Тема 6. Діагностика майна і ринкова ціна підприємства

1.Нормативно-правова основа оцінки ринкової вартості майна

Сьогодні для визначення ринкової вартості майна та майнових комплексів вУкраїні використовують Методику оцінки майна, затверджену Постановою Кабінету міністрів України (КМУ) від 10.12.2003 р. №1891 «Про затвердження Методики оцін­ки майна» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №904 від 14.09.2005 р.

Ця Методика застосовується для проведення оцінки майна у випадках:

- приватизації (корпоратизації);

- створення підприємств (господарських товариств) на базі державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною част­кою (часткою комунального майна) у статутному фонді та у разі відчуження такого майна у випадках, встановлених законодавством, крім випадків відчуження майна згідно із Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»;

- визначення вартості внесків учасників (засновників) господарських това­риств у разі, коли до статутних фондів зазначених товариств вноситься державне

(комунальне) майно, майно господарських товариств з державною часткою (част­кою комунального майна) у статутному фонді;

- визначення вартості цілісних майнових комплексів господарських това­риств, до статутних фондів яких вноситься державне (комунальне) майно;

- виділення або визначення часток майна у спільному майні, в якому є дер­жавна (комунальна) частка;

- застави державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному фонді;

- повернення об'єктів приватизації у державну власність, у тому числі за рі­шенням суду.

Відповідно до вказаної Методики здійснюється оцінка об'єктів у матеріальній формі (крім земельних ділянок), об'єктів у нематеріальній формі та цілісних май­нових комплексів.

З прийняттям Постанови Кабінету міністрів України від 10.12.2003 р. №1891 «Про затвердження Методики оцінки майна» втратили чинність:

- пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2000 р. №1554 «Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації»;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 18.11.2001 р. №1366 «Про вне­сення змін до Методики оцінки вартості майна під час приватизації»;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2002 р. №585 «Про внесен­ня змін до Методики оцінки вартості майна під час приватизації».

2. Основні поняття діагностики ринкової вартості майна

Методика оцінки майна визначає спо­соби і методи оцінки, а також види оціню­ваної вартості майнових комплексів.

Незалежна оцінка є визначенням пев­ного виду вартості майна суб'єктом оціноч­ної діяльності за договором із замовником.

Незалежна оцінка майна здійснюється відповідно до вимог національних стан­дартів з урахуванням положень визначеної Методики та міжнародних стандартів оцінки. За зверненням правоохоронних органів оцінка майна здійснюється відповід­но до нормативно-правових актів, чинних на визначену відповідним органом дату, з використанням їх термінології.

Стандартизована оцінка представляє собою оцінку, здійснювану само­стійно державними органами приватизації (органами, уповноваженими управляти державним майном) з використанням стандартної методології та стандартного на­бору вихідних даних.

При здійсненні оцінки майна розрізняють різні види його вартості:

- початкову; переоцінену;

- сукупну;

- чисту.

Початковою є вартість майна, з якої розпочинається його продаж встанов­леними законодавством способами, що передбачають конкуренцію серед покупців.

Переоціненою є вартість активів, за якою активи відображаються в переда­вальному балансі підприємства, складеному на дату оцінки, у тому числі активи, що підлягали переоцінці на засадах незалежної оцінки відповідно до порядку та у випадках, передбачених вказаною вище Методикою.

При цьому передавальним балансом підприємства є баланс підприємст­ва, складений на дату оцінки відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку за результатами інвентаризації, в якому у випадках, визначених Методикою, зазначається переоцінена вартість необоротних активів.

Сукупною вартістю цілісного майнового комплексу є сума вартості ак­тивів підприємства, відображених у його передавальному балансі.

Чистою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупна вартість ці­лісного майнового комплексу, зменшена на суму зобов'язань.

3. Порядок погодження та затвердження оцінки майна

Для визначення розміру статутно­го фонду відкритого акціонерного то­вариства (ВАТ), що створюється на базі державного (комунального) майна (крім об'єктів незавершеного будівництва, майна радгоспів, інших державних сільсь­когосподарських підприємств та підпри­ємств рибного господарства, холдингових компаній) під час приватизації (корпорати-зації), послідовно здійснюються такі кроки:

1)утворення державним органом приватизації (органом, уповноваженим управляти державним майном) інвентаризаційної комісії, визначення дати поперед­ньої інвентаризації необоротних активів з метою складення їх основного переліку та встановлення остаточної дати оцінки;

2)проведення інвентаризаційною комісією попередньої інвентаризації необо­ротних активів та затвердження її результатів у строк, що не перевищує 15 кален­дарних днів від дати попередньої інвентаризації, але не пізніше ніж за 10 календар­них днів до остаточної дати оцінки;

3)складення інвентаризаційною комісією та затвердження державним орга­ном приватизації (органом, уповноваженим управляти державним майном) основ­ного переліку необоротних активів, що підлягають незалежній оцінці (перелік не­оборотних активів №1), у п'ятиденний строк після затвердження результатів попе­редньої інвентаризації;

4)подання матеріалів попередньої інвентаризації (зведений акт №1 та пере­лік необоротних активів №1) державному органу приватизації у строк, що не пере­вищує 26 календарних днів від дати оцінки;

5)вибір державним органом приватизації на конкурентних засадах суб'єкта оціночної діяльності, який здійснюватиме незалежну оцінку необоротних активів, та укладення з ним договору на проведення незалежної оцінки у тритижневий строк, але не пізніше ніж за 5 даів до дати остаточної оцінки.

Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості. Рекомендована тенденція до зменшення.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що надійшли за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду. Рекомендована тенденція до збільшення.

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, та розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду. Повинен бути менше ніж коефіцієнт оновлення основних засобів.

