завищення оцінки основних засобів, придбаних по імпорту від приватних фірм і підприємств у власність державного підприємства;

3) заниження обсягів та оцінки матеріальних цінностей від лік­відації об’єктів основних засобів;

4) необґрунтованість списання, заниження вартості автотранс­порту (особливо легкового);

5) неправильне визначення ПДВ, акцизного збору при реалізації об’єктів;

6) використання не за виробничим призначенням офісних меб­лів, оргтехніки, засобів зв’язку;

7) заниження тарифів орендної плати та обсягів приміщень, що здаються в оренду іншим підприємствам.

Джерелами інформації та об’єктами контролю є відомості нарахування амортизації, картки аналітичного обліку складу об’єктів основних засобів по чотирьох груп, з яких у законі базовими для нарахування амортизації визначено чотири групи, журнали № 4—5 за кредитом рахунків 13 «Знос необоротних активів», 83 «Амортизація основних засобів» чи відповідні машино­грами при застосуванні ПЕОМ.

Послідовність і основні напрями контролю:

1. Перевірка правомірності та правильності формування груп основних засобів як бази для нарахування амортизації на перше число першого ревізованого періоду (кварталу року).

2. Перевірка обґрунтованості та повноти включення або виключення об’єктів основних засобів у відповідних групах для формування бази даних (за їхньою первинною і залишковою вартістю для розрахунку обсягів амортизації за звітний квартал, виходячи з надходжень та вибуття об’єктів основних засобів за попередній перед звітним квартал року).

3. Контроль дотримання встановлених норм амортизації для груп основних засобів і правильності визначення обсягу нарахування амортизаційних відрахувань у звітних кварталах.

4. Контроль відображення в обліку операцій з нарахування амортизації (зносу) основних засобів як витрат виробництва та валових витрат для розрахунку податку на прибуток.

Здійснюючи контроль необхідно враховувати вимоги П(С)БО 7 «Основні засоби», яким визначено право підприємств у бухгалтерському обліку обирати відповідно до своєї облікової політики методи нарахування амортизації основних засобів. До таких методів належать: прямолінійний, зменшення залишкової вартості основних засобів, прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів, кумулятив­ний, виробничий.

У процесі контролю операцій з нарахування амортизації застосовуються методи нормативно-правової перевірки на відповід­ність чинному податковому законодавству щодо включення до складу групи основних засобів, установлених норм нарахування амортизації за групами.

Особливу увагу варто зосередити на правомірності визначення амортизації витрат на поліпшення основних засобів, власних чи орендованих, застосування норм прискореної амортизації У разі виявлення порушень у визначенні балансової вартості груп основних засобів слід з’ясува­ти, як це вплинуло на обсяг нарахування амортизації за відпо­відний період.

Правильність відображення в обліку амортизації як витрат на виробництво, розрахунків з бюджетом перевіряється ме-тодом контролю кореспонденції бухгалтерських рахунків, відоб­раженої в Журналі № 5 за видами витрат, на підставі роз-рахунку нарахування амортизації за звітний ревізований пе­ріод.

Основні напрями та послідовність контролю витрат на ремонт основних засобів:

1) перевірка обґрунтованості включення до складу об’єктів для капітального ремонту;

2) перевірка витрат на капітальний і поточний ремонт, що здійснюється підрядними організаціями;

3) контроль витрат на ремонт при господарському методі ведення робіт;

4) контроль відображення в обліку операцій, пов’язаних з витратами на ремонти, джерелами коштів на їхнє виконання.

Здійснюючи контроль витрат на ремонт основних засобів, потрібно визначити: чи ці об’єкти є власністю підприємства; якщо орендовані, то чи передбачено умовами договору про оренду здійснення ремонту. Первинні документи (акти технічного огляду, затверджені керівником підприємства; відомості дефектів, де вказано вузли, деталі, агрегати, які не придатні до експлуатації та які належить поновити; кошториси витрат на ремонт, договори з підрядними організаціями) мають бути оформлені належним чином. Детально аналізуються дані інвентарних карток за показниками: дата введення в експлуатацію, дата здійснення поперед­нього ремонту, терміни міжремонтних періодів, функціональне призначення об’єкта.

