Тема 7. Управлінська діагностика

1.Основи управлінської діагностики на підприємстві

Згідно із ст.65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні тру­довим колективом.

Під управлінням підприємством слід розуміти цілеспрямовану діяльність, яка представляє собою сукупність методів, засобів і форм ефективної координації роботи людей (трудових колективів) для досягнення поставлених завдань або ви­значеної мети (підвищення результативності виробництва, зростання прибутку тощо).

Система управління підприємством передбачає диференціацію та координа­цію управлінської діяльності за виконуваними функціями.

2. Функції управління.

Під функцією управління слід розуміти продукт поділу і спеціалізації управ­лінської праці, відокремлений напрямок управлінської діяльності, що дає можли­вість здійснювати управлінський вплив.

За ознакою інваріантності розрізняють основні (ключові) функції, що розкри­вають зміст процесу управління, і специфічні (конкретні) функції, що вказують на­прямок цілеспрямованого впливу на той чи інший вид виробничої діяльності.

До основних функцій управління відносять:

- планування;

- організацію;

- мотивацію;

- контроль.

Планування - функція управління, що визначає перспективи розвитку еко­номічної системи та її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, обраними методами і формами виробництва для досягнення сформульованої ме­ти у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків) завдань і показників з установленням термінів виконання.

Організація - функція управління, метою якої є формування керівної і керо­ваної систем, а також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування людей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудо­вої діяльності. Особливість функції організації стосовно інших полягає у тому, що вона є єдиною функцією, яка забезпечує взаємозв'язок і підвищує ефективність всіх інших функцій управління. Результатом здійснення функції організації є ство­рення на основі об'єктивних функцій управління відповідних органів управління; побудова чіткої структури апарату управління; обґрунтоване формування управ­лінських підрозділів; розробка положень про органи управління і посадових інструк­цій; встановлення взаємозв'язків між управлінськими підрозділами; розстановка управлінських кадрів за функціональною ознакою; розробка нормативів, методик, технологічних карт тощо.

Мотивація - функція управління, яка вказує на комплекс причин, які спону­кають членів трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для досягнення поставленої перед суб'єктом господарювання мети.

Контроль - функція управління, яка є завершальним етапом будь-якої діяль­ності і представляє собою перевірку чи постійне спостереження з метою перевірки (нагляду). Він повністю узгоджений з іншими елементами системи управління, за його допомогою можна визначити, наскільки ефективно працює кожна підсистема та підприємство в цілому. Контроль не є самоціллю, він лише коригує обрану стра­тегію.

Поетапне здійснення контролю відбувається за такою послідовністю:

- встановлення контрольних показників (визначення результату, до якого прагне підприємство);

- заміри показників діяльності підприємства (фіксація даних поточної діяль­ності підприємства та відображення їх у відповідній звітності);

- аналіз діяльності підприємства (виявлення позитивних і негативних сторін діяльності підприємства, а також вирішальних факторів впливу);

- коригувальні дії (перелік заходів для поліпшення поточного стану).

3. Діагностика антикризового управління підприємством

Під діагностикою кризи розуміють систему ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства та (або) подолання кризи.

Одним із поширених трактувань поняття «діагностика банкрутства» є визначення, запропоноване І. Бланком, згідно з яким це система цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення кризового стану підприємства, який спричиняє загрозу банкрутства. З метою діагностики банкрутства в системі загального аналізу фінансового стану підприємства виділяється особлива група об’єктів спостереження, які формують можливе «кризове поле», що створює загрозу банкрутства. До групи об’єктів кризового поля входять показники ліквідності, структури використовуваного капіталу, терміновості фінансових зобов’язань, а також показники формування чистого грошового потоку з операційної (виробничо-комерційної), інвестиційної та фінансової діяльності, тобто діагностика передбачає постійний нагляд за зміною певної системи фінансових показників діяльності підприємства, які запропоновано включати до складу системи моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

Сутність антикризового управління полягає в забезпеченні оперативної та дієвої реакції на зміни, що мають місце у зовнішньому середовищі, на основі ретельно розробленої системи альтернативних варіантів управлінських рішень.

Під антикризовим управлінням розуміють управління, у якому під тиском запланованих чи випадкових чинників поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання її чинників для наступного стійкого розвитку організації. У монографії під антикризовим управлінням також пропонують розуміти не тільки управління, орієнтоване на виведення підприємства зі стану кризи, а й управління, яке має заздалегідь спрогнозувати та попередити неплатоспроможність підприємства згідно з виробленою програмою підвищення конкурентних переваг фінансового оздоровлення.

Дата добавления: 2013-12-14