Страхування морських суден

Угода FCA ("франко-перевізник") означає, що зобов'язання продавця стосовно поставки вважа­ється виконаним після передачі товару, очищено­го від експортного мита, під відповідальність пе­ревізника, названого покупцем, у погодженому міс­ці або пункті.

Угода FOB ("франко-борт") походить від англ. "free on board" і означає, що зобов'язання стосов­но поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодже­ному порту відвантаження. Це означає, що поку­пець зобов'язаний нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього мо­менту.

Угода FOB вимагає, щоб продавець здійснив очи­стку товару від мита на експорт. Цю умову мож­на використовувати тільки для морського та внут­рішнього водного транспортування.

Якщо перевезення здійснюють за типом "ро — ро" або в контейнерах, найбільш прийнятною є угода FCA.

За вимогами FOB продавець має такі зобов'язання:

—доставити згідно з договором товар і торговий рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення;

—одержати на свій ризик і за свій рахунок екс­портну ліцензію або інший дозвіл державних органів і виконати всі митні формальності, необхідні для ви­возу товару;

—нести витрати за перевірку товару та його упаку­вання.

Зобов'язання покупця за угодою FOB:

— сплата ціни, передбаченої договором; одержання за свій рахунок і на свій ризик імпорт­ної ліцензії (чи іншого документа державних органів);

—виконання всіх митних формальностей щодо ввезення товарів, а в окремому випадку — для їх тран­зитного перевезення через треті країни;

—несення всіх витрат щодо товару з моменту, коли він перейшов через поручні судна в погодже­ному порту відвантаження;

—сплата всіх додаткових витрат, пов'язаних з тим, що судно не прибуло вчасно або воно не може прий­няти товари, або якщо покупець не зміг вчасно опові­стити продавця про назву судна, пункт призначення і час поставки;

—сплата всіх мит, податків та інших офіційних зборів, а також витрат щодо виконання митних фор­мальностей, які стягуються при ввезенні товарів, а в
окремому випадку — для їх транзитного перевезен­ня через треті країни;

—сплата всіх витрат і зборів, що виникли при
одержанні документів або еквівалентних електрон­
них повідомлень.

Якщо покупець не вказав точного пункту, то про­давець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність.

Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допо­мога продавця щодо укладання договору з перевізни­ком (у випадку використання залізничного або по­вітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і за рахунок покупця.

Цю умову можна використовувати для будь-яко­го виду транспорту, у т. ч. і комбінованого.

Перевізник — будь-яка особа, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею, автомобільним, морським, повітряним, внутрішнім (судноплавним) шляхами, а також поєднуючи ці способи перевезення.

Якщо покупець дає вказівку продавцеві достави­ти вантаж якійсь особі, яка не є перевізником (на­приклад, експедиційному агентству), то продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання щодо поставки товару з моменту, коли він опиниться на зберіганні цієї особи.

За угодою FCA продавець зобов'язаний:

—доставити товар і товарний рахунок-фактуру чи еквівалентне йому електронне забезпечення за до­говором;

—одержати на свій ризик і за свій рахунок екс­портну ліцензію;

—доставити товар на зберігання перевізнику чи іншій особі, вибраному покупцем чи продавцем у зазначеному місці (чи пункті) у день чи в межах терміну, визначеного для доставки;

—нести всі ризики загибелі або пошкодження то­вару до моменту, коли товар буде поставлений пере­візнику;

—сплатити витрати, пов'язані з митними фор­мальностями, а також усі мита і податки та інші збори щодо вивезення товарів;

—завчасно повідомити покупця про доставку то­вару на зберігання перевізникові;

—нести весь ризик пошкодження чи загибелі товару аж до моменту його доставки.

Основні зобов'язання покупця за угодою FCA:

—сплатити ціну, передбачену договором;

—прийняти поставки товару;

—отримати за свій рахунок та на свій ризик необ­хідні імпортні ліцензії;

—виконати всі митні формальності щодо імпор­ту товару;

— нести ризик втрати або пошкодження товару, а також витрати щодо повторної перевірки і т. ін. то­вару з моменту його доставки;

—повідомити продавця про особу перевізника.
Угода CFR (cost and freght) перекладається занглійської як "вартість і фрахт".

Ця угода означає, що продавець зобов'язаний спла­тити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в погоджений пункт призначення, однак ризики за­гибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, спричинених подіями, що відбулися після доставки товару на борт судна, пе­реходить з продавця на покупця в момент перехо­ду через поручні судна в порту відвантаження. Ця угода (CFR) вимагає, щоб продавець очистив товар від мита на експорт. Це означає, що всі експортні формальності для вивезення товару здійснює і спла­чує продавець.

Цю вимогу можна застосувати лише для мор­ського й внутрішнього водного транспортування.

Зобов'язання продавця за угодою CFR:

—доставити товар і торговий рахунок-фактуру(електронне повідомлення);

—отримати за свій рахунок і на свій ризик екс­портну ліцензію (чи інший документ);

—виконати всі митні формальності, пов'язані з експортом товару;

укласти за свій рахунок договір перевезення то­вару до погодженого порту призначення;

—нести всі витрати стосовно товару аж до мо­менту його фактичного переходу за поручні судна у встановленому порту відвантаження;

—оплатити фрахт та інші збори, пов'язані з пе­ревезенням товару та його розвантаженням, пере­віркою товару, упаковкою та маркуванням;

—на прохання продавця, на його ризик і за його рахунок сприяти продавцеві в одержанні документів та інформації щодо одержання страховки.

Основні вимоги, що пред'являються до дого­ворів морського страхування, відображено в Кодексі торговельного мореплавства України (КТМ).

Об'єкти морського страхування:

— морські судна (каско);

— вантажі (карго);

— фрахт;

— контейнери;

— відповідальність судновласників перед треті­
ми особами.

Групи страхових ризиків при страхуванні мор­ських суден:

—відповідальність за загибель та пошкодження судна;

—без відповідальності за пошкодження, крім випадків краху (загибелі) судна;

—без відповідальності за окрему аварію;

—відповідальність тільки за повну загибель суд­на, включаючи витрати на його спасіння;

—відповідальність тільки за повну загибель судна.

Ø Якщо судно застраховане за умовами відпові­дальності за загибель та пошкодження судна, від­шкодуванню підлягають:

— збитки від пошкодження чи фактичної заги­белі судна, спричинені вогнем, блискавкою, бурею, посадкою судна на мілину, зіткненням з іншим суд­ном чи з нерухомими або плаваючими об'єктами, а також нещасними випадками, що виникли при за­вантаженні чи розвантаженні палива, вибуху на борту судна та за його межами;

— збитки, пов'язані з поломкою валів, з прихова­ними дефектами корпусів машин та котлів, а також з необачністю та помилками капітана, механіка та інших членів команди чи лоцмана;

—збитки від пошкодження судна, спричинені заходами щодо його спасіння;

—збитки від пропажі судна безвісти;

—збитки, які судновласник одного судна має відшкодувати іншому судновласнику;

—збитки з загальної аварії;

всі витрати, зумовлені заходами щодо спасіння
судна, зменшення збитків та встановлення його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами стра­хування.

За цією групою ризиків збитки від пошкодження відшкодовуються, як правило, із застосуванням трьох відсоткової франшизи.

Дата добавления: 2013-12-14