При перевірці капітального ремонту основних засобів, виконаного підрядним методом, треба встановити, чи є договір підряду, чи додержані строки виконання, чи не перевищена вартість ремонту, обумовлена договором.

Особлива увага звертається на ремонт легкових автомобілів, побутової техніки, будівель і квартир.

Щоб виявити факти неправомірних витрат на запасні частини, вузли, деталі, будівельні матеріали, слід широко використовувати контроль документів, що стосуються взаємопов’язаних операцій, зустрічну перевірку документів, вибіркову контрольну інвентаризацію виконаних ремонтних робіт, письмові запити підрядників, які виконували роботи.

Правильність обліку витрат на ремонти контролюється на підставі даних журналу № 5 з дебету субрахунків до рахунків 23 «Виробництво» чи 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 949 «Інші витрати операційної діяльності» залеж­но від того, де використовуються ці об’єкти основних засобів, кар­ток аналітичного обліку, які ведуться щодо кожного об’єкта ремонту, та первинних документів (актів виконаних робіт з ремонту основних фондів, накладних, відомостей на витрати тощо).

Питання для самоконтролю:

1. Навіть основні етапи перевірки операцій з основними фондами.

2. Які джерела інформації використовують ревізори під час перевірки операцій з основними засобами?

3. Які етапи перевірки списання витрат на ремонт основних засобів?

Мета: засвоєння основ нормативного регулювання операцій з запасами, вивчення напрямів та джерел ревізії операцій з запасами, документального оформлення результатів перевірки операцій з запасами

План лекції:

1. Нормативне регулювання операцій з запасами

2. Завдання, послідовність, джерела інформації для ревізії операцій з запасами

3. Контроль організації складського господарства, стану збереження та фактичної наявності запасів

4. Перевірка правильності документального оформлення операцій, пов’язаних з рухом запасів

Питання для самостійного вивчення:

1. Контроль операцій з малоцінними та швидкозношуваними предметами

1. Основні напрями контролю стану складського господарства і дотримання умов зберігання матеріальних запасів:

1. Перевірка організації зберігання матеріальних запасів на підприємстві.

Під час проведення інвентаризації матеріальних запасів здійс-нюється контроль забезпечення надійності їхнього зберігання, а саме:

а) стану охорони складських приміщень (укріплення дверей, наявність ґрат на вікнах і сигнальних пристроїв, реєстрація в жур­налі здавання об’єктів під охорону та їхнього приймання);

б) стану протипожежної безпеки;

в) дотримання санітарних норм, температурних режимів, порядку складування матеріальних цінностей;

г) забезпеченості складів вимірювальними приладами та технікою.

2. Перевірка закріплення матеріальної відповідальності за працівниками, які приймають, відпускають матеріальні запаси та забезпечують їхнє збереження. При цьому методом обстеження у відділі кадрів підприємства треба перевірити особові справи щодо своєчасності укладення з усіма матеріально відповідальними особами угоди про повну матеріальну відповідальність, а в бухгалтерії — наявність актів приймання-передавання матеріальних цінностей при звільненні з роботи одних та прийнятті на роботу нових працівників.

Методом порівняння даних Книги головних рахунків та оборотних відомостей про залишки матеріальних цінностей за матеріально відповідальними особами й аналізу даних про фактично відпрацьований ними час за ревізований період в особових рахунках розрахунків з оплати праці виявляються «фіктивні» матеріально відповідальні особи (фактично звільнені з роботи, які не передали матеріальних цінностей, або особи, що перебувають у декретних відпустках, довгострокових відпустках для догляду за дітьми до трьох років чи на тривалому лікарняному).

3. Перевірка дотримання працівниками встановлених правил щодо приймання і відпуску матеріальних запасів, своєчасності та правильності ведення записів у картках складського обліку.

4. Перевірка організації пропускної системи на підприємстві при ввезенні й вивезенні матеріальних цінностей (аналіз даних книги реєстрації перепусток, актів перевірки органів правопорядку, наказів про вжиті заходи з ліквідації порушень).

5. Перевірка добору кадрів матеріально відповідальних осіб (чи мають спеціальну підготовку, чи не мають правових обмежень щодо посади за вироком суду).

1. Інвентаризація матеріальних запасів.

