Перспективи розвитку світової електронної комерції як окремого виду торгівлі у функціонуванні економіки знань

Економіка знань – це те принципово нове утворення, яке має прийти на зміну економіці винищення і експлуатації природи, економіці сліпого бажання людини отримати максимум прибутку. Її основою є не споживацький мотив людини, а прагнення задовольнити свої потреби таким чином, щоб не завдати шкоди природі, сприяючи при цьому її відтворенню.

З ходом часу інформація як фактор виробництва все більше починає трансформуватись в знання. Це пояснюється тим, що в сьогоднішньому світі нагромаджена настільки значна кількість інформації, що людина фізично не здатна її обробити. Якщо фірми витрачатимуть на її освоєння надто багато часу, вони не зможуть реалізувати власні ідеї швидше за конкурентів. Тому й виникає необхідність у володінні саме знаннями (не дарма один із великих сказав, що незнання нами деяких фактів, компенсується знанням принципів). Останні, на відміну від хаотичної інформації, дають можливість швидше і на більш високому рівні здійснити поставлене завдання, адже той, хто володіє знаннями, мислить більш глобально, комплексно, а тому має можливість подивитись на все також у глобальному вимірі. Знаюча людина не механічно поєднує елементи, а прагне, щоб все зайняло призначене саме для нього місце.

Розвиток економіки, що розбудовується на знаннях є безперервний процес інвестування у людський капітал, а отже і розвиток людської особистості. Через це не дивно, що за рівнем конкурентоспроможності економік перші місця у світі займають саме ті країни, що встановлюють високі соціальні стандарти та сприяють усесторонньому зростанню людини. Для таких країн соціальна частина їх витрат уже не є просто обов’язком по відношенню до громадян, а перетворюється на потребу з метою одержання вищого економічного ефекту. Людина, яка є носієм знань, набуває найвищої цінності в суспільстві і знову займає те місце, яке їй належить.

Процес побудови економіки знань тісно переплетений із глобалізацією світової економіки. Знання є найбільш автономним, портативним та швидко доступним фактором виробництва, що передбачає їх глобальний аспект. Вони не можуть бути прив’язаними до одного місця, а з розвитком мережі Internet та інших засобів комунікації легко передаються та споживаються в будь-якому куточку земної кулі. Завдяки цьому, потенційно, при виході на рівень економіки знань всіх країн, їх загальний економічний розвиток повинен вирівнятись, а конкуренція набути нових ефективніших рис.

Однією з головних ознак нової економіки є її дематеріалізація. Це означає зміну акцентів з матеріальних благ на нематеріальні (послуги). Матеріальні блага будуть споживатись, однак їхня питома вага падатиме, що пов’язане із зміною запитів споживачів у нову епоху. Економіка знань приносить зміни не тільки зі сторони виробництва, але і зі сторони споживання. А в зв’язку із задоволенням потреб нижчого рівня в таких суспільствах домінуючими стають потреби вищого рівня, які в свою чергу вимагають активного споживання знань. Таким чином, знання за даних умов виступатимуть і в ролі фактора виробництва, і продукту.

Зміна потреб у період нового економічного утворення, яким є економіка знань, є однією з її принципових ознак. Як було вже зазначено, задоволенням матеріальних потреб займались економічні системи попередніх рівнів. Економіка знань покликана задовольнити потреби вищого рівня: самореалізація, духовне зростання особистості і т. ін. Зрозуміло, що за таких умов змінюються і чинники, які впливали на мотивацію людини щодо праці. Якщо раніше головними мотивами були суто економічні (матеріальні вигоди), то в майбутньому поряд із ними все відчутнішу роль гратимуть так звані “ідейні” мотиви. Кожна особистість має ідеї, принципи, інші ідеальні конструкти, які б вона бажала втілити у життя. Якщо їй дати це зробити, то вона досягне максимум ефекту.

Економіка, що розбудовується на знаннях буде принципово нового формату. В результаті того, що знання, інформація, ідеї є ресурсами, фактично, необмеженими, через можливість їх постійного продукування, головне протиріччя економіки про обмеженість ресурсів і необмеженість потреб набуватиме нового сенсу. Дане протиріччя навіть частково зніматиметься. По-перше, завдяки тому, що необмеженість знань даватиме можливість виходу на новий рівень у використанні інших ресурсів, що дасть змогу зробити їх необмеженими або знайти їм замінники. По-друге, хоча потреби дійсно є необмеженими, але з переходом на вищий рівень, гострота необхідності їх людині спадає. А як наслідок усього цього, конкурентні відносини в економіці все більше потребуватимуть заміни на партнерські. Тільки так можна буде задовольняти свої потреби у впровадженні в життя ідей.