Ринкова ціна підприємства.

Як правило, оцінка підприємства залежить від зацікавленості сторін, які беруть участь у вирішенні питань його подальшого функціонування. Важливе значення має визначення справедливої вартості підприємства, виходячи з вибору мети оцінки і залежності від її кінцевої мети.

При проведенні оцінки підприємства важливо мати характеристику його діяльності, відомості про питому вагу вкладів акціонерів у майно підприємства, активи і зобов'язання, результати його фінансово-господарської діяльності в попередні роки, зв'язку з контрагентами, вплив зовнішнього середовища.

Такі фактори повинні враховуватись оцінювачами майна, для яких розмір винагороди не повинен залежати від вартості майна, що підлягає оцінці, її результатів. В оцінювачів майна не повинно бути особистої зацікавленості щодо майна підприємства, яке підлягає оцінці. Справедлива або ринкова вартість майна підприємства обумовлюється, крім інших факторів, співвідношенням попиту і пропозиції, сегментом ринку, рівнем ринкової конкуренції.

Розрізняють такі види оцінювальної вартості, як вартість у користуванні та вартість в обміні. Вартість у користуванні визначається, виходячи з можливостей використання майна підприємства, з погляду його власників на предмет використання цього майна в подальшому.

Вартість в обміні передбачає реалізацію майна підприємства на ринку, виходячи з співвідношення попиту і пропозиції. При цьому важливе значення має інформування можливих покупців, а також вибір форми оплати за майно.

Менш важливе значення має який метод оцінки вартості майна підприємства (затратний, порівняння продаж, прибутковий) вибере оцінювач майна підприємства. При застосуванні затратного підходу до оцінки складових майна підприємства аналізується структура цих складових, проводиться нарахування зносу на окрему складову майна підприємства, виходячи з того, що такий знос може бути як фізичний, так і моральний, враховується віковий стан.

Метод оцінки майна підприємства — порівняння продаж, або його ще формулюють як аналоговий, передбачає порівняння даного об'єкту продажу з аналогічними об'єктами майна, які вже реалізовані на ринку. При цьому важливе значення має вивчення ринку збуту об'єкта майна, достовірність інформування можливих покупців про нього (умови та час продажу, оплату тощо).

При використанні прибуткового методу оцінки майна підприємства розраховуються майбутні надходження від експлуатації об'єкта оцінки майна при визначенні його поточної вартості.

Такі методи оцінки майна використовуються при проведенні оцінки матеріальних і нематеріальних активів.

При оцінці пасивної частини основних засобів (ділянок землі, бу­дівель, споруд) можуть використовуватись такі методи оцінки, як порівняння продаж, залишку землі (для оцінки ринкової вартості земельних ділянок), дисконтованих прибутків, прямої капіталізації, залишку, порівняння продаж, питомих затрат на одиницю площі, кошторисного розрахунку (для будівель і споруд).

Для активної частини основних засобів можуть використовуватись такі методи оцінки як прямого порівняння, розрахунку за питомими ціновими показниками, порівняння з ціною підприємства — виробника, індексний тощо. Виробничі запаси і готова продукція оцінюються, як правило, за їх собівартістю, або за очікуваною ціною продажу за вирахуванням витрат по продажу. Дебіторська заборгованість, як складова фінансових активів, оцінюється шляхом аналізу термінів її виникнення. Якщо терміни погашення її вже минули, то вона частково або повністю списується. Суми до одержання дискон­туються. Цінні папери оцінюються за їх ринковою ціною, а витрати майбутніх періодів за їх номінальною вартістю, якщо існує пов'язана з ними вигода.

Нематеріальні активи підлягають оцінці, виходячи із затратного або прибуткового методів, зокрема при визначенні вартості винаходів, товарних знаків, ноу-хау використовується прибутковий метод, де як прибуток визначається платіж-роялті або прибуток як питома вага в прирості чистого прибутку підприємства. За результатами нау­ково-дослідних конструкторських робіт, промисловими зразками лі­цензій вартість визначається як підсумок затрат згідно з кошторисом затрат і прибутку.

Оцінювачі майна, коли оцінюють вартість підприємства в цілому, розглядають його як єдиний і майновий комплекс. При цьому вони застосовують такі методи оцінки, як визначення чистої вартості активів, ринкових порівнянь, прибутковості.

Метод визначення чистої вартості активів ґрунтується на затратному підході. При цьому визначається вартість майнового комплексу підприємства як сумарна величина за справедливою вартістю активів майна підприємства за вирахуванням суми зобов'язань. При застосуванні цього методу оцінки майнового комплексу підприємства важливо проаналізувати перший розділ активу балансу "Необоротні активи", провести за необхідності переоцінку оборотних активів, проаналізувати кредиторську і дебіторську заборгованість підприємства. Якщо має місце безнадійна дебіторська заборгованість, то її бажано виключити. Чиста вартість оборотних засобів підприємства розра­ховується як різниця між скоригованими сумами активів і боргових зобов'язань.

При застосуванні методу ринкових порівнянь вартість майнового комплексу даного підприємства порівнюється з вартістю майнових комплексів аналогічних підприємств, за якими вже проведена така оцінка. У разі необхідності доцільно проводити коригування статей форм фінансової звітності по підприємству, майно якого підлягає оцінці.

Застосування прибуткового методу оцінки вартості майнового комплексу підприємства дає можливість для застосування як методу капіталізації доходу, так і методу дисконтування майбутніх прибутків. При використанні методу капіталізації доходу величина прибутку за певний проміжок звітного періоду перераховується в майнову вартість підприємства за допомогою коефіцієнта капіталізації.

Дата добавления: 2013-12-14