Організація, техніка та документальне оформлення проведення інвентаризації визначені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 р. (зі змінами та доповненнями). Систематизація даних про порушення з організації збереження матеріальних запасів дає можливість обґрунтувати критерії для вибору об’єктів інвентаризації під час проведення ревізії підприємства з урахуванням конкретних матеріально відповідальних осіб, видів і номенклатури запасів, де найімовірніші нестачі, крадіжки, факти безгосподарності та витрачання мате-ріальних цінностей.

2. Контроль операцій з надходження матеріальних запасів.

Перевірка операцій з надходження матеріальних запасів починається з ознайомлення ревізора з особливостями організації забезпечення матеріальними ресурсами, технологіями оперативного та бухгалтерського обліку операцій з їхнього надходження, використання і витрачання в разі застосування комп’ютерної техніки.

Джерела інформації, які використовуються при здійсненні ревізії:

первинні документи: господарські угоди на матеріально-технічне забезпечення, специфікації, прибуткові накладні, вимоги, лімітно-видаткові карти (відомості), рахунки-фактури, акти приймання матеріалів, квитанції тощо, звіти матеріально відповідальних осіб, реєстри прибуткових документів;

облікові регістри: книга реєстрації доручень на отримання матеріальних цінностей, журнал реєстрації вантажів, картки складського обліку, відомість 5.1 аналітичного обліку запасів, оборотні відомості за аналітичними рахунками в розрізі матеріально відповідальних осіб та відповідних синтетичних рахунків, журнали № 3, 5 і 5А, Книга головних рахунків з рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 25 «Напівфабрикати» і 23 «Виробництво».

Основні напрями та послідовність контролю:

1. Загальна оцінка рівня забезпечення матеріальними ресурсами виробничої програми.

2. Перевірка стану оперативного обліку та контролю у відділах постачання за виконанням угод постачальниками матеріальних ресурсів.

3. Вибіркова перевірка наявності та відповідності даних первинних документів на оприбуткування бухгалтерським записам
в облікових регістрах (журнали № 3, 5, 5А, машинограми за дебетом рахунків матеріальних ресурсів).

4. Перевірка відповідності підсумків записів за дебетом субрахунків до рахунків 20, 22, 25 за місяць у відомості 5.1 даним
у журналах № 3, 5, 5А чи машинограмах.

5. Перевірка узгодженості записів синтетичного та аналітичного обліку в розрізі матеріально відповідальних осіб.

6. Перевірка повноти оприбуткування матеріальних запасів. Особливо детально, тобто в повному обсязі, а не вибірково, здійснюється:

ü контроль даних журналу № 3 щодо наявності матеріалів у дорозі, на відповідальному зберіганні;

ü зустрічна перевірка й аналіз даних обліку та первинних документів, службового листування з постачальниками щодо терміну, причини виникнення, заходів з розшуку, прийнятих управлінських рішень, які випливають з умов договорів про постачання;

ü нормативна перевірка правомірності відображення в обліку первинних та кінцевих операцій з даних об’єктів такого обліку.

Контролюючи повноту оприбуткування матеріальних цінностей, внутрішні документи підприємства порівнюють з документами постачальників, облікових регістрів на відповідність даних про назви постачальника, номер документа, дату, асортимент, ціну, кількість, вартість, ПДВ, суму до сплати.

Крім того, ревізор повинен перевірити обґрунтованість оформлення актів на розбіжності за кількістю, асортиментом, якістю в документах постачальника і фактично при прийманні, своєчасність висунення претензій до постачальників чи транспортної організації.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей ревізор вивчає правильність їхньої оцінки (договірні ціни, транспортно-заготівельні витрати на придбання матеріальних цінностей, їхній розподіл за групами матеріальних цінностей, облік та розподіл відхилень від облікових цін) та переоцінки матеріальних запасів (дооцінки, уцінки).

Як свідчать матеріали проведених ревізій, до основних порушень слід віднести:

запущеність аналітичного обліку, «вуалювання» операцій про отримання запасів (матеріали в дорозі, на відповідальному зберіганні), несвоєчасність оприбуткування матеріальних запасів; завищення договірних цін, необґрунтованість включення до складу транспортно-заготівельних витрат, які відносяться на собівартість придбання окремих видів запасів; наявність прихованих нестач, крадіжок, утрат і псування матеріальних цінностей, порушення податкового обліку витрат на придбання матеріальних запасів.