Таким чином можна зробити остаточний висновок про те, що перехід до економіки знань уже розпочався і в деяких сферах він є відчутним, а саме у сфері МЕК. В майбутньому дані тенденції тільки посилюватимуться, на що вказує вже теперішній досвід практики світової економічної спільноти, а враховуючи значне пришвидшення соціально-економічних процесів у ХХІ ст., побудова економіки знань в найближчі десятиліття є цілковитою реальністю.

На сьогоднішній день глобальна економіка стикаються з цілою низкою проблем в галузі будівництва та експлуатації успішної міжнародної електронної комерції. Ділові кола повинні забезпечити, щоб їх рішення у сфері електронної комерції могли задовольняти їх зростаючі глобальні потреби. Перш за все це стосується обробки платежів та операцій з валютою. Поточний стан європейської економіки характеризується появою нової категорії компаній (Application Service Provider - ASP), що надають послуги в області дистанційної прикладної обробки даних. Аутсорсинг і послуги ASP стали головними рушійними факторами мережевої економіки на американському ринку. Проте тільки в деяких європейських державах (Великобританія і Скандинавські країни) накопичено реальний досвід роботи на цьому потенційно величезному ринку. ASP дозволяють радикально зменшити витрати компаній, надаючи їм підтримку у веденні електронного бізнесу та електронної комерції. Можна очікувати, що послуги ASP все в більшій мірі будуть затребувані європейськими малими та середніми підприємствами. Відповідно до загального плану дій за проектом “Електронна Європа”, узгодженого в Лісабоні на зустрічі глав держав, багато європейських урядів як на національних, так і на місцевих рівнях ініціювали різні проекти з електронізації місцевого управління та підтримки електронних співтовариств, що передбачають створення інтегрованого електронного сервісу, перехід на електронне постачання, а також використання електронних документів, цифрового підпису, електронно-ідентифікованих карт і місцевих порталів. Інтернет-технології дозволяють забезпечити загальну платформу для гармонізації та взаємної узгодженості цих різних проектів та ініціатив. У Європі місцеві спільноти традиційно розглядаються як основа соціального середовища. Розвиток електронних співтовариств, що формуються за територіальною ознакою, може сприяти поширенню он-лайнового сервісу та створення нового контенту, додатків і порталів, які адаптують Інтернет до місцевих потреб. Все це, безсумнівно, призведе до зміцнення зв’язків в інтернет-комерції і прогнозованого її росту. Завдяки цьому відбуваються мережеві революції у Європи а також для неї з’являється гарна можливість стати мультиетнічним інтелектуальним суспільством, орієнтованим на активне використання знань. Однак необхідність величезних фінансових вкладень в освіту і навчання з метою подолання існуючої і майбутньої нестачі кадрів у сфері ІКТ і електронного бізнесу стала серйозною перешкодою на шляху переходу Європи до знання-орієнтованого суспільства та інформаційної економіки. Серед багатьох інших факторів саме лібералізація телекомунікаційної сфери є найбільш важливим політичним інструментом прискорення загальноєвропейського переходу до мережної економіки. Однак цей процес поки не завершений і розвивається у двох напрямках. З одного боку, вживаються заходи щодо лібералізації місцевого зв’язку і створення повністю відкритого для конкуренції ринку, а з іншого - формується основа для реальної конвергенції мультимедіа шляхом введення загальних правил гри, що передбачають мінімальний набір обмежень. Назріла необхідність у зменшенні тягаря регулювання у сфері телекомунікаційних послуг, в галузі електронної комерції та бізнесу, а також у впровадженні гнучких підходів до вирішення проблеми захисту інтелектуальної власності. Застаріле правове та адміністративне регулювання на рівні країн або місцевих органів може представляти головну перешкоду в критичних фазах розвитку суспільства. Інтернет є глобальною інфраструктурою і вимагає глобальних підходів. Тільки в таких умовах мережева економіка буде ефективною і її перевагами зможуть користуватись усі країни. Однією із серйозних переваг європейських країн є їхні культурні та етнічні розмаїття. Вони розглядається як аргумент на користь інновацій і змін у інформаційній економіки. Європа може створити новий тип знання-орієнтованого суспільства, яке об’єднає не тільки країни Західної Європи, але також східноєвропейські та середземноморські країни. В даний час Інтернет розвивається багато в чому спонтанно і не керовано. Однак переорієнтування Інтернету на мережеву економіку може повністю трансформувати цю ситуацію. Все це вимагає тісної співпраці приватного сектору та держави в наступних напрямках:

- створення найбільш сприятливих умов для мережевої економіки;

- підготовка фахівців, які визначають стратегічний потенціал суспільства;

- інвестування коштів в наукові дослідження, в інновації

і в підприємництво;

- подолання цифрового розшарування та сприяння зміцненню соціальної злагоди.

Дата добавления: 2013-12-14