3.Контроль операцій з витрачання матеріальних запасів.

Послідовність і основні напрями контролю операцій з витрачання матеріальних запасів.

1. Перевірка відповідності загального підсумку вибуття та залишків матеріалів на початок місяця в усіх структурних підрозділах (матеріально відповідальних особах) кредитовим оборотам та залишкам на кінець місяця за рахунками матеріальних цінностей (у розрізі субрахунків 201—209) у Книзі головних рахунків.

2. Перевірка операцій з відпуску запасів у виробництво охоплює:

а) перевірку документації таких операцій (у межах установлених лімітів за нормами, понад норми, при заміні матеріалів);

б) контроль обґрунтованості встановлених норм витрат на виробництво.

Вибіркові інвентаризації залишків виробничих запасів у цехах, відділеннях дають можливість визначити наявні надлишки запасів у цехових складах або незавершеному виробництві. Ефективним прийомом виявлення фактів завищення норм витрат є контрольний запуск сировини, аналіз даних про витрати за кілька звітних періодів.

3. Перевірка операцій з витрачання виробничих запасів на інші цілі:

а) невиробничі потреби підприємства;

б) при реалізації матеріалів іншим підприємствам, відпуску в рахунок виплати заробітної плати працівникам, безкоштовної передачі окремим організаціям чи фізичним особам.

Одночасно з контролем повноти та достовірності первинних документів (накладних, розпоряджень адміністрації, довіреностей покупців, податкових накладних) треба перевірити, чи не занижені продажні ціни, чи правильно відображені ці операції в обліку на рахунках, пов’язаних із цим, обсягів нарахування ПДВ та визначення джерел відшкодування таких витрат.

4. Перевірка правильності оцінки виробничих запасів при їхньому списанні з кредиту рахунків обліку матеріальних цінностей у дебет рахунків 23, 24, 91, 92, 93, 94.

Треба врахувати, що в аналітичному обліку виробничі запаси обліковуються за договірними, покупними цінами в розрізі їхньої номенклатури з відокремленням транспортно-заготівельних витрат на їхнє придбання за підгрупами матеріальних запасів. Таким чином, щоб оцінити за фактичною собівартістю матеріальні витрати в розрізі їхнього фактичного цільового використання, треба розподіляти транспортно-заготівельні витрати щомісяця. Здійснюючи контроль, вивчається обґрунтованість включення витрат до складу транспортно-заготівельних, а потім, застосо-вуючи метод техніко-економічних розрахунків — правильність їхнього розподілу за місяць на залишок запасів на кінець місяця та на обсяг використаних запасів за напрямами витрачання (виробництво, невиробниче споживання, реалізація матеріалів, безкоштовне передання іншим організаціям).

5. Перевірка правильності відображення операцій зі списан-ня виробничих запасів в обліку. При здійсненні контролю ревізор керується П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом МФУ від 20 жовтня 1999 р. № 242.

Завершуючи документальну перевірку господарських операцій за вищевказаними напрямами ревізії, ревізор методом аналізу змісту господарських операцій визначає правомірність записів у первинних документах і кореспонденцій бухгалтерських рахунків у журналах №5, 5А, 3 або машинограмах по рахунках 23, 24, 91, 92, 93, 94, 99, 374.

Основні порушення:

списання виробничих запасів на витрати виробництва при нестачах, псуванні та втратах від безгосподарності, фактично використаних на капітальний ремонт чи капітальне будівництво, невиробниче споживання; відсутність первинних документів чи їхня фальсифікація, необґрунтовані виправлення за минулі звітні періоди.

4.Контроль операцій з малоцінними швидкозношуваними предметами (МШП).

Під час контролю операцій з малоцінними швидкозношуваними предметами (МШП) ревізор керується П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом МФУ від 20 жовтня 1999 р. № 242, і П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженим наказом МФУ від 27 квітня 2000 р. № 92.

Ревізія починається з вивчення організації і поставлення бухгалтерського обліку МШП у бухгалтерії та у структурних підрозділах підприємства.

Джерела інформації для контролю: книги чи картки складського обліку (ф. М-17); матеріальні звіти структурних підрозділів підприємства з первинними документами на оприбуткування, списання, передавання; дані облікових регістрів за рахунками 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», 113 «Тимчасові (нетитульні) споруди», 115 «Інвентарна тара», журналів № 3, 4, 5, 5А.

Послідовність і напрями контролю:

1. При вивченні організації і поставлення обліку особлива увага звертається на закріплення МШП у місцях їхнього зберігання чи використання за конкретними відповідальними службовими особами, наявність маркування (жетони, штампи), правильність документального оформлення операцій при експлуатації МШП та їхнього оперативного обліку.

2. Перевіряючи операції з оприбуткування МШП, треба визначити правильність їхнього віднесення до складу групи матеріальних запасів та до складу групи необоротних активів згідно з критеріями, установленими з урахуванням функціонального призначення та терміну використання таких матеріальних активів (предмети, що використовуються протягом не більш одного року або нормального операційного циклу, належать до малоцінних та швидкозношуваних предметів, а в протилежному випадку — до малоцінних необоротних матеріальних активів).

3. Контроль стану запасів МШП. Рівень забезпеченості виробничого процесу МШП вивчається за допомогою методичних прийомів аналізу запасів з номенклатури груп на складі та в експлуатації станом на перше число за кварталами року на підставі даних оборотних відомостей з рахунків 22, 112, карток чи книг оперативного обліку в місцях експлуатації (цехах, відділах, бригадах). Критерії вибору об’єктів контролю для визначення понаднормативних, завищених, залежаних запасів: види МШП, щодо яких немає руху значний період (понад 3, 6 місяці), збільшення обсягів запасів на складі, незначні обсяги видачі в експлуатацію порівняно із запасами на складі. Факти наявності залежаних, непридатних для використання чи втрати окремих видів МШП виявляються при обстеженні та вибірковій інвентаризації їхньої наявності, аналізі в структурних підрозділах підприємства даних оперативного обліку, видачі в користування працівникам і пояснень керівників структурних підрозділів підприємства.

4. Перевірка операцій з видачі та списання спеціального одягу та спеціального взуття працівникам підприємства:

а) нормативна перевірка правомірності безкоштовного забезпечення працівників підприємства спецодягом;

б) дотримання нормативів видачі з номенклатури видів спеціального одягу на одного працівника та термінів їхнього використання.

Вивчаючи операції з видачі спеціального одягу та спеціального взуття, ревізор керується чинними галузевими нормативами, затвердженими урядом України, і порівнює їх із чинним на підприємстві нормами видачі, термінами використання та переліком працівників, яким вони можуть бути видані безкоштовно, виявляє факти передчасної заміни, неправомірної їхньої видачі окремим працівникам, а також визначає обсяг зменшення валових витрат для оподаткування податком на прибуток при виявленні таких порушень.

5. Перевірка правильності нарахування зносу малоцінних необоротних матеріальних активів та включення його у виробничі витрати.

Слід мати на увазі, що підприємство самостійно встановлює, який метод нарахування зносу малоцінних необоротних мате- ріальних активів йому застосовувати з урахуванням очікуваного способу використання таких активів, але при дотриманні принципу незмінності методології протягом поточного року.

У процесі контролю з’ясовують, чи не було заміни однієї методики іншою в окремих підгрупах малоцінних предметів та як це вплинуло на витрати від основної операційної діяльності. При цьому особлива увага звертається на перевірку податкового обліку: чи не включена у валові витрати як знос вартість переданих зі складу предметів для невиробничої сфери (дитсадки, школи, клуби тощо).

6. Перевірка операцій зі списання МШП (К-т 22). Детально перевіряється оформлення актів на списання та оприбуткування матеріалів від ліквідації. Вони мають бути складені за встановленою формою, за обов’язковою участю в комісії відповідних фахівців і затверджені керівником підприємства. Списання МШП на підставі актів проводиться лише за наявності документів, які підтверджують здачу їх у брухт чи утилізовану сировину.

У разі передавання МШП іншим підприємствам чи фізичним особам за накладними, актами передавання треба перевірити, чи нараховане податкове зобов’язання з ПДВ.

7. Контроль правильності відображення в обліку здійснюється методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків на підставі змісту відображеної господарської операції в первинних документах.

Особлива увага звертається на правильність відображення податкового кредиту та податкового зобов’язання по ПДВ, обґрунтованість виправлень, як здійснювалось коригування допущених помилок за минулі періоди.

Важливою складовою ревізії малоцінних необоротних матеріальних активів і МШП є контроль на відповідність даних бухгалтерського обліку в книзі головних рахунків з рахунків 22, 112 даним оборотних відомостей у розрізі класифікаційних підгруп і матеріально відповідальних осіб та даним оперативного обліку залишків на початок і кінець місяця, обсягів надходжень на списання, який ведуть ці особи в картках чи книгах ф. М-17.

2. Контроль правильності відображення залишків МШП у податковому обліку. Дані про залишки МШП на початок і кінець звітного кварталу відображаються в податковій звітності про податок на прибуток (відомість про балансову вартість виробничих запасів і малоцінних предметів). Їхній приріст або убування зменшує або збільшує валові витрати звітного періоду, отже, і впливає на обсяг бази оподаткування. Тому в разі виявлення розбіжностей треба визначити їхні причини, скласти додаток до акта перевірки, де узагальнити дані про виявлені порушення та рівень їхнього впливу на оподаткування податком на прибуток.

5. Контроль повноти та якості проведення інвентаризацій запасів і відображення результатів в обліку.

Джерела інформації для контролю повноти та якості про-ведення інвентаризацій запасів і відображення результатів в обліку: накази, розпорядження керівника підприємства про проведення інвентаризації матеріальних цінностей, а про реалізацію матеріалів такого контролю — інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, протоколи засідань центральної інвентаризаційної комісії, розрахунки обсягів природного убування та заліку пересортиці з матеріальних запасів у відомості 5.1, журналах № 3, 5, 5А, 6 та Книзі головних рахунків за даними субрахунків 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків», 716 «Відшкодування раніше списаних активів», 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», 641 «Розрахунки за податками» і за балансового рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цін-ностей».

Основні напрями контролю:

1) перевірка стану організації інвентаризаційної роботи на підприємстві, зокрема, щодо призначення планових і позапланових повних чи часткових інвентаризацій матеріальних запасів у структурних підрозділах підприємства;

2) перевірка компетентності інвентаризаційних комісій;

3) перевірка повноти та якості документації з проведеної інвен­таризації матеріальних запасів:

а) оформлення інвентаризаційних описів;

б) повнота відображення об’єктів інвентаризації (найменування марки, сорту, артикулу, інших ознак);

в) чи у всіх матеріально відповідальних осіб здійснено інвентаризацію;

4) перевірка правильності складання й оформлення порівняльних відомостей (перенесення інформації з інвентаризаційних описів та відповідних їм облікових даних з номенклатури запасів стосовно одиниці виміру, кількості);

5) перевірка правильності визначення результатів інвентаризації:

а) у натуральних показниках;

б) за вартістю окремих об’єктів та в цілому по матеріально відповідальних особах і підприємству;

6) перевірка правильності розрахунку обсягів списання нестач у межах норм природних утрат та заліку наявної пе-ресортиці однорідних за функціональним призначенням за-пасів;

7) перевірка оформлення виявленого браку продукції, бою тари, псування та непридатності запасів;

8) перевірка дотримання порядку оформлення списання втрат від псування запасів (наявність актів про знищення, накладних про вивезення на смітник чи здачу в утиль, тобто чи не ство-рюються умови для повторного списання);

9) перевірка правильності визначення обсягів нестач, що відносяться за рахунок винних матеріально відповідальних осіб для відшкодування втрат підприємства та на розрахунки з бюджетом;

10) перевірка відображення в обліку результатів інвентаризації запасів:

а) дотримання термінів відображення результатів інвентаризації;

б) правильність кореспонденцій бухгалтерських рахунків і обсягів відображення результатів інвентаризації щодо виявлених надлишків, нестач запасів, які підлягають відшкодуванню матеріально відповідальними особами;

11) перевірка стану контролю за реалізацією матеріалів інвентаризації на підприємстві.

Контроль за цими напрямами здійснюється методом норматив­но-правової перевірки дотримання правил визначення величини нестач, що відносяться за рахунок винних матеріально відповідальних осіб для відшкодування втрат підприємства, перевірки кореспонденцій рахунків, виходячи з аналізу змісту господарських операцій, які відображають результати інвентаризацій.

Розмір збитку, який підлягає відшкодуванню винними особами, визначається згідно з постановою КМУ № 116 від 22 січня 1996 р. «Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» (зі змінами), зокрема, у разі нестачі:

1) матеріальних цінностей, придбаних у постачальників — виходячи з балансової вартості цих цінностей з урахуванням індексу інфляції за даними Держкомстату України, відповідного обсягу акцизного збору (для підакцизних цінностей), ПДВ та із застосуванням підвищуючого коефіцієнта 2;

2) вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, виробництво якої не закінчено — виходячи з виробничої собівартості та нарахування середнього відсотка прибутку по підприємству і підвищуючого коефіцієнта 2;

3) спирту етилового, коньячного — виходячи з оптової ціни підприємства — виробника з урахуванням акцизного збору, суми ПДВ та коефіцієнта 3;

4) плодово-ягідних соків — виходячи з оптових цін виробника, ПДВ та коефіцієнта 2;

5) товарів, ціни на які дотуються з бюджету, — виходячи з цін, у яких обов’язково враховуються суми дотації;

6) тварин — за діючими закупівельними цінами на час виявлення нестачі із застосуванням коефіцієнта 1,5;

7) дорогоцінних металів (золота, срібла, платини та ін.), дорогоцінного каміння (природних алмазів, рубінів), алмазних інструментів і алмазних порошків із природних алмазів — виходячи з подвійного розміру їхньої вартості за відпускними цінами на день виявлення нестачі, а обробленого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння — у потрійному розмірі їхньої вартості за відпускними цінами на день виявлення нестачі.

Треба враховувати, що в разі виявлення нестач та втрат, які виникли внаслідок зловживань, відповідні матеріали необхідно передати в п’ятиденний термін правоохоронним органам, за фактом нестач та збитків подати громадський позов. Крім цього, треба знати, що при відшкодуванні збитків винними особами сума, яка перевищує балансову вартість матеріальних цінностей, підлягає відрахуванню до бюджету.

Основні типові порушення, що виявляються в процесі контролю запасів, які впливають на розрахунки з бюджетом:

а) заниження оцінки обсягу відшкодування збитків у разі виявлення нестач, псування, розкрадання матеріальних цінностей, які підлягають відшкодуванню винними особами (у розрахунках не застосовуються підвищуючі коефіцієнти, не нараховується подат­кове зобов’язання по ПДВ, акцизний збір, несвоєчасне перерахування в дохід бюджету);

б) заниження валового доходу в розрахунку податку на прибуток через порушення порядку заліку пересортиці матеріальних цінностей;

в) порушення правил проведення інвентаризацій щодо термінів їхнього проведення, повноти об’єктів, оформлення документації та результатів інвентаризацій;

г) порушення методики відображення результатів інвентаризацій на рахунках бухгалтерського обліку.

Питання для контролю:

1. Завдання та джерела ревізії матеріальних запасів.

2. Порядок проведення перевірки стану складського господарства і умов зберігання матеріальних запасів.

3. Особливості інвентаризації матеріальних запасів під час ревізії підприємства.

4. Напрями та способи перевірки операцій пов’язаних з прийняттям матеріальних запасів.

5. Напрями та способи ревізії операцій з відпуску матеріальних запасів.

6. Методика проведення ревізії операцій з використання запасів у виробництві.

7. Методика ревізії МШП.

8. Найтиповіші порушення правил здійснення і відображення в обліку операцій з матеріальними запасами.

Тема 11. Контроль витрат основної діяльності

Мета: вивчення основний напрямів контролю витрат основної діяльності.

План:

1. Завдання, джерела інформації для проведення ревізії, нормативні акти.

1. Ревізія основних прямих витрат на виробництво.
2. Перевірка загальновиробничих витрат.
3. Перевірка правильності визначення виробничої собівартості продукції, робіт
4. Контроль витрат на збут продукції.

1. Контроль витрат основної діяльності є однією з найважливіших ділянок ревізійної роботи, спрямованої на виявлення невикористаних резервів та непродуктивних витрат і втрат. Від обґрунтованості визначення витрат залежить об’єктивність оцінки фактичної виробничої собівартості готової продукції, робіт (послуг), витрат на управління та збут, інших витрат операційної діяльності, а також достовірність відображення результатів підприємницької діяльності у фінансовій та податковій звітності. Тому до основних зав­дань ревізії належать такі:
1) виявити наявні порушення щодо достовірності визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг, методики їхнього облікового процесу;
2) розробити заходи впливу для їхньої ліквідації, внесення відповідних коректив, притягнення до відповідальності винних службових осіб.
Джерела інформації для контролю собівартості продукції, виконаних послуг і робіт:
а) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості розподілу трудозатрат і витрат на оплату праці працівників підприєм­ства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одер­жані послуги від інших підприємств і т. ін.;
б) облікові регістри з аналітичного та поточного синтетичного бух­галтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об’єктів
витрат, групувальні відомості за видами витрат, журнал № 5, Книга головних рахунків за рахунками 23, 24, 25, 90, 91, 92, 93);
в) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошториси загальновиробничих та адміністративних витрат і витрат на збут, статистична звітність з окремих показників річного звіту (ф. 2);
г) дані податкового обліку про валові витрати на виробництво, залишки незавершеного виробництва.
Основні нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні контролю:

• Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» (зі змінами і доповненнями від 24.12.2002 р.);
• Закон України «Про оподаткування прибутку» від 22 трав­ня 1997 р. (зі змінами та доповненнями);
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку(П(С)БО) 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318.

Ревізор повинен ознайомитися з особливостями організації
і технології виробничої діяльності підприємства, структурою
уп­равління, організацією процесу обліку витрат і формування
собівартості, що дасть можливість уточнити програму ревізії,
визначити головні напрями та методику здійснення контролю.
Далі ревізор вивчає та перевіряє інформацію про структуру
та склад витрат на виробництво за елементами та статтями витрат кожного об’єкта витрат.
Напрями ревізії основних прямих витрат на виробництво:
1. Перевірка матеріальних витрат на виробництво. Здійснюючи контроль матеріальних витрат, треба визначити обґрунтованість включення їх до виробничих витрат:
а) за номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямів цільового використання за призначенням безпосеред­ньо на виробничий процес відповідно до технології;
б) за оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплек­туючих, напівфабрикатів, палива, електроенергії тощо). При цьому проводиться нормативний контроль правильності визначення обсягів фактичних витрат за вартістю, виходячи з діючих ринкових і фактичних договірних цін, обсягів транспортно-заготівельних та особливо додаткових витрат (послуги товарних бірж, комісійні посередницькі послуги організацій і фізичних осіб, їх рівень у структурі ціни);
в) правомірність включення витрат на тару;
г) важливо встановити, чи виключена вартість зворотних відходів сировини, матеріалів, обґрунтованість їхньої оцінки, подаль­ше їхнє використання.
Матеріальні витрати як вартість матеріальних ресурсів на виробництво продукції, робіт (послуг) визначаються виходячи з: цін їхнього придбання (без урахування податку на додану вартість); націнок (надбавок); комісійних винагород, виплачених товарним біржам, посередницьким організаціям, включаючи брокерські послуги; митних зборів і транспортування, зберігання, доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.
Крім цього, у вартість матеріальних ресурсів включаються витрати підприємств на тару та пакування, одержаних від поста-
чальників матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання або реалізації (з урахуванням ви­трат на її ремонт).
З витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість продукції, виключається вартість зворотних відходів виробництва, під якими розуміють залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів, що утвори­лися в процесі виробництва продукції і втратили повністю або частково споживчі якості вихідного ресурсу (хімічні або фізичні властивості), а тому використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції) або зовсім не використовуються
за прямим призначенням.
2. Важливе місце в структурі витрат на виробництво посі-
дають витрати на оплату праці. За умов ринкової економіки підприємства мають право самостійно визначати розміри, порядок оплати праці всіх категорій персоналу підприємства. До основних витрат на оплату праці належать витрати на оплату праці
основного виробничого персоналу підприємства, у тому числі й пре­мії за виробничі результати, що стимулюються, на компенсації у зв’язку з підвищенням та індексацією заробітної плати в межах норм, передбачених законодавством, а також витрати на оплату праці працівників, що не значаться в штаті підприємства.
У процесі контролю вивчається правомірність зарахування до витрат виробництва

Дата добавления: 2013-